Ана Кастильо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ана Кастільйо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ана Кастильо
Народилася 15 червня 1953(1953-06-15)[1][2][…] (70 років)
Чикаго, Іллінойс, США
Країна  США
Діяльність письменниця-романістка, поетка, письменниця, есеїстка
Сфера роботи поезія і есей
Alma mater Чиказький університет, Northeastern Illinois Universityd і Jones College Prep High Schoold
Мова творів англійська
Роки активності 1977 — тепер. час
Magnum opus So Far from Godd
Нагороди Columbia Foundation's American Book Award (1987)
Сайт: anacastillo.com
CMNS: Ана Кастильо у Вікісховищі

Ана Кастільо (нар. 15 червня 1953) — чиканська письменниця, поетеса, есеїстка, редакторка, драматургиня, перекладачка, незалежна вчена і феміністка. Кастільо, яка вважається одною із провідних чиканських авторів, відома експериментальним стилем латиноамериканської письменниці та участю в чикана-фемінізмі, відомому як Xicanisma.[4][5]

Її твори пропонують гострий і пристрасний суспільно-політичний коментар, який базується на усталених усних і літературних традиціях. Інтерес Кастільо до расових і гендерних питань простежується протягом усієї її письменницької кар’єри. Її роман «Сапогонія» («Sapogonia») став найкращою книгою року за версією New York Times у 1990 році,[6] а «Так далеко від Бога» («So Far from God») - у 1993 році.[7] Вона є редакторкою мистецького та літературного журналу La Tolteca.[8]

Кастільо очолювала першу кафедру Сестри Хуани Інес де ла Круз (Sor Juana Inés de la Cruz Endowed Chair) в Університеті Де Поля. Вона отримала низку нагород, у тому числі Американську книжкову премію 1987 року[9] від Фонду до Колумба за свій перший роман «The Mixquiahuala Letters», премію Карла Сендбурга, премію книгопродавців гір і рівнин, стипендію Національного фонду в Мистецтві в художній літературі та поезії та в 1998 році премію Sor Juana Achievement Award від Мексиканського центру образотворчого мистецтва в Чикаго.[10]

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Кастільо народилася в Чикаго в 1953 році в сім'ї Реймонда і Рейчел Роча Кастільо.[11] Її мати була мексиканською індіанкою, а батько[12] народився в Чикаго1933 року.[13] Вона навчалася в комерційній середній школі Джонса та міських коледжах Чикаго, перш ніж отримати ступінь бакалавра мистецтв і неповну середню освіту в університеті Північно-Східного Іллінойсу.[11][14] Ана Кастільо здобула ступінь магістра з латиноамериканських досліджень у Чиказькому університеті в 1979 році, після того, як викладала етнічні науки в молодшому коледжі Санта-Роза та працювала постійною письменницею в Раді мистецтв Іллінойсу.[11] Вона також викладала в Malcolm X Junior College та Sonoma State College.[13][14] У 1991 році Ана Кастільо здобула ступінь доктора американських наук у Бременському університеті в Німеччині.[11] Замість традиційної дисертації вона подала есе, які пізніше зібрала в праці 1994 року «Розправа над мрійниками» («Massacre of the Dreamers»).[11] Кастільо, авторка численних статей і понад 15 книг, вважається ключовим мислителем і новатором у прошарку чиканської літератури.[14] Вона сказала: «Через двадцять п’ять років після того, як я почала писати, я відчуваю, що все ще маю чим поділитися».[13]

Робота Кастільо зосереджена на питаннях ідентичності, расизму та класової дискримінації.[4] Вона пише про чикана-фемінізм «Xicanisma», ілюструючи цим терміном, що означає бути чиканкою в нашому суспільстві, і щоб представити чикана-фемінізм, який кидає виклик бінарним уявленням про досвід чикан, таких як геї/гетеро, чорні/білі. Кастільо пише: «Xicanisma — це постійне усвідомлення нашої взаємозалежності, яка вкорінена в нашій культурі та історії. Хоча Xicanisma — це спосіб зрозуміти себе у світі, він також може допомогти іншим, які не обов’язково мають мексиканське походження та/або є жінками. Він урожайний; ніколи не стійкий до змін, заснований на цілісності, а не на дуалізмі. Чоловіки не є нашими протилежностями, нашими противниками, «іншими» нами»[15]. Вона пише: «Чіканська література — це те, що ми, як чикани, сприймаємо та визначаємо як частину північноамериканської літератури США. Ця література пов’язана з нашою реальністю, нашим сприйняттям реальності та нашим уявленням про суспільство в Сполучених Штатах як про жінок мексиканського чи латиноамериканського походження».[16] Кастильо стверджує, що жителі Чикани повинні боротися з різними формами гноблення, включаючи гомофобію, расизм, сексизм і класовість, і що фемінізм Чикани повинен визнати наявність багатьох різноманітних досвідів чиканок.[17] У її творах відчувається вплив магічного реалізму.[14] Значна частина її творів перекладена іспанською мовою, включно з поезією. Вона також написала статті та есе для Los Angeles Times і Salon. Кастільо є редакторкою мистецько-літературного журналу La Tolteca.[18]

У 1999 році вона була номінована на звання «Найвидатніші жителі Чикаго століття» за підтримки Sun Times.[13]

Її документи зберігаються в Каліфорнійському етнічному та мультикультурному архіві Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі.

Поезія[ред. | ред. код]

Як поетка Кастільо написала кілька творів, зокрема Otro Canto (1977), The Invitation (1979), Women Are Not Roses (Arte Publico, 1984) і My Father Was a Toltec (West End Press, 1988).[19] Її роботи насамперед розкривають сенси та одкровення різних досвідів. Її вірш «Жінки не бунтують» досліджує труднощі жіночого життя, але Кастільо сміливо використовує рядки (49–50) цього вірша як власну «образу та відторгнення» ідеї, що вона сидітиме тихо.

У своїй поезії вона часто змішує іспанську та англійську, наприклад, у збірці віршів «Я прошу неможливого» («I Ask the Impossible»). Створений нею гібрид мов є поетичним, ліричним, адже використовує одну мову, щоб інтригувати іншу, на відміну від ламаного "Spanglish". 

Ана Кастильо підписує копію «Розправи над мрійниками», 25 травня 2006 р.

Роман The Guardians[ред. | ред. код]

The Guardians — одна з найвизначніших робіт Кастільо. Як мешканка Нью-Мексико, вона засвідчила очевидну політичну, соціальну та культурну проблему на кордоні. The Guardians розповідає про постійні злочини проти невинних людей, котрі шукають кращого життя по той бік кордону, або, як каже Кастільо, «el otro lado».

«The Guardians» — історія про Регіну, яка виховує свого племінника Габо в Ель-Пасо, штат Техас. Брат Регіни, Рафа, повертається до Мексики, щоб бути з матір’ю Габо, Ксіменою. Коли вони спробували разом перетнути кордон, Ксімена та Рафа розлучилися. Незабаром після цього знайдено тіло Ксімени, понівечене з вилученими органами. Коли Рафа пропав безвісти після спроби перетнути кордон, Регіна та Габо шукали розради по-своєму та підтримували однокласників і колег. Габо дуже релігійний і прагне стати священиком, коли підросте. Він кращий студент, який втілює високоморальну людину, що прагне щасливого життя на американському боці кордону. Коли його голову полонили жахливі ідеї, він зв’язується з бандою Los Palominos, сподіваючись, що вони допоможуть знайти зниклого батька.[20] Зі свого боку Регіна об’єднується з колегою Мігелем і його дідусем Мілтоном. Коли колишню дружину Мігеля викрадають, усі персонажі об’єднуються, щоб знайти своїх зниклих близьких. Зрештою, Мігель знаходить колишню дружину живою разом з Tiny Tears, обидвох в жахливому стані. Регіна та Габо відчували, що сталося щось жахливе, адже Рафа був знайдений мертвим у будинку банди Los Palominos. Тієї ж ночі Габо був убитий Tiny Tears - членом Los Palominos - який спочатку допомагав Габо в його пошуках батька.[21]

Кастільо пише про роман прямолінійно, але пояснює його творчо, тоді як завжди пам’ятає про свій обов’язок тримати аудиторію в курсі поточних подій на кордоні. Цей роман розкриває правду про життя мексиканських іммігрантів по обидва боки кордону. З одного боку, багато людей і сімей мігрують до США, щоб отримати кращу освіту та роботу. І навпаки, багато мігрантів прагнуть возз’єднання з членами сім’ї, адже не відчувають США своїм домом. Вони конфліктують між місцем, до якого відчувають себе приналежними, і можливостями. Саме з цієї причини Рафа повертається до Мексики після того, як уже перетнув кордон.[22]

Злочинні організації, які зазвичай називають картелями, переправляють усілякі товари через кордон.[23] Члени картелю сприймають мігрантів не як людей, а як пазл своїх численних контрабандних операцій.[24] США мілітаризували кордон, зробивши його небезпечною територією.[25] Отже, злочинні організації, що спеціалізуються на контрабанді людей, можуть цим скористатися, роблячи контрабанду людей через кордон прибутковим бізнесом. Якщо вони пробують перетнути кордон самі, то можуть зіткнутися з серйозними наслідками з боку злочинних організацій і наркоторгівців, які «володіють» прикордоннями.[26]

У результаті ця злочинна діяльність неофіційно вкорінюється в економіку міст і громад поблизу кордону. Таким чином, коли Габо та Регіна очікують найгіршого, вони без важких зусиль знаходять об’єднання картелів, які можуть мати інформацію. Підхід Абуела Мілтона з розшуку Рафа — це прогулянкки вулицями з собакою та опитування пішоходів. Ці приклади демонструють типовість описаних обставин для сімей на кордоні.

Насильство проти жінок[ред. | ред. код]

Кастільо розповідає про злочини, яких можуть зазнати жителі прикордонних міст.[27] Зокрема злочини проти жінок. Смерть Ксімени, викрадення колишньої дружини Мігеля та історія життя Tiny Tears — усе це символи насильства проти жінок на кордоні.

При перетині кордону сексуальне насильство проти жінок не є рідкістю. Чоловіки та члени картелю користуються в уразливим станом жінок[28], які мешкають біля кордону, або іммігранток, що перетинають його. Крім того, ці злочини мають психологічні наслідки, які можуть затьмарити розум або вплинути на поведінку. В «The Guardians» Tiny Tears жадає сім’ї та інших зв’язків, щоб заповнити порожнечу в житті. Отже, шукаючи сім'ю в кримінальному колах, вона приєдналась до Los Palominos.

Культура Чикано[ред. | ред. код]

Кастільо розповідає не лише про звичайні жахливі історії, а й про культурні наслідки буття мексиканкою, яка мешкає в Сполучених Штатах.

Щоб проілюструвати це, Кастільо наголошує на досвіді Регіни по обидва боки кордону. З одного боку, Регіна зазнала труднощів, з якими стикаються багато мексиканців і мігрантів, наприклад збирання врожаю або важка для тіла фізична праця.[29] Проте, коли вона іммігрувала та працювала, щоб стати помічницею учителя, вона більше не разом з довіреними особами. Хтось може засвоїти цей новий досвід і відчувати конфлікт між попереднім і новим способом життя. У свою чергу, у інших може виникнути почуття зради та ізоляції. Для інших згадування минулого досвіду або збереження історій близьких може бути джерелом сили.[30] Для Регіни її життя помічницею вчителя свіже; хоча такі люди, як її брат Рафа, і їхні обставини завжди залишаться з нею.[31]

Праці[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

Збірки оповідань[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • Otro Canto. Чикаго: Alternativa Publications, 1977.
  • The Invitation. 1979 рік
  • Women Are Not Roses. Х'юстон: Arte Público Press, 1984.ISBN 0-934770-28-X
  • My Father Was a Toltec and selected poems, 1973–1988. Нью-Йорк: WW Norton, 1995.ISBN 0-393-03718-5
  • I Ask the Impossible. Нью-Йорк: Anchor Books, 2000.ISBN 0-385-72073-4
  • "Women Don't Riot"
  • "While I was Gone a War Began"
  • black dove: mamá, mi'jo, and me. Нью-Йорк: Феміністська преса Міського університету Нью-Йорка, 2016.ISBN 9781558619234 (м'яка обкладинка)
  • Massacre of the Dreamers: Essays on Xicanisma. Альбукерке: University of New Mexico Press, 1994.ISBN 0-8263-1554-2

Переклади[ред. | ред. код]

  • Esta puente, mi espalda: Voces de mujeres tercermundistas en los Estados Unidos (разом з Нормою Аларкон). Сан-Франциско: ism press, 1988. (Іспанська адаптація This Bridge Called My Back: Writings by Radical Women of Color, редагована Cherríe Moraga.)

Редакторські роботи[ред. | ред. код]

  • Сексуальність латиноамериканців (співредакторка разом із Нормою Аларкон і Черрі Морага). Berkeley: Third Woman Press, 1993.ISBN 0-943219-00-0
  • Богиня Америки: Записи про Діву Гваделупську / La Diosa de las Américas: Escritos Sobre la Virgen de Guadalupe (редакторка). Нью-Йорк: Riverhead Books, 1996.ISBN 1-57322-029-9

Бібліографічні ресурси[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б Chabram-Dernersesian, Angie (2006). The Chicana/o Cultural Studies Reader. London/New York: Routledge. с. 208. ISBN 0415235154.
  5. ↑ Aviles, E. (2018). Contemporary U.S. Latinx literature in Spanish : straddling identities. Cham, Switzerland. с. 30—31. ISBN 978-3-030-02598-4. OCLC 1076485572.
  6. ↑ Sapogonia (Novel 1990) | Ana Castillo (англ.). Процитовано 18 жовтня 2019.
  7. ↑ Notable Books of the Year 1993. The New York Times (амер.). 5 грудня 1993. ISSN 0362-4331. Процитовано 18 жовтня 2019.
  8. ↑ Bio | Ana Castillo (англ.). Процитовано 18 жовтня 2019.
  9. ↑ PREVIOUS WINNERS OF THE AMERICAN BOOK AWARD (PDF). beforecolumbusfoundation.com. Процитовано 18 жовтня 2019.
  10. ↑ Bio – Ana Castillo – anacastillo.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2010.
  11. ↑ а б в г д Manríquez, B.J. Ana Castillo. The American Mosaic: The Latin American Experience. ABC-CLIO. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 26 квітня 2013.
  12. ↑ Hampton, Janet Jones (Jan–Feb 2000). Américas. 52 (1): 48—53.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неназвною переіодикою (посилання)
  13. ↑ а б в г Shea, Renee H. "No Silence for This Dreamer: The Stories of Ana Castillo." Poets & Writers 28.2 (Mar.-Apr. 2000): 32–39. Rpt. in Contemporary Literary Criticism. Edu. Jeffrey W. Hunter. Vol. 151. Detroit: Gale Group, 2002. Literature Resource Center. Web. 12. Sept. 2013.
  14. ↑ а б в г . ISBN 978-0-19-515600-3. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  15. ↑ Juffer, Jane. On Ana Castillo's Poetry. Modern American Poetry. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 20 березня 2023.
  16. ↑ Saeta, Elsa (1997). A MELUS Interview: Ana Castillo. MELUS. 22 (3): 133—149. doi:10.2307/467659. JSTOR 467659.
  17. ↑ . ISBN 9781412976855. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  18. ↑ Castillo, Ana. Ana Castillo. 2013. http://www.anacastillo.com/content/. September 13, 2013.
  19. ↑ Guide to Ana Castillo's Papers. University of California – Santa Barbara. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 22 вересня 2013.
  20. ↑ Castillo, Ana (2008). The Guardians. New York: Random House. ISBN 9780812975710.
  21. ↑ Herrera, Spencer (2008). World Literature In Review. World Literature Today. 82: 63. JSTOR 40159683 — через JSTOR.
  22. ↑ Gonzalez-Barrera, Ana (19 листопада 2015). More Mexicans Leaving Than Coming to the U.S. Pew Research Center's Hispanic Trends Project (амер.). Процитовано 22 квітня 2022.
  23. ↑ Szeghi, Tereza M. (2018). Literary Didacticism and Collective Human Rights in US Borderlands: Ana Castillo's The Guardians and Louise Erdrich's The Round House. Western American Literature (англ.). 52 (4): 403—433. doi:10.1353/wal.2018.0001. ISSN 1948-7142.
  24. ↑ GONZÁLEZ, YAATSIL GUEVARA (2018). Navigating with Coyotes: Pathways of Central American Migrants in Mexico's Southern Borders. The Annals of the American Academy of Political and Social Science. 676: 174—193. doi:10.1177/0002716217750574. ISSN 0002-7162. JSTOR 26582305.
  25. ↑ Committee, Mexico-U.S. Border Program and Immigrant and Refugee Rights Project of the American Friends Service (1996). Border Fatalities: The Human Costs of a Militarized Border. Race, Poverty & the Environment. 6/7: 30—33. ISSN 1532-2874. JSTOR 41495626.
  26. ↑ Hidalgo, Javier (1 вересня 2016). The ethics of people smuggling. Journal of Global Ethics (англ.). 12 (3): 311—326. doi:10.1080/17449626.2016.1245676. ISSN 1744-9626.
  27. ↑ Wright, Melissa W. (2011). Necropolitics, Narcopolitics, and Femicide: Gendered Violence on the Mexico-U.S. Border. Signs. 36 (3): 707—731. doi:10.1086/657496. ISSN 0097-9740. JSTOR 10.1086/657496. PMID 21919274.
  28. ↑ Falcón, Sylvanna (2001). Rape as a Weapon of War: Advancing Human Rights for Women at the U.S.-Mexico Border. Social Justice (англ.). 28 (2 (84)): 31—50. ISSN 1043-1578. JSTOR 29768074.
  29. ↑ Pérez-Torres, Rafael (1998). Chicano Ethnicity, Cultural Hybridity, and the Mestizo Voice. American Literature. 70 (1): 153—176. doi:10.2307/2902459. ISSN 0002-9831. JSTOR 2902459.
  30. ↑ Preguntas for Ana Castillo. Front Porch (амер.). 4 травня 2016. Процитовано 25 квітня 2022.
  31. ↑ Queirós, Carlos J. An Interview With Ana Castillo --AARP VIVA. AARP (english) . Процитовано 24 квітня 2022.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ана_Кастильо&oldid=42223045