Сексизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арешт суфражистки в Лондоні, 1914. Суфражистські організації боролися за право голосу для жінок.

Секси́зм (англ. sexism, від лат. sexus — стать; також ґендерна дискримінація, дискримінація за статтю) — упередження чи дискримінація людей через їхню стать або ґендер. Хоча сексизм може торкнутися всіх, переважно цей термін використовуюється упереджено. Помилково вважається, що сексизм може бути спрямований лише на жінок. Пов'язаний з ґендерними стереотипами та ґендерними ролями[1], сексизм може включати віру в природню вищість; конструюється системною суспільною недооцінкою чи упередженнями щодо певної статі, стереотипізацією суджень про стать людини; проявляється в диспропорції влади, прав та можливостей між статями.[2] Інституціалізованими наслідками сексизму є ґендерна нерівність в різних сферах людської діяльності.

Людина, що підтримує ідеї сексизму, називається сексистом. Авангард у розповсюдженні сексизму становить фемінізм. У багатьох західних країнах сексизм є предметом законодавства (наприклад, у трудовій сфері) і соціальних досліджень, зокрема ґендерних студій.

Критики сексизму зазначають, що він лишається наявним навіть за позитивної дискримінації, наприклад, при реалізації законів про залучення в певну область частки однієї статі на шкоду іншої (ґендерне квотування).

Історія терміну[ред. | ред. код]

Концепт «сексизм» має змістовних попередниць, ким не використовувався самостійно, але був добре зіставний із їхньою теоретичною позицією. В 1907 році суфражисткою Кете Шмірмахер в газетній статті щодо реформи сексуальної етики були продіагностовні «статеві упередження в мові». Вона окреслила їх як «сексуалізм».[3] Схожу аргументацію використала Сімона де Бовуар в праці «Інша стать» (1949).[4] В ньому поняття «стать» обстоювалось як, швидше, соціальний конструкт і обґрунтувувалась центральна феміністична теорема: «жінкою» не народжуються, а соціалізуються.

Власне поняття «сексизм» вперше виринає в англійській мові в середині 60-х. Ним описують натуралізацію суспільних процесів (біологізм) — принцип, на який націлене поняття расизму (до якого і примикає в середовищі американського правозахисного руху 1960-х сексизм).[5] При цьому сексизмом означувались не лише індивідуальні упередження, але й інституціоналізовані дискримінації.[6] Перші наукові спроби викладення сексизму відбулись на початку 1970-х також в США.

В 1980-х в дискусіях щодо сексизму посилились обговоренням його узгодженості з іншими формами гноблення, такими як расизм[7] і класизм[8]. В ході дискусії виокремились поняття упереджень і, власне, гніту. Сьогодні в інтерсекційних дослідженнях оприявнюють те, як різні вектори пригноблення взаємовпливають і взаємоконструюють певні категорії, за якими і відбувається дискримінація (наприклад, білі жінки є більш привілейованою групою, аніж чорні жінки, але менш привілейованою, ніж білі чоловіки).[9]

Визначення[ред. | ред. код]

На сьогодні існують різні підходи до визначення сексизму, які стоять неподалік одне від одного:

  • У психології сексизм — «стереотипне приписування ознак». На міжособистісному рівні — дискримінуюче приписування ролей відносно статі.[10][11]
  • У квір-теорії сексизм — дискримінація всього спектру ЛГБТКІ±людей, що не вписуються в гетеронормативне цисґендерне бінарне суспільство відподвідно до статі, ґендеру чи сексуальної орієнтації.[12]
  • В соціології — наголос на структурних аспектах: сексизм культурно обумовлений, інституційно закріплений та індивідуально усвідомлюваний. Розповсюджені думки, переконання, вірування і поведінка — це соціальні практики, які привілеюють людей через їхню стать, через що знижується цінність людини та фіксуються соціальні і ґендерні ролі для статей. Підхід наголошує на дискримінуючих механізмах суспільних систем та одночасно досліджує перетин сексизму з іншими практиками пригнічення, такими як расизм, класизм, ейджизм.
  • Сексизм зворотний — поняття, запропоноване противниками та критиками фемінізму в якості противаги або доповнення до поняття «сексизм», внаслідок того, що під прямим поняттям «сексизм» в сучасній соціології поступово було прийнято точку зору, щодо вживання самого терміну в значенні «дискримінація жінок» і він часто направлений проти чоловіків та їх прав, а не на рівність прав всіх представників цього соціального процесу.

Причини[ред. | ред. код]

Ґендер Ненависть Страх Антидискримінація
жінка мізогінія жінофобія фемінізм
чоловік мізандрія андрофобія маскулізм
інтерсексуал мізандрогінія андрогінофобія ЛГБТІ
транссексуал трансфобія трансфобія ЛГБТ
ґендерквір квірфобія ЛГБТК+

Конструювання сексизму: ґендерні стереотипи та ґендерні ролі[ред. | ред. код]

Журнал з 1952 р. стереотипно описує водійку.

Ґендерні стереотипи є широко розповсюдженими переконаннями про характеристики і поведінку чоловіків, жінок та трансґендерних людей.[13] Вони є не тільки описовими, але і розпорядчими переконаннями про «те, як чоловіки і жінки повинні вести себе». Представники і представниці будь-якого ґендеру, які відхиляються від ґендерних настанов, караються соціальними санкціями. Цілеспрямованих жінок, наприклад, називають «стервами», чоловіки, яким не вистачає фізичної сили, розглядаються як «слабаки» або «баби».[14]

Емпіричні дослідження виявили широко розповсюджені культурні переконання, що чоловіки є соціально ціннішими і компетентнішими в більшості речей, ніж жінки. А також конкретні припущення, що чоловіки кращі у виконанні деяких завдань (приміром, механічні задачі), в той час як жінки кращі в інших (приміром, задачі з виховання).[15][16][17] Фіске та колеги опитали дев'ять вибірок із різних регіонів США і виявили, що люди, незалежно від віку, постійно надають вищий рейтинг категорії «чоловіки», ніж категорії «жінки» на багатовимірній шкалі компетенцій.[18]

Ґендерні стереотипи можуть сприяти і перешкоджати інтелектуальній діяльності. Наприклад, стереотип загрози може призвести до зниження результативності у написанні жінкою тесту, оскільки це пов'язано із переконанням, що жінки поступаються кількісними навичками в порівнянні з чоловіками.[19][20] Стереотипи також можуть впливати на оцінку людьми їхньої власної компетенції. Дослідження показали, що конкретні стереотипи (наприклад, ніби-то жінки мають нижчі математичні здібності) впливають на жінок і на сприйняття чоловіками своїх здібностей вищими, ніж у жінок, при розв'язуванні завдань на тому ж рівні складності. Ці «упереджені самооцінки» мають далекосяжні наслідки, оскільки можуть формувати чоловічі та жіночі освітні та кар'єрні рішення.[21][22]

Ґендерні стереотипи іноді створюються і застосовуються в ранньому віці. Були розглянуті різні заходи, в тому числі з використанням художньої літератури, в боротьбі з ґендерними стереотипами у дітей. Одне із досліджень (А. Вінгом): діти читали «Нову сукню Білла» Енн Файн, а потім обговорювали її зміст. Вінг зазначає, що діти були в змозі ясно сформулювати і осмислити свої стереотипні конструкції щодо ґендеру, а потім зіставити це з ситуацією у світі в цілому. Це доказ того, що дитячий розгляд «різного відношення, що його отримують хлопчики і дівчатка» під час обговорення в класі, дозволив їм виокремити стереотипи і спонукав кинути їм виклик.

Сексизм зворотний[ред. | ред. код]

Докладніше: Сексизм зворотний

Сексизм зворотний — поняття, запропоноване противниками та критиками фемінізму в якості противаги або доповнення до поняття «сексизм», внаслідок того, що під прямим поняттям «сексизм» в сучасній соціології поступово було прийнято точку зору, щодо вживання самого терміну в значенні «дискримінація жінок» і він часто направлений проти чоловіків та їх прав, а не на рівність прав всіх представників цього соціального процесу.

Прояви та наслідки сексизму[ред. | ред. код]

Сексизм може приймати різні форми, іноді досить тонкі або підсвідомі. Наприклад, Смітсонівський музей американського мистецтва звітує в своєму дослідженні американського цивільного мистецтва (2011) про те, що існує 4799 публічних пам'ятників в США, які зображують чоловіків — і лише 394, які зображують жінок (що у 12 разів менше).

Дискримінація в трудовій діяльності[ред. | ред. код]

Різниця зарплат чоловіків та жінок серед країн ОЕСР

Основна стаття — Сексизм при наймі

Заборона (або суспільне несхвалення) особам певної статі займатися деякими професіями або займати певні посади тільки на тій підставі, що вони належать до цієї статі, або з аргументацією, що зводиться до даного засновку.[23][24]

  • Нижча оплата праці людей певної статі, як правило — жінок.[25] Може виражатися в нижчій оплаті за рівну роботу (жінки отримують у середньому на 16 % меншу в порівнянні з чоловіками оплату за рівну працю;[25][26] деякі організації відзначають, що в неформальній економіці розрив може бути ще значнішим[27]) або в нижчій оплаті професій, що вважаються традиційними для осіб певної статі. Так, наприклад, опубліковані в 2006 році в Бюро перепису США статистичні дані показують, що середній дохід на душу населення жінок становив 32 тис. дол. США, тобто лише 76 % від середнього доходу на душу чоловіків (приблизно 42 тис. дол. США)[28] (можна відзначити, що згідно з тими ж даними, середньорічні доходи жінок лише трохи більше, ніж на 1 тис. дол. перевищують їх же у чорношкірих[29]).
  • «Скляна стеля» — термін американського менеджменту, що описує невидимий і формально ніяк не позначений бар'єр, який обмежує просування жінок по службовій драбині. Чоловіки при цьому просуваються по ній «скляним ескалатором».
  • Вищий пенсійний вік для чоловіків у багатьох країнах при меншій в середньому тривалості життя., тобто узаконене обмеження тривалості жіночої кар'єри всупереч раціональним причинам.
  • Нижча соціальна захищеність жінок, що веде до фемінізації сусіпільства, бідності і стрибків її росту в кризові для суспільства чи економіки держави періоди.[30][31][32]

Дискримінація в мові[ред. | ред. код]

  • Основною проблемою є неможливість об’єктивного визначення сексизму в мові. Одні вчені вважають, що дискримінуючою є відсутність вказівки на стать, другі назвають дискримінуючою наявність такої вказівки.[33]
  • Найчастіше гендерна асиметрія проявляється у використанні загальних займенників чоловічого роду для опису всіх людей. На думку деяких дослідників, цим жінки автоматично дискримінуються у випадках, коли стать не вказано.[34]
  • Увагу феміністської лінгвістики привертає ототожнення понять «людина» і «чоловік». У багатьох європейських мовах вони позначаються одним словом: man у англійській, homme у французькій, uomo в італійській.
  • Особливо помітною є перевага чоловічих форм у мовах з граматичним родом (до яких належить українська), яка в деяких випадках може оголошуватися дискримінативною.[35]
  • Інколи оголошують сексистськими навіть окремі морфеми, що слугують для утворення жіночих корелятів.[36]
  • Як синтаксичний сексизм інколи оцінюється використання узгодження займенників за чоловічим граматичним родом незалежно від статі референта (укр.: в кожного, хтось підійшов). [37]
  • До дискримінативних нерідко відносять і практику розщеплення за родом (леді та джентельмени, браття і сестри). [38]
  • Сексистськими можуть вважатися також звертання, що вказують на сімейний статус (англ: міс, місіс).

Дискримінація в суспільному нормуванні[ред. | ред. код]

  • У більшості країн, де існує строкова служба, призову підлягають тільки чоловіки. Для жінок часто відсутня можливість проходження такої служби навіть на добровільній основі.
  • Різна тривалість терміну служби жінок та чоловіків у разі призову.
  • У певних ситуаціях від чоловіка може вимагатися зняття головного убору (наприклад, при виконанні державного гімну[39] або при відвідуванні церкви). При цьому від жінки в схожих випадках може вимагатися його надягання.
  • Більш негативне ставлення в суспільстві до чоловічої гомосексуальності, ніж до лесбійства.[40][41] У деяких країнах (Зімбабве, Замбія та інші), де гомосексуальні контакти караються кримінально, під відповідну статтю потрапляють лише чоловіки. Аналогічна ситуація мала місце в Нацистській Німеччини («Параграф 175») і в СРСР («Стаття 121»).[42]
  • Переконання, що при розлученні діти повинні залишатися з матір'ю, а не з батьком (незалежно від особистих якостей і матеріальної забезпеченості батьків і прихильностей дітей).
  • Подвійні етичні стандарти щодо сексуальної поведінки і інтимних виборів статей: чоловіча зрада — схвалюється як ознака маскулінності, жіноча — засуджується і загрожує остракізмом.

Дискримінація в рекламі[ред. | ред. код]

  • Сексуальна об'єктивація жінок у рекламі, маркетингу та медіа. Поширене використання звабливих жіночих образів, приміром, «оближи» (реклама морозива), «візьми в рот» (реклама пельменів), «два метри задоволення» (оголені жіночі ноги в рекламі диванів). Соціальні експерти вважають, що така реклама через свою невідповідність реальному життю формує у її споживачів та споживачок комплекс неповноцінності.[43].
  • З іншого боку, з подібними рекламними образами часто пов'язаний ідеал чоловіка-мачо. Поширюючи його, реклама пропагує світогляд і стиль життя та пропонує характерні взірці поведінки, в контексті яких жінка і жіноче виявляються під загрозою бути культурно знеціненими, маргіналізованими або повністю виштовхнутими за межі «патріархальної культури».[44]
  • Критики примусової заборони сексистської реклами зазначають, що для ефектичної боротьби з нею потрібний, насамперед, достатньо високий рівень культури в суспільстві, який робив би невигідним для виробників та замовників реклами використовувати сексистські образи, суспільно тавруючи їх як «антирекламу».[45]

Дискримінація в політиці[ред. | ред. код]

Дискримінація в освіті[ред. | ред. код]

Докладніше: Сексизм в освіті
  • Стать як один із нормативів або як неформальна вимога для можливості вступу до навчального закладу. Зокрема це стосується військових навчальних закладів[46] або навчання професіям, які традиційно вважаються «жіночими».
  • Офіційна або неформальна залежність навчальної програми від статі в межах окремих навчальних закладів (роздільне відвідування уроів залежно від статі (наприклад, трудове виховання), відмінності в програмах та нормативах (фізичне виховання)).
  • «Прихований навчальний план»: різне відношення до учениць та учнів у школі (передача ґендерних стереотипів), відмінний зміст курсів та спотворені контексти при офіційно єдиній програмі.

Об'єктивація[ред. | ред. код]

Порнографія[ред. | ред. код]

Робін Морган та Кетрін МакКіннон (Catharine MacKinnon) наводять дані, що порнографія (особливо деякі різновиди) робить вклад у насильство проти жінок, еротизуючи сцени, в яких над жінками домінують, змушують, принижують та коять над ними сексуальне насильство.[47][48]. Порно-продукція передбачає і тягне за собою фізичний, психологічний та економічний примус жінок, що знаміються для неї та беруть участь у створенні[49][50]. Порнографія презентує викривлене, хворобливе зображення сексуальних стосунків та підкріплює міфи про секс; вона зображає жінок як безперервно доступних та готових до участі в сексі будь-якої миті, з будь-ким, на чужих умовах, ствердно відповідаючи на всі запити і прохання.

«Секс, до якого примушено реальних жінок, вигідно продається, щоб змушувати до сексу інших реальних жінок; жіночі тіла зв'язують, калічать, гвалтують та перетворюють в речі, доступні та підручні, котрим можна зробити боляче, і це презентується як природа жінок» (К. МакКіннок, Not a moral issue, 1989).

Ширшою критикою порнографії займається анти-порнографічний фемнізм.

Проституція[ред. | ред. код]

Різні авторки та автори довели, що жіноча проституція базується на чоловічому сексизмі, який схвалює ідеї, що:
  • небажаний для неї секс із жінкою — прийнятний,
  • всі чоловічі бажання мають задовольнятись,
  • жінок треба добиватись (силою),
  • жінки існують для сексуального служіння чоловікам[51][52][53][54][55].

Європейське жіноче лоббі (The European Women's Lobby) засудило проституцію як «нестерпну (неприпустиму і таку, що не має толеруватись) форму чоловічого насилля»[56].

Як писала Керол Петмен (Carole Pateman), авторка праці «Сексуальний контракт» (1988):

«Проституція — це використання жіночого тіла чоловіком для власного задоволення чоловіка. З боку проституйованої жінки внемаж бажання чи задоволення. Проституція — не взаємний, приємний обмін використанням тіл, а одностороннє використання чоловіком тіла жінки в обмін на гроші.»[57]
Ширшою критикою проституції та індустрії торгівлі людьми займається анти-проституційний фемінізм.

Зображення ґендеру в рекламі і медіа[ред. | ред. код]

Сексуальні жарти[ред. | ред. код]

Фредерік Аттенборо (Frederick Attenborough) доводить, що сексуальні жарти можуть бути формою сексуальної об'єктивації, яка зводить людину, на котру спрямований жарт, до об'єкта. Сексуальні жарти не лише об'єктивують жінок, але також можуть виправдовувати насильство чи упередження щодо жінок[58]. "Сексистський гумор — приниження жінок через гумор — наприклад, тривіалізує дискримінацію за статтю під прикриттям милостивої забавки, аби уникнути випробувань та протистояння, які. негумористична сексистська риторика зазвичай викликає.[59]" Дослідження Фордом 73 студентів-чоловіків, виявило, що «сексистський гумор може сприяти поведінковим виразам упередження проти жінок серед чоловіків-сексистів»[59]. Згідно з дослідженням, коли сексизм представлений у гумористичній манері, він бачиться як допустимий та соціально прийнятний: «Зневажання жінок через гумор 'звільняло' учасників-сексистів від необхідності коритися більш загальним і більш обмежуючим нормам дискримінації жінок.»[59]

Ґендерне насильство[ред. | ред. код]

Гендерний дисбаланс внаслідок селективних абортів (співвідношення хлопчиків до дівчаток при народженні, 2012).
Рівень фізичної безпеки жінок, 2011.

Насильство за ознакою статі або ґендерне (ґендероване) насильство (gender-based violence) включає Насильство проти жінок — це насильство, спрямоване на жінку через те, що вона жінка, або те, від котрого жінки потерпають непропорційно більше за чоловіків. В цю категорію входять такі види насильства та злочинів за ознакою статі:

  • Ґендерцид — убивства людей через їх стать чи у зв'язку з нею; конкретно щодо статі називається - вбивство жінок (феміцид) чи чоловіків (андроцид). Феміцид є розповсюдженим у формах: селективних абортів, жіночого інфантициду (вбивств дівчаток), сороріциду (вбивства сестер), матріциду (вбивства матерів), вбивства дружин (наприклад, «вбивств честі»), вбивства вдів з причин економічної вигоди (наприклад, саті), полювання на відьом, серійні вбивства, спалювання наречених;
  • Фізичне насильство: побої (особливо у контексті сімейного насильства), обливання кислотою, убивства та насилля над прислугою, насильство над проституйованими жінками, насильство над жінками з вадами здоров'я, випалювання грудей, недбала діагностика та лікування жінок, шкідливі чи небезпечні б'юті-практики (бинтування ніг, шийні обручі, нав'язування пластичної хірургії, вимушені б'юті-практики серед порно-акторок, моделей, танцівниць, спортсменок), торгівля органами;
  • Репродуктивне насильство: дитячі шлюби, примусові шлюби, примусова вагітність, примусовий аборт, примусові роди, примусова стерилізація, жіноче обрізання, акушерська агресія, анти-абортне законодавство, обмеження доступу до контрацепції та планування сім'ї, державне планування сім'ї;
  • Сексуальне насильство: згвалтування (Масові згвалтування в контексті воєнних дій та геноцидні згвалтування, серійні, масові та групові згвалтування, сексуальне насильство в університетських кампусах, «коректуючі» згвалтування, згвалтування при залицянні та на побаченнях, у стосунках чи шлюбі, згвалтування обманом, згвалтування вагітних), примусова проституція (включаючи культову) і порнографія (в тому числі дитячі), сексуальне рабство, торгівля жінками, сексуальні домагання, змушування до сексу шантажем (в основному, на робочому місці/при наймі), секс без згоди (з непритомними, нетверезими жінками та тими, що не давали однозначної згоди на сексуальні дії);
  • Сімейне насильство, в тому числі над дітьми: фізичне (побої), сексуальне (подружні згвалтування, інцест, розбещення, педофілія, секс без згоди), психологічний аб'юз (приниження, обмеження контактів та спілкування сімейного портнера з іншими людьми, переслідування, патологічні ревнощі), економічне та інші форми (такі як обмеження права на одяг, свободу пересування, повноцінне харчування (внаслідок відбирання грошей) та доступ до Інтернету);
  • Психологічне насильство: переслідування (сталкінг), буллінг у колективах освітніх закладів, залякування, шантаж, знущання, приниження в контексті домащньої тиранії, звинувачення жертви (особливо після згвалтування), публічні приниження, нормалізована демонстрація насильства над жінками у порнографії, кіно-індустрії розваг, на телебаченні та у медіа (культура згвалтування, культура насильства);
  • Економічне насильство (за домашнього насильства: заборона працювати від чоловіка-тирана, обмеження у фінансах на речі першої необхідності, обмеження доступу до спільних грошей тощо): викрадення жінок та продаж їх для рабської праці.

Боротьба з сексизмом[ред. | ред. код]

Державні заходи[ред. | ред. код]

Проти ґендерної нерівності та дискримінації за статтю спрямований ряд міжнародних угоди, зокрема:

Ґендерно-чутливими державами реалізуються політики та ініціативи, покликані усунути гендерні нерівності та дискримінацію:

Суспільство[ред. | ред. код]

Графіті у Турині, 2016.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nakdimen, K. A. (1984). «The Physiognomic Basis of Sexual Stereotyping». American Journal of Psychiatry. 141 (4): 499—503. doi:10.1176/ajp.141.4.499.
  2. Статья «Сексизм» в Психологической энциклопедии
  3. Käthe Schirmacher: Der Sexualismus in der Sprache. In: Helene Stöcker (Hrsg.): Mutterschutz, Zeitschrift zur Reform der sexuellen Ethik. 1907.
  4. Simone de Beauvoir: Das andere Geschlecht. Sitte und Sexus der Frau. Reinbek bei Hamburg 1968.
  5. Nora Räthzel: Rassismustheorien: Geschlechterverhältnisse und Feminismus. In: Ruth Becker, Beate Kortendieck (Hrsg.): Handbuch Frauen- und Geschlechterforschung. Theorie, Methoden, Empirie. VS Verlag für Sozialwissenschaften, Wiesbaden 2004.
  6. Herrad Schenk: Geschlechterrollenwandel und Sexismus. Zur Sozialpsychologie geschlechtspezifischen Verhaltens. Beltz Verlag, Weinheim/ Basel 1979, S. 128f.
  7. Angela Davis: Rassismus und Sexismus. Schwarze Frauen und Klassenkampf in den USA. Elefantenpress, Berlin 1982.
  8. Anja Meulenbelt: Scheidelinien. Über Sexismus, Rassismus und Klassismus. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1998.
  9. Kimberle Crenshaw: Mapping the Margins: Intersectionality, Identity Politics, and Violence Against Women of Color. 1994.
  10. Thomas Eckes, Iris Six-Materna: Leugnung von Diskriminierung: Eine Skala zur Erfassung des modernen Sexismus. In: Zeitschrift für Sozialpsychologie. 29, S. 224—238
  11. Ronny Werner, Gernot von Collani: :Eine deutsche Skala zu ambivalent — sexistischen Einstellungen (Hostilität und Benevolenz) gegenüber Männern (ASEM). (PDF-Datei; 216 KB)
  12. Eva Fels, Dagmar Fink: Was ist Sexismus?
  13. Manstead, A. S. R.; Hewstone, Miles; et al. The Blackwell Encyclopedia of Social Psychology. Oxford, UK; Cambridge, Mass., USA: Blackwell, 1999, 1995, pp. 256 — 57, ISBN 978-0-631-22774-8.
  14. Dividio, John F.; et al. The SAGE Handbook of Prejudice, Stereotyping and Discrimination. London; Thousand Oaks, CA: SAGE, 2010, p, 334, ISBN 978-1-4129-3453-4.
  15. Conway, Michael, M. Teresa Pizzamiglio and Lauren Mount (1996). Status, Communality and Agency: Implications for Stereotypes of Gender and Other Groups. Journal of Personality and Social Psychology, Vol. 71, No. 1, pp. 25-38, DOI:10.1037/0022-3514.71.1.25.
  16. Wagner, David G. and Joseph Berger (1997). Gender and Interpersonal Task Behaviors: Status Expectation Accounts. Sociological Perspectives, Vol. 40, No. 1, pp. 1-32.
  17. Williams, John E. and Deborah L. Best. Measuring Sex Stereotypes: A Multinational Study. Newbury Park, CA: Sage, 1990, ISBN 978-0-8039-3815-1.
  18. Fiske, Susan T., Amy J. C. Cuddy, Peter Glick, Jun Xu (2002). A Model of (Often Mixed) Stereotype Content: Competence and Warmth Respectively Follow From Perceived Status and Competition. Journal of Personality and Social Psychology, Vol. 82, No. 6, p. 892.
  19. Shih, Margaret, Todd L. Pittinsky and Nalini Ambady (1999). Stereotype Susceptibility: Identity, Salience and Shifts in Quantitative Performance. Psychological Science, Vol. 10, No. 1, pp. 80-3.
  20. Claude M. Steele|Steele, Claude M. (1997). A Threat Is in the Air: How Stereotypes Shape Intellectual Identity and Performance. American Psychologist, Vol. 52, No. 6, pp. 613-29.
  21. Correll, Shelley J. (2001). Gender and the career choice process: The role of biased self-assessments. American Journal of Sociology, Vol. 106, Issue 6, pp. 1691—1730.
  22. Correll, Shelley J. (2004). Constraints into Preferences: Gender, Status, and Emerging Career Aspirations. American Sociological Review, Vol 69, Issue 1, pp. 93-113.
  23. Нижегородцев Д. (2 марта 2009 года). Таких не берут в машинисты. «Взгляд». Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  24. Заботливая дискриминация: что помешало петербургской студентке сесть в кабину машиниста?. Петербург — Пятый канал. 21 мая 2009 года. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  25. а б Gender Pay Gap Stuck at 16% Worldwide: New ITUC Report (англійською). International Trade Union Confederation. 6 марта 2008 года. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  26. The Global Gender Pay Gap (англійською). International Trade Union Confederation. февраль 2008. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  27. Васильева П., Знаменский И., Латышева А. (12 апреля 2008 года). Гендер/класс. Социалистическое движение «Вперёд». Архів оригіналу за 2011-08-24.  [недоступне посилання з 01.06.2010]
  28. «О ситуации с правами человека в США — 2006»
  29. «О ситуации с правами человека в США — 2006»
  30. Перевод с английского: представительство ООН в Республике Беларусь (2000). Фактологические бюллетени: Феминизация бедности. Двадцать третья специальная сессия Генеральной Ассамблеи ООН. Организация Объединённых Наций. Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  31. Колесова К. (30 сентября 2009 года). Феминизация бедности как следствие экономического кризиса. Социалистическое движение «Вперёд». Архів оригіналу за 2011-08-24. 
  32. Денисова, А. А. {{{Заголовок}}}. — 1000 прим. — ISBN 5-86391-002-4.
  33. «Проблема полягає ще в тому, що в розумінні самої системи сексизму серед дослідників немає єдності. Одна сторона вважає, що не-сексистськими є мовірувані пари (родо-статеві кореляти), в яких жінку «видно». Отже, несексистською повинна бути мова, в якій чоловічих форм буде рівно стільки, скільки жіночих. Інша сторона наполягає — вже сама вказівка на стать для людини принизлива, образлива, це сексистські висловлювання, що не відповідають принципу коректності. (...) Прихильники такого погляду на мову і в першому, і в другому випадку підходять до мови з позицій «ображеного», їхнє бачення дискримінації носить суб’єктивний характер, про що свідчить кваліфікація однієї і тієї ж конструкції як дискримінативної і як нейтральної. Однак важливіше інше — факт, що дискримінацію бачать там, де її просто немає, або там, де вона потенційно могла б бути.» (Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. Оломоуц, 2011. С. 99.)
  34. Is the generic pronoun he still comprehended as excluding women? American Journal of Psychology, Vol. 122, No. 4, pp. 483—496.
  35. «У слов’янських мовах як мовах з розвинутою категорією граматичного роду присутній цілий ряд родо-статевих і гендерних асиметрій, проте до дискримінативних відносять не всі з них (...). Бачення і відчуття дискримінації мовою, як буде видно далі, є більш ніж суб’єктивним. (...) Водночас одні розглядають наявність жіночого корелята до чоловічого найменування як факт позитивний (імена чоловічого роду повинні позначати тільки чоловіків), інші — як різко негативний (такі форми служать свого роду докором жінці в її приналежності до жіночої статі).» (Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. Оломоуц, 2011. С. 102.)
  36. «Сексистськими деякі дослідники називають і самі морфеми — як засіб реалізації мовірування (Є. А. Кіпрська, О. В. Аксютіна). Виходячи з такої точки зору, всі фемінізуючі морфеми — суть мовні сексизми.» (Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. Оломоуц, 2011. С. 105.)
  37. Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. Оломоуц, 2011. С. 110.
  38. Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. Оломоуц, 2011. С. 112.
  39. ФКЗ о государственном гимне, ст. 7
  40. Гетеросексуалы не любят геев из-за сексуальной необразованности и скрытых наклонностей
  41. Мужчины более склонны прощать возлюбленным измену с женщиной, чем с другим мужчиной
  42. Лесбиянки — жертвы Холокоста
  43. За звичними фразами «жіноча балаканина» і «чоловіча розмова» приховується далеко не безневинний підтекст
  44. http://stop-sexism.livejournal.com/3792.html
  45. http://gender.at.ua/publ/2-1-0-171
  46. Инструкция по организации и проведению приёма в суворовские военные, нахимовские военно-морские, военно-музыкальные училища и кадетские (морские кадетские, музыкальные кадетские) корпуса (в ред. Приказов Министра обороны РФ от 05.01.2002 N 13, от 22.09.2003 N 337)
  47. Morgan, Robin. (1974). «Theory and Practice: Pornography and Rape». In: Going Too Far: The Personal Chronicle of a Feminist. (1977). Random House. 333 p. ISBN 0-394-48227-1. (1978 ed, ISBN 0-394-72612-X.)
  48. Jeffries, Stuart (2006-04-12). «Are women human? (interview with Catharine MacKinnon)». The Guardian. London. Перевірено 2018-06-03.
  49. Shrage, Laurie. (2007-07-13). «Feminist Perspectives on Sex Markets: Pornography». In: Stanford Encyclopedia of Philosophy.
  50. Mackinnon, Catherine A. (1984) «Not a moral issue.» Yale Law and Policy Review 2:321-345. Reprinted in: Mackinnon (1989). Toward a Feminist Theory of the State Harvard University Press. ISBN 0-674-89645-9 (1st ed), ISBN 0-674-89646-7 (2nd ed).
  51. «Readings on Prostitution» (PDF). Archived from the original on 2006-09-03.
  52. «Redefining Prostitution as Sex Work on the International Agenda».
  53. Julie Bindel. «Julie Bindel: Eradicate the oldest oppression — UK news — The Guardian». the Guardian.
  54. Julie Bindel. «Ending a trade in misery». the Guardian.
  55. Jeffreys, Sheila (2008-11-11). The Industrial Vagina. ISBN 9780203698303. Перевірено 2018-06-03 — через Google Books.
  56. «European Women's Lobby  : Prostitution in Europe : 60 Years of Reluctance». womenslobby.eu.
  57. Pateman, Carole (1988). The Sexual Contract. ISBN 9780804714778. Retrieved 2015-03-31 — via Google Books.
  58. Attenborough, Frederick T. (2014). «Jokes, pranks, blondes and banter: recontextualising sexism in the British print press». Journal of Gender Studies. Taylor and Francis. 23 (2): 137—154. doi:10.1080/09589236.2013.774269.
  59. а б в Ford, Thomas E.; Boxer, Christie F.; Armstrong, Jacob; Edel, Jessica R. (2007). «More Than „Just a Joke“: The Prejudice Releasing Function of Sexist Humor». Personality and Social Psychology Bulletin. 34 (2): 159—170. doi: 10.1177/0146167207310022.

Джерела[ред. | ред. код]

Стаття «Сексизм»
є частиною Вікіпроекту «Фемінізм». Ви можете долучитись чи допомогти.