Александер Собєський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aleksander Benedykt Sobieski.jpg

Александер Бенедикт Собєський (пол. Aleksander Benedykt Minion Sobieski/Алєксандер Бенедикт Міньйон Собєскі; 6 грудня 1677, Ґданськ — 19 листопада 1714, Рим) — син короля Яна ІІІ Собєського, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Собеських гербу Яніна.

Біографія[ред.ред. код]

Aleksander Benedykt Sobieski.PNG

Народився під час перебування матері в Ґданьську. Виховання, навчання відбувалось за виробленою батьком 1685 року програмою для молодших синів. Вихователі: єзуїт Карло Мауріціо Вота, потім Реміґіян Сушицький з Краківського університету. Теорію інженерії, військове митецтво вивчав під керівництвом досвідчених вояків. Мав здібності до вивчення іноземних мов, головне захоплення — мистецтво, музика, театр. Менше, ніж брати, цікавився політикою.

Певне, брав участь у невдалій турецькій кампанії в Молдавії 1691. В 1690-х мати мала намір «поставити на нього» під час майбутніх виборів короля, потім стала на сторону Якуба Людвіка. Після смерті батька разом з Константієм Владиславом всюди супроводжував матір, в липні 1696 всі виїхали до Жовкви. Після повернення до Варшави в жовтні мати відправила їх до Парижу. Маркізом Ярослава був представлений під час авдієнції в короля Франції Людовіка XIV. В червня 1697 повернувся назад, з матірю перебував в Ґданьську. Під час карнавалу 1699-го з Константієм Владиславом був на чолі свої компанії в турнірі на дідинці Казімєзького палацу. Визнаючи владу Авґуста ІІ, до середини 1699 не склав присяги, певне, і пізніше. В березні 1700 приїхав до Риму, виїхав назад восени 1701. Восени 1702 року перебував у маєтках у Галичині. Включився в боротьбу для обрання королем Якуба Людвіка. У Вроцлаві завів роман з колишньою коханкою Авґуста ІІ графинею Естерлє, розірвавши стосунки з белзькою воєводиною Ельжбетою Сенявською, що мала до нього почуття.

У 1703 році видав привілей щодо заснування Віцинського монастиря оо. Василіян.[1]

Залишився в Олаві, коли брати вирушили Польщею, де були викрані під мурами Вроцлава за наказом Авґуста ІІ 27 лютого 1704, увязнені в Саксонії. Несподівано став пертендентом на корону, прибув до Варшави, де 17 квітня 1704 оголосив маніфест, в якому відкинув звинувачення Авґуста ІІ. Його підтримували Карл ХІІ, примас Міхал Радзєйовський, гетьман Гієронім Любомирський, який водночас висловлював зауваження, що А. С. є «неприступним, погорджує польським народом».

В 1708, 1709 роках з Олави, де перебував у брата Якуба Людвіка, виїхджав до Риму — місця перебування матері. 1709 року під псевдонімом Армонте Калідіо вступив до римської академії «Аркадія» — згромадження письменників, поетів, музик. Через прогресуючий ревматизм з 1710 осів у Римі. У власній резиденції в Римі організовував зустрічі діячів «Аркадії».

Після виїзду матері в червня 1714 з Риму хвороба почала швидко прогресувати. Перед смертю покинув світське життя, чимало часу присвячував молитвам. Його порадниками були оо. капуцини. Перед смертю казав спалити свої папери, головно кореспонденцію. Заповів поховати в одязі монаха-капуцина, члена архибратства св. Стигматів. Помер у Римі 19 листопада 1714. Був похований тут в усипальниці костелу Капуцинів. Церемонію організував Папа Климент ХІ, досі зберігся його надгробок роботи К. Русконі.

Маєтності, підтримка теару, артистів[ред.ред. код]

У квітні1698 у Львові було проведено поділ спадку померлого короля Яна ІІІ між його вдовою та синами.[2] Отримав, певне, Олесько, Поморяни (Якуб Людвік: за наполяганням матері під час поділу спадку їх відступив; по його та брата К. В. смертях отримав[3]), Тернопіль, Калуш, Стрий, 200000 злотих п. Чимало витрачав через спосіб життя. Мав чималий збройний почт, придворних, артистів, слуг. Надавав матеріальну підтримку діячам «Аркадії».

В Олаві, Римі мав власну капелу, одним з музик був С. Вайсс. В 1711—1713 роках в його театрі «Триніта-де-Монті» спільно з композитором Д. Скарлатті, драматургом К. С. Капече, сценографом Ф. Юваррою було поставлено кілька опер.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wicyń z Mereszówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1893. — T. XIII : Warmbrun — Worowo. (пол.) — S. 285. (пол.)
  2. Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 500. (пол.)
  3. Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.