Аксьонов Бено Максович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аксьонов.
Бено Максович Аксьонов
Дата народження 2 квітня 1946(1946-04-02) (78 років)
Місце народження Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство  Молдова
Професія актор, актор театру, телеактор, театральний режисер
Діти Vladislav Aksenovd
IMDb ID 7541247

Бено Максович Аксьонов (рум. Băno Axionov, рос. Бэно Максович Аксёнов, англ. Beno Axionov, нім. Bäno Axionov; нар. 2 квітня 1946) — радянський та молдовський театральний режисер, актор театру, кіно та телебачення, педагог, сценарист. Заслужений артист Молдавської РСР. Лауреат міжнародних, всесоюзних та республіканських театральних фестивалів[1][2][3][4][5].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 квітня 1946 року у місті Мінську (Білоруська РСР) у родині музикантів Макса Фішмана[6][7][8][9] та Лідії Аксьонової[10][11].

Навчався у 3, 5, 41 школах міста Кишиніва (Молдавська РСР), а з восьмого класу і до випуску вчився у 4-й середній школі.

Чемпіон Молдови у бігу на 200 та 400 метрів з бар'єрами (тренувався у Заслуженого тренера МРСР Євгенія Ігнатовича Зибченка)[12].

1969 закінчив кишинівський державний інститут мистецтв ім. Г. Музическу (акторський курс, викладач Н. Аронецка), курс проходив навчання в Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії і до 1973 року працював у Тираспольском театрі актором та асистентом режисера. Того ж року на запрошення Кишинівського театру ім. А. П. Чехова перейшов до цього театру.

Навчався в Москві у режисерській лабораторії М. Кнебель[13][14].

Підвищував кваліфікацію на вищих режисерських курсах (Московська Академія перепідготовки митців) та в театрі Моссовєта у П. Хомського [15].

Був ведучим телепередач Молдавського телебачення «Аричул», «Лавка Аричула» «Угадайка» та «Театр мініатюр».

Викладав у кишинівському державному інституті мистецтв ім. Г. Музическу[16].

1991 року відзначений званням Заслуженого артиста МРСР.

2006 року вийшла книга «Театр Бено Аксьонова» (автор В. Склярова)[17][18][19][20].

З 2007 року проживає у Німеччині, де продовжує займатися режисерською діяльністю, проводить майстер-класи та читає лекції про історію та мистецтво Молдови, України, Росії, Білорусі, Румунії.[21][22][23][24]

Театральні постановки[ред. | ред. код]

Здійснив постановки понад 60 вистав в Молдові та за кордоном[ред. | ред. код]

Ролі в театрі i кіно[ред. | ред. код]

Б. Аксьонов втілив понад 200 різнопланових ролей у театрі[ред. | ред. код]

  • Фадинар — «Солом'яний капелюшок» Э. Лабіша, режисер Н. Аронецька[42],
  • Дячок Гикін – «Відьма» А. Чехова, режисер Н. Аронецька,
  • Рисположенский — «Свої люди — розрахуємося» О. Островського, режисер Ю. Доронченко[43][44],
  • Цар Дормідонт — «Горя боятися — щастя не бачити» С. Маршака, режисер Ю. Доронченко,
  • Ломов — «Пропозиція» A. Чехова, режисер Б. Аксьонов,
  • Фет-Фрумос – «Фет-Фрумос» румунська/молдавська казка», режисер Н. Аронецька,
  • Оброшенов — «Жартівники» О. Островського, режисер Н. Аронецька[45],
  • Луї Гассіон, Жан Кокто, Глядач, Репортер, Жебрак, Сусід — «Едіт Піаф» В. Легентової, режисер А. Гукленков,
  • Баба Яга — «Два клена» Є. Шварца режисер Н. Беціс,
  • Єремєєв — «Прошлым летом в Чулимске» О. Вампілова, режиссер Б. Малкін,
  • Ален, Ж.-Б. Мольєр — «Школа дружин» Ж.-Б. Мольєра, режисер Н. Аронецька[46],
  • Медведенко — Чайка А. Чехова, режисер Н. Беціс,
  • Чафе – «Руда кобила з дзвіночком» І. Друце, режисер В. Апостол,
  • Дзанні, Мати, Таксист, Диригент, Друг сім'ї, Лікар, Поліцейський — у мюзиклі «Подружня ідилія» Чаріне та Джованні, режисери С. Мітін та Н. Бецис,
  • Дрібний уламок — «У відкритому морі» С. Мрожека, режисер М. Абрамов,
  • Сушич — «Ујеж» Б. Нушич, режисер В. Апостол,
  • Пастушок — «Свалка» О. Дударова, режисер М. Абрамов,
  • Менахем-Мендел — «Поминальна молитва» Гр. Горіна, режисер В. Мадан,
  • Херея — «Каліґула» А. Камю, режисер Л. Ластівка,
  • Чубуків — «Пропозиція» Чехова, режисер Б. Аксьонов,
  • Полоній - «Вбивство Гонзаго» Н. Йорданова», режисер М. Поляков,
  • Тимошин — «Ми йдемо дивитися „Чапаєва“» О. Данилова, режисер I. Шац,
  • Рольдан — «Дикун» А. Касона, режисер А. Баранніков,
  • Михаленко — «Щасливий день» О. Островського, режисер Н. Аронецька,
  • Спіраке — «Титанік-вальс» Т. Мушатеску, режисер С. Лука та ін.

За свою кар'єру актор зіграв понад 20 ролей у кіно[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — Світлана Дмитренко (нар. 1951) — doctor habilitat соціології (2000), кандидат філософських наук (1980)[59], дочка доктора мистецтвознавства Матуса Яковича Лівшиця та кандидата психологічних наук Лідії Германівни Жабицької.
  • Син від першої дружини — Владислав Бенович Аксьонов (нар. 1976), доктор історичних наук (2021), провідний науковий співробітник Інституту російської історії РАН[60][61][62][63][64][65].
  • Брат — Артур Максович Аксьонов (нар. 1956), піаніст, доцент кафедр спеціального фортепіано та концертмейстерської підготовки Російської академії музики ім. Гнєсіних i професор Levine School of Music Washington, D.C.[66][67][68].

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вероника Каждан «Преодолевая мрак и хаос» (Заслуженный артист Республики Молдовы Бэно Аксёнов) Журнал «Иные берега» № 3 (9) 2015 стр. 80 — 87. http://www.inieberega.ru/files/berega_339-web_0.pdf
  2. ↑ Бэно Аксёнов https://www.moldovenii.md/ru/people/505 [Архівовано 2020-09-29 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Library of Congress https://id.loc.gov/authorities/names/n2007089732.html
  4. ↑ MINISTERUL EDUCAŢIEI, CULTURII ŞI CERCETĂRII AL REPUBLICII MOLDOVA. BIBLIOTECA NAŢIONALĂ A REPUBLICII MOLDOVA: Calendar Naţional 2021 Băno AXIONOV Р.138 ISSN 1857-1549
  5. ↑ Prabook Bano Axionov
  6. ↑ TAMARA MELNIC COMPOSER AND PROFESSOR MAX FISHMAN ISSN 1857-2251 https://ibn.idsi.md/sites/default/files/imag_file/Max%20Fisman_profesor%20si%20compozitor.pdf [Архівовано 2023-02-07 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Илана Елизарова «Без права творить. К 100-летию композитора, пианиста, педагога Макса Фишмана». [1]
  8. ↑ Max Fishman https://ava.md/2015/11/04/muzyka-vozrozhdaet-zhizn-k-100-letiyu/ [Архівовано 2023-06-20 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Baranov Ecaterina Bibliothèque Compositeurs de Moldavie Max Fishman
  10. ↑ Балабан Лариса, доцент, доктор искусствоведения, Aspecte ale studierii creaţiilor compozitorilor din Republica Moldova în clasa profesorului L. Axionova" / Лариса Балабан // Patrimoniul muzical din Republica Moldova (Folclor şi creaţie componistică) în contemporaneitate: conf. şt. intern., Chişinău, 23 iun. 2015: rez. comunicărilor. — Chişinău, 2015. — стр. 63 65 https://ibn.idsi.md/vizualizare_articol/175100 [Архівовано 2023-06-18 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Olga Bejenaru, Veronica Kazhdan, art critics "The first professor of choral conducting in Moldova (on the occasion of the 100th anniversary of the birth of L.V. Axionova)". "Information and analytical portal AVA.MD" February 23, 2023. (Беженару Ольга, Каждан Вероника, искусствоведы, Первый профессор хорового дирижирования Молдовы. К 100-летию со дня рождения Л. В. . Аксёновой. Информационно-аналитический портал AVA.MD" 23 февраля 2023) https://web.archive.org/web/20230620035303/https://ava.md/2023/02/23/pervyy-professor-horovogo-dirizhirovaniya/Архівовано червень 20, 2023 на сайті Wayback Machine.
  12. ↑ Бегуны с барьерами СССР (русский -> английский). https://studylib.net/flashcards/set/beguny-s-barerami-sssr-russkij-anglijskij_224585
  13. ↑ Мария Кнебель
  14. ↑ Гончарук, А.Ю. Актёрское мастерство и основы режиссуры: научно-методическое пособие по государственному стандарту 3+/ Москва; Берлин: Директ Медиа 2017. – 211 с. ISBN 978-5-4475-9126-7 (Мария Осиповна Кнебель (Mariya Osipovna Knebel), страницы 81 - 84) https://books.google.de/books?id=x65lDwAAQBAJ&pg=PA81&lpg=PA81&dq=мария+кнебель&source=bl&ots=0f2lqeVlm6&sig=ACfU3U2_FOflxDEJBdbSipfChiLACOijfg&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwjVlO2CzZOAAxWO2wIHHekLBAE4bhDoAXoECBkQAw#v=onepage&q=мария%20кнебель&f=false
  15. ↑ https://mossoveta.ru/about/history/persons/xomsky/ Театр імені Моссовєта П. Хомський
  16. ↑ Семенов Виктор «На каждой горной вершине ты оказываешься над пропастью». Кишиневский драматический театр им. А. П. Чехова. Театральный журнал Страстной бульвар. Выпуск № 6-176/2015 http://www.strast10.ru/node/3506 [Архівовано 2023-03-27 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Library of Congress Teatr Bėno Aksënova (Teatr Bėno Axionova) https://id.loc.gov/resources/works/15083722.html
  18. ↑ Catalog BNRM |. Архів оригіналу за 21 червня 2023. Процитовано 21 червня 2023.
  19. ↑ Агентство Еврейских Новостей Главные новости
  20. ↑ Воздаяние талантам | «Независимая Молдова». Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  21. ↑ а б «Европейская интеграция начинается с культуры». 26 декабря 2015 https://ava.md/2015/12/26/evropeyskaya-integraciya-nachinaetsya/ [Архівовано 2021-11-28 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Илана Елизарова «Полёт в вечность». (Ион Друцэ и Мария Биешу) 14 апреля 2015 https://ava.md/2015/04/14/polet-v-vechnost-ion-druce-i-mariya-bieshu/ [Архівовано 2023-06-27 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Илана Елизарова «Чарующая бездна…» 26 Марта 2015 http://jig.ru/charuyushhaya-bezdna/ [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Вероника Каждан: «Магический сеанс музыки» Русское поле (Германия). 29.05.2014.
  25. ↑ Я́нуш Ко́рчак: «Король Мацюсь Перший», режисер, сценарист - Бено Аксьонов (Януш Корчак: Король Матиуш Первый Кишинёвский театр Дома Актера, 1974. Режисёр и сценарист – Бэно Аксёнов) Свободная энциклопедия WikiZero
  26. ↑ Николай Эрдман Самоубийца Кишинёвский русский драматический театр им. Чехова, 1997 режиссёр — Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  27. ↑ А.С.Пушкин Сказка о царе Салтане Кишинёвский русский драматический театр им. Чехова, 1999 режиссёр — Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  28. ↑ Motanul încălțat - Teatrul Republican Luceafarul. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  29. ↑ по мотивам сказки Шарля Перро Кишинёвский театр «Лучафэрул» (Teatrul ”Luceafărul”) Режиссёр и автор пьесы — Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  30. ↑ Лукас Булл (Lukas Bull) ЗЕРКАЛЬНЫЙ МИР ТЕАТРА. Год России в Германии 04.06.2014 https://web.archive.org/web/20140606224426/http://proartinfo.ru/article/zerkalnyi-mir-teatra-god-rossii-v-germanii
  31. ↑ Фестиваль Solo https://stengazeta.net/?p=10008804
  32. ↑ Людмила Седова: Безумно влюблённый 19 октября 2012 года.http://www.tillflorianbeyerbach.de/fileadmin/images/Журнал_übersetzt_Kritik_zwei_aus_Moskau.pdf
  33. ↑ Источник (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  34. ↑ Источник (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2010.
  35. ↑ Лидия Олейник 17 октября 2012года. Вот и закончился 5 московский международный театральный фестиваль «Соло». http://www.tillflorianbeyerbach.de/fileadmin/images/Kritik_Moskau_Solofestival_02.10.12_vom_17.10.12.pdf [Архівовано 2021-12-18 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Записки сумасшедшего. Постановка Badisches Staatstheater Karlsruhe https://www.afisha.ru/performance/90896/reviews/
  37. ↑ Владимир Смирнов Возвращение Мастера 4 февраля 2014 https://ava.md/2014/01/04/vozvraschenie-mastera/ [Архівовано 2023-06-24 у Wayback Machine.]
  38. ↑ Вероника Каждан Чужая жена и муж под кроватью 23 февраля 2014 http://www.nm.md/article/chuzhaya-zhena-i-muzh-pod-krovatyu [Архівовано 2014-02-19 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Ольга Беженару Событие, подарившее праздник. В Кишинёвском русском театре «Чужая жена и муж под кроватью» 25.08.2014 http://proartinfo.ru/article/sobytie-podarivshee-prazdnik-v-kishinevskom-russkom-teatre-chuzhaya-zhena-i-muzh-pod-krovaty [Архівовано 2014-12-25 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Афиша спектакля Бэно Аксёнова «Tausend und eine Leidenschaft» https://www.unitheater.de/anschauen/ [Архівовано 2023-06-25 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Мировая премьера: Спектакль Андрея Стрымбяну теперь и в Германии — Stiri de ultima ora din Moldova — Ultimele stiri Timpul.md
  42. ↑ «Соломенная шляпка» Лабиш и Мишель. Тираспольский государственный театр. 1970. Фадинар – Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  43. ↑ «Свои люди – сочтёмся» Александр Островский. Тираспольский государственный театр. 1969. Рисположенский – Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero)
  44. ↑ «Банкрот» Александр Островский. Кишинёвский государственный театр им А.П.Чехова. 1990. Рисположенский – Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  45. ↑ «Шутники» Александр Островский. Тираспольский государственный театр. 1973. Оброшенов – Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  46. ↑ «Школа жён» Мольера Кишинёвский государственный театр А.П.Чехова. 1984. Ален и Мольер – Бэно Аксёнов Свободная энциклопедия WikiZero
  47. ↑ Марк Твен | Экранизации | «Марк Твен против…» (СССР, 1976). Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 2 липня 2023.
  48. ↑ Энциклопедия советского кино-И придет день. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 2 липня 2023.
  49. ↑ И придет день https://web.archive.org/web/20221209102534/
  50. ↑ Эмиссар заграничного центра 1979 https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/sov/8084/titr/
  51. ↑ Шаблон:Titlu IMDb
  52. ↑ Поезд в Калифорнию 1993 https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/ros/5300/titr/
  53. ↑ Возвращение Титаника https://megabook.ru/article/Возвращение%20Титаника
  54. ↑ Возвращение Титаника 1999 https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/ros/1042/annot/
  55. ↑ Антология приколов (киноальманах) 2000 https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/ros/263/annot/
  56. ↑ Анатолий Левицкий Фильм Бэно Аксёнова (Молдова) «Кто следующий?» 17.06.2019 https://klauzura.ru/2019/06/film-beno-aksyonova-moldova-kto-sleduyushhij/
  57. ↑ Карина Коваль «В „вежливом“ окружении» Журнал Иные берега 2 (50) 2019 http://www.inieberega.ru/files/aksenov.pdf
  58. ↑ Wer ist der Nächste? 2019 https://news.myseldon.com/ru/news/index/212869846
  59. ↑ Татьяна СПАТАРУ, доктор хабилитат социологических наук, Институт Юридических и Политических Исследований АНМ: Institutionalization of sociology in the Republic of Moldova С. 124
  60. ↑ Аксенов Владислав Бэнович. Институт российской истории РАН https://iriran.ru/people/aksenov-vladislav-benovich [Архівовано 2023-06-24 у Wayback Machine.]
  61. ↑ Диссертация «Повседневная жизнь Петрограда и Москвы в 1917 году». Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 16 грудня 2010.
  62. ↑ Диссертация «Общественные настроения в России в годы Первой мировой войны и революции (1914-1917)» https://iriran.ru/node/2197
  63. ↑ Library of Congress Authors/Creators beginning with: Aksenov, V. B. https://catalog.loc.gov/vwebv/search?searchArg=Aksenov%2C+V.+B.&searchCode=GKEY%5E*&searchType=1&limitTo=none&fromYear=&toYear=&limitTo=LOCA%3Dall&limitTo=PLAC%3Dall&limitTo=TYPE%3Dall&limitTo=LANG%3Dall&recCount=25
  64. ↑ Аксенов В.Б. Трагический нарратив: к вопросу об особенностях самоубийств учащихся в период Первой мировой войны //Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. – Вип. 8. – К.: Інститут історії України, 2014. С.191-203.
  65. ↑ Лучший нон-фикшн 2023 года: названы лауреаты нового сезона важнейшей просветительской премии России
  66. ↑ А. М. Аксёнов. Архів оригіналу за 30 січня 2011. Процитовано 17 грудня 2010.
  67. ↑ Artur Aksenov (în engleză), https://www.levinemusic.org/about/people/faculty/artur-aksenov/ [Архівовано 2023-06-24 у Wayback Machine.]
  68. ↑ Rezhissura igry na fortepiano: B. M. Berlin--muzykant, lichnostʹ, ... [otvetstvennyĭ redaktor A. M. Aksenov] Moskva: Rossiĭskai︠a︡ akademii︠a︡ muzyki im. Gnesinykh, 2006. https://catalog.loc.gov/vwebv/search?searchType=7&searchId=12832&maxResultsPerPage=25&recCount=25&recPointer=0&resultPointer=0&headingId=21348192
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аксьонов_Бено_Максович&oldid=42254358