Ама (пірнальник)
Ама (яп. 海人, あま «людина моря») — японські традиційні пірнальники за водоростями, молюсками і перлами.
Чоловіки ама позначаються ієрогліфами «муж моря» (海士), а жінки ама — «жінка моря» (海女). На Окінаві пірнальників називають умінтю, а в провінції Ідзу — кайто. Пірнальництвом займаються переважно жінки.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
Японська професія пірнальників ама нараховує більше як 2000 років. Перші письмові згадки про неї з'являються в китайському «Переказі про людей ва Записів Вей» кінця 3 століття:
|
…[Японці] залюбки виловлють рибу і молюсків, і не залежно від глибини, усі пірнають та збирають їх…[1] | 
|
|
|
…незалежно від віку і зросту, [японці] мають татуйовані обличчя і тіло… Сьогодні ж [татуйовані] плавці [японців] полюбляють пірнати, виловлюючи риб і устриці. Татуювання служило [їм] для відлякування великих риб і водяних тварин, [але] потім стало [вважатися] прикрасою. У різних країнах [японців] воно різне — то ліве, то праве, то велике, то мале. Шановані та підлі [також] мають відмінності [у татуюванні].[1] |
|
У середньовіччі ама занурювалися в море без спеціального обладнання. На тілі вони мали лише настегнову пов'язку з поясом, яка служила їм оберегом від акул, і ніж. Сучасні пірнальники мають спеціальні захисні костюми, а в деяких регіонах ласти і маски.
Об'єктом вилову ама є морські водорості, ракоподібні, омари, восьминоги, морські їжаки та устриці, що інколи містять перли. Зазвичай, ама пірнають на глибину 15 — 20 м.
До новітнього часу пірнальники ама займалися лише своєю основною професією, проте з 19 століття більшість з них поєднує пірнальництво з рибальством та сільським господарством.
Ама — переважно жінки, як правило, молоді. Вважається, що вони можуть довше перебувати у воді і не переохолоджуватись ніж чоловіки, завдяки розвиненому підшкірному жиру. У пізньому середньовіччі природна врода ама протиставляся штучній красі куртизанок Едо та Кіото.
Найпівнічнішим осередком діяльності пірнальників ама в Японії є місто Кудзі в префекутрі Івате.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 瀬川清子 『海女』、未來社、1970年
- 最上孝敬 『原始漁法の民俗』、岩崎美術社<民俗民芸双書>、1977年
- 楠本正 『玄界の漁撈民俗 労働・くらし・海の神々』、海鳥社、1993年 ISBN 4-87415-045-4
- 森浩一編『日本民俗文化体系13 技術と民俗（上）海と山の生活技術史』、小学館、1995年（普及版） ISBN 4-09-373113-6
- 大崎映晋 『人魚たちのいた時代 — 失われゆく海女文化』、成山堂書店、2006年 ISBN 4-425-94731-2
- 森本孝 『舟と港のある風景 日本の漁村・あるくみるきく』、農文協、2006年 ISBN 978-4-540-06239-1
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ама (пірнальник) |
- «Жінки моря» [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.] (яп.)
- Фото пірнальниць [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.] (яп.)
- Село культури ама (яп.)
- Настегнова пов'язка пірнальниць ама [Архівовано 4 лютого 2009 у Wayback Machine.] (яп.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
