Амія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амія
Amia calva 4.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Кісткові ганоїди (Holostei)
Ряд: Амієподібні (Amiiformes)
Родина: Амієві (Amiidae)
Рід: Amia
Linnaeus, 1766
Вид: A. calva
Біноміальна назва
Amia calva
Linnaeus, 1766
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Amia calva
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Amia calva
EOL logo.svg EOL: 223782
ITIS logo.svg ITIS: 161104
IUCN logo.svg МСОП: 201942
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7924
Fossilworks: 149596

А́мія, мулова риба (Amia calva) — один з двох сучасних представників ряду кісткових ганоїдів, які в мезозої були панівною групою риб.

Еволюція[ред. | ред. код]

Амієві риби (у широкому розумінні — загін амієподібні) з'явилися у тріасовому періоді у північній частині суперконтиненту Пангея. Їх найдавніші рештки описані з середнього тріасу Китаю (Guizhouamia bellula) і датуються віком приблизно 240 мільйонів років.


Тріасова і юрська історія амієвих, як і більшості інших груп тварин, відома погано через прогалини у геологічному літописі. Місцеперебування цього віку поодинокі, але треба відзначити, що залишків амієві риб в них чимало. У Красноярському краї недалеко від міста Шарипово знаходиться багате місцеперебування юрських хребетних. Основна маса залишків належить прісноводним черепахам і рибам: палеоніскам і амієвим. Хребці амієві за розмірами й формою нагадують шоколадні колечка для сніданку, вони сотнями розкидані по відвалах сірої глини. Сибірські амієві були великими рибами, розміром з судака. Також амієві знаходять у відкладеннях першої половини юрського періоду у Західній Європі і США. Величезний ареал і велике число залишків вказують на процвітання і численність цих риб.


Ситуація з місцеперебування кінця юрського періоду вже краще — стає більше і знахідок амієві. В одному лише Золенгофене (Solnhofen), звідки у тому числі відбуваються відбитки археоптерикса, знайдено кілька родів амієві риб. Залишки амієвих зустрічаються у Франції і Португалії, знову з'являються у Китаї, проте пропадають з Північної Америки.


У крейдяному періоді стан геологічного літопису стає кращим — число місцеперебування збільшується. Це позначилося й на вивченості амієвих. Їх залишки відомі з десятків місцеперебуваннь, розкиданих по всій Північній півкулі. Кістки і відбитки знаходять у Західній Європі, Північній Америці, Узбекистані, Китаї, Японії, Кореї, Палестині. Вони з'являються й в Південній півкулі: Аргентині і Бразилії, а також у Західній Африці (Марокко і Нігер). Кілька років тому палеонтологи склали статистику викопних решток для пізнє крейдових місцеперебувань формації Хелл-Крік (Hell Creek - «пекельний струмок») у США. У колекції налічувалося 10 124 зразки, які належали 42 таксонам хребетних (у тому числі тиранозавра). Чверть всіх залишків була від амієвих.


Амієві успішно пережили масове вимирання кінця крейдяного періоду. Хоча після цього, у палеоцені, їх стало менше. Цілком ймовірно, ситуація знову пов'язана з прогалинами геологічного літопису. У наступну епоху — в еоцені — їх так само багато, як і в крейдяному періоді. У міоцені (23 мільйони років тому) починається захід амієвих, їх склад скорочується до одного виду, а ареал — до східного узбережжя Північної Америки, де вони живуть досі.


На сьогодні історія амієві риб охоплює 240 мільйонів років, причому весь цей час вони показували разючу консервативність і не блищали різноманітністю, але їх життєва стратегія явно виявилася виграшною. Зараз описано близько п'ятнадцяти пологів в складі приблизно тридцяти видів. Форма тіла і зубні ряди у них дуже одноманітні, який говорить про одноманітний спосіб життя і фізіологію[1].


Історія відкриття виду[ред. | ред. код]

Єдиний сучасний вид був описаний Карлом Ліннеєм у XVIII столітті.


В кінці XIX століття комісія штату Нью-Йорк по полювання та рибальства запропонувала художнику Шерманові Дентону (Sherman Denton) велике замовлення. Державній службі хотілося прикрасити свої щорічні звіти малюнками риб, які плавають в водах Північної Америки. Протягом декількох років Дентон намалював безліч акварелей, за якими надрукували близько ста хромолітографій. Вони відразу стали класикою і досі мають попит у колекціонерів. На малюнках серед щук, форелі й окунів була зображена риба амія (Amia calva). Вгорі - самка, внизу - самець. Вже за часів Дентона знали, що амія була сучасниці динозаврів [2].

Опис виду[ред. | ред. код]

Довжина тіла самців 60 — 70 сантиметрів, самиць — близько 1 метра.

Дихає зябрами, але за допомогою плавального міхура використовує й атмосферне повітря, завдяки чому може деякий час жити без води. Самиця відкладає ікру в гніздо, яке самець влаштовує серед водяних рослин. Він же доглядає молодь. Живиться безхребетними та рибою.

Поширення[ред. | ред. код]

Живе в прісних водоймах Північної Америки. Амія населяє головним чином заболочені, зарослі травою заплави й озера США і Канади, які бідні киснем і непридатні для більшості інших риб.

Живлення[ред. | ред. код]

Хижак. Основу харчування амій складають раки. Розкусити панцир непросто, і в амій сформувалися дуже потужні щелепи.

Господарське значення[ред. | ред. код]

Промислового значення Амія майже не має.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Антон Нелихов (24.12.2020). Амия, рыба из юрского периода (рос). Элементы. 
  2. Антон Нелихов (15.01.2021). Амия, рыба из юрского периода Подробности (рос). PaleoNews.