Анастасія Михайлівна Романова

Анастасія Михайлівна Романова
рос. Анастасия Михайловна Романова
Анастасія Михайлівна Романова Світлина Анастасії Михайлівни, 1889
5-а велика герцогиня Мекленбург-Шверіну
Початок правління:	15 квітня 1883
Кінець правління:	10 квітня 1897
Попередник:	Марія Шварцбург-Рудольштадт
Наступник:	Александра Ганноверська
Дата народження:	28 липня 1860(1860-07-28)
Місце народження:	Петергоф
Дата смерті:	11 березня 1922(1922-03-11) (61 рік)
Місце смерті:	Ез
Поховання	Helenen-Paulownen-Mausoleumd
Чоловік:	Фрідріх Франц III
Діти:	У шлюбі: Александріна, Фрідріх Франц, Цецилія Поза шлюбом: Алексіс Луї
Династія:	Романови, Мекленбурги
Батько:	Михайло Романов
Мати:	Цецилія Баденська
Анастасія Михайлівна Романова у Вікісховищі

Анастасія Михайлівна Романова (рос. Анастасия Михайловна Романова, 16 липня 1860 — 11 березня 1922) — велика княжна Російської імперії з дому Романових, донька російського великого князя Михайла Романова та баденської прицеси Цецилії, дружина великого герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Франца III, матір данської королеви Александріни.

Біографія

Ранні роки

Анастасія народилася 16 липня 1860 року у Петергофському палаці за часів правління свого дядька Олександра II. Її батьками були великий князь Михайло Миколайович та його дружина Цецилія Баденська, яку в Росії називали Ольгою Федорівною. Дівчинка мала старшого брата Миколу, а згодом з'явилися менші — Михайло, Георгій, Олександр, Сергій та Олексій. У 1862–1878 роках сімейство мешкало на Кавказі, оскільки батько був призначений намісником регіону. Головною резиденцією родини був Воронцовський палац у Тіфлісі, оновлений 1865 року. Літні місяці проводили поблизу Боржомі.

В родині велику княжну кликали Стассі. Батько багато часу проводив у війську, матір була суворою жінкою, яка намагалася прищепити дітям дисципліну. Теплі стосунки склалися в Анастасії з братами, особливо близькими вони були із старшим братом Миколою. Втім, дівчинка виховувалася окремо від братів, гуляти разом їм дозволяли лише по неділях. Акцент в освіті княжни ставився на мовах: окрім російської, вона розмовляла французькою, німецькою та англійською. Дівчиною її змальовували як дуже незалежну, розумну і вольову особистість. Висока і струнка, вона мала темне волосся та зелені очі.

Заміжжя

Світлина Анастасії, 1878

Навесні 1878 року до Тіфлісу прибув спадкоємний принц Мекленбург-Шверіну Фрідріх Франц, аби попросити у великого князя руки його доньки. За іншими даними, принц зробив пропозицію у Петербурзі навесні 1878 року, коли Анастасія була там у гостях із матір'ю. Брати були невдоволені майбутньою розлукою із сестрою, дівчині ж не подобався стан шкіри нареченого зі слідами дерматиту на обличчі. Втім, союз був вигідним і династичним. Про заручини було оголошено 4 травня. У жовтні родина попрямувала до Санкт-Петербургу готуватися до весілля. Вінчання за євангелічним та православним обрядами пройшло у Зимовому палаці Петербургу 24 січня 1879 року. Нареченій на той час виповнилося 18 років, нареченому було 27. Він доводився їй троюрідним племінником, мав велике багатство і слабке здоров'я. На урочистостях були присутніми члени всіх правлячих родин Європи.

8 лютого 1879 року молодята прибули до Шверіна. Вони оселилися у свіжовідреставрованому Палаці Марії XVIII століття, однак, обладнати його на свій смак Анастасії не дозволили. Молода жінка невдовзі завагітніла. Вона сумувала за домом і вважала шверінський двір старомодним, а його атмосферу гнітючою. Хоча її матір була німкенею, принцеса так ніколи і не змогла подолати неприязнь до Німеччини. Подружжя відвідало Баден-Баден та Берлін, і на Святий Вечір того ж року Анастасія народила первістка. Всього у подружжя було троє дітей:

• Александріна (1879—1952) — дружина короля Данії Крістіана X, мала двох синів
• Фрідріх Франц (1882—1945) — наступний великий герцог Мекленбург-Шверіну у 1897–1918 роках, був одруженим із принцесою Александрою Ганноверською, мав п'ятеро дітей;
• Цецилія (1886—1954) — дружина кронпринца Німеччини Вільгельма, мала шестеро дітей.

Незабаром після цього здоров'я Фрідріха Франца змусило їх подорожувати в більш теплий клімат. У березні 1880 року Анастасія вперше відвідала Росію з моменту заміжжя. Слабке здоров'я чоловіка було для неї відмінним приводом проводити якомога менше часу в Шверіні. Вона часто їздила до своєї сім'ї в Росію і довгий час подорожувала за кордоном, шукаючи відповідний для його здоров'я клімат на півдні Італії і Франції. Вони жили у Палермо, коли помер правлячий великий герцог Мекленбург-Шверіна, і Фрідріх Франц успадкував трон. Коли його здоров'я зміцніло, вони повернулися до Шверіна.

Велика герцогиня

Із чоловіком, 1880

Спочатку Анастасії подобався її новий статус і розкіш покоїв Шверінського замку, однак невдовзі вона забажала повернутися до Франції або Італії. Місцеве населення було не в захваті від ідеї, що їхні суверени житимуть за кордоном, і піддавали велику герцогиню серйозній критиці. Було вирішено, що великогерцогська пара проводитиме у Шверіні п'ять місяців на рік. Якщо цей час припадав на літні місяці, пара мешкала у мисливському будиночку Гельбензанде, де вони вели просте життя: Фрідріх Франц полював, Анастасія з дітьми ходили на пляж, гуляли лісом та навідували місцевих жителів. Взимку часто мешкали в Каннах.

У 1887–1889 роках Фрідріх Франц збудував віллу Венден над Каннською затокою, де родина мешкала з листопада по травень. Анастасія була гарною тенісисткою і мала власний тенісний корт на віллі. Любила італійську музику, особливо опери Пуччіні, та театр. Розмовляла французькою з чоловіком і англійською з дітьми. Виховувала дітей з простотою та свободою більшою, ніж вона отримувала від своїх батьків, і завжди зберігала з ними тісні відносини. Написані нею листи показують її теплою, турботливою людиною, яка завжди, здається, була щасливою.

Вона відвідувала інші європейські королівські сім'ї, які відпочивали на Рив'єрі; її батьки та брати були частими гостями у неї. Мати померла від серцевого нападу в 1891 році, і Анастасія була дуже близькою до вдового батька та братів. Вона легко витрачала кошти від доходу чоловіка та з власного приданого, за що її часто критикували, але вона любила шокувати людей, які її засуджували. Полюбляла суспільство і була частим гостем ігрових столів в Монте-Карло, витрачаючи великі суми в казино; але, незважаючи на її екстравагантні вчинки, чоловік завжди ставився до неї з любов'ю.

Взимку 1896—1897 років стан здоров'я Фрідріха Франца погіршився. Анастасія перевезла його до Грассу, а на початку квітня вони повернулися до вілли Венден. Очікуючи найгіршого, велика герцогиня послала за сином у Дрезден. 10 квітня великого герцога знайшли непритомним біля парапету саду і того ж дня він пішов з життя. Анастасія була настільки непопулярною в Шверіні, що її підозрювали у вбивстві. Сама ж правителька казала фрейліні, що «втратила найкращого друга».

Подальше життя

З того часу Анастасія рідко бувала в Шверіні, завжди зупиняючись Гельбензанде. Вона вважала за краще жити на Рив'єрі, Санкт-Петербурзі, Парижі або Англії. Велика герцогиня тримала маленьку квартиру в Парижі, де часто влаштовувала вечірки, активно грала в Монте-Карло. Мала багато захоплень, куди додалися водіння автівок та стрільба по неживій птиці.

Світлина Анастасії

У Анастасії почався роман зі своїм особистим секретарем Володимиром Олександровичем Пальтовим, внаслідок якого вона завагітніла. Свій стан велика герцогиня приховувала і у грудні 1902 року народила сина, Алексіс Луї (1902—1976) — граф де Венден, був одруженим із Полетт Со, мав двох доньок.

Виховувала його сама. Коли пізніше він відправився на навчання до Нормандії, писала йому кожен день.

У 1905 році її донька Сесилія взяла шлюб із німецьким кронпринцом. Анастасії дозволили з'явитися при дворі двічі: на їхньому весіллі та після народження первістка. Батько, який був уже в похилому віці, переїхав до неї. Після його смерті у 1909 році Анастасія успадкувала великі статки. Вона продовжувала займатися відвідинами родичів, читанням, вечірками та грою в казино. Один із сучасників висловив думку, що «вона була байдужою до усього, окрім своїх бажань».

Перша світова війна поділила її сім'ю навпіл, оскільки діти та онуки були німцями, а брати — росіянами. Певний час вона сподівалася, що до військового конфлікту не дійде, але з подальшими подіями взяла бік Росії. Оселилася в нейтральній Швейцарії в готелі «Савой», віддавши свою віллу у Каннах під шпиталь для поранених із Експедиційного корпусу Руської армії у Франції. Падіння німецької імперії у 1918 році призвело до втрати правлячого статусу у двох її молодших дітей. Надалі велика герцогиня вирішила жити у Франції. Там вона створила фонд допомоги російським емігрантам, призначивши президентом Володимира Пальтова. Мешкала на віллі Фантазія в Езі на Лазурному узбережжі.

У перший тиждень березня 1922 року Анастасія захворіла, перенесла інсульт і 11 березня померла. Її тіло доправили до Людвігслюсту, де поховали у мавзолеї Олени Павлівни поруч із чоловіком.

Нагороди

Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія) (7 серпня 1860).

Генеалогія

Павло I

Марія Федорівна

Фрідріх Вільгельм III

Луїза Мекленбург-Стреліцька

Карл Фрідріх Баденський

Луїза Кароліна Ґейєр

Густав IV Адольф

Фредеріка Баденська

Микола I

Олександра Федорівна

Леопольд Баденський

Софія Шведська

Михайло Миколайович

Цецилія Баденська

Анастасія

Література

• Alexander, Grand Duke of Russia. Once a Grand Duke. Cassell, London, 1932.
• Beéche, Arturo. The Grand Duchesses. Eurohistory, 2004. ISBN 0-9771961-1-9
• Domin, Marie-Agnes. Anastasia Mikailovna Romanova, Editions Atlantica, 2002. ISBN 2-84394-546-1.
• Cockfield, Jamie H. White Crow. Praeger, 2002.
• Mateos Sainz de Medrano. Ricardo. A Child of The Caucasus. Royalty Digest, Vol 3, N 1. July 1993.
• Michael, Prince of Greece. Jewels of the Tsars. The Vedome Press, 2006.
• Yussupov, Felix. Lost Splendor, 1952.
• Zeepvat, Charlotte. The Camera and the Tsars. Sutton Publishing, 2004, ISBN 0-7509-3049-7.
• Zeepvat, Charlotte. The other Anastasia: A woman who loved and who lived. Royalty Digest Quarterly. N2 2006. ISSN 1653-5219.

Посилання

• Романови (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Анастасії Михайлівни Романової [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Фрідріха Франца III Мекленбург-Шверінського [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)