Анджей Кміциць
Анджей Кміциць - вигаданий персонаж, головний герой роману Потоп Генрика Сенкевича. Він також тимчасово з’являється в наступній частині Трилогії ( Пан Володийовський).
Як прапорщик Оршанський був характерним представником тогочасного литовського дворянства, відомим своїми військовими подвигами, нащадком колись могутнього, але розореного Московією дворянського роду із Смоленщини.
Кміціць є літературним прикладом високого патріотизму й лицарської доблесті, антиподом Кміціця виступає старий шляхтич Заглоба — базіка, хвалько, п'яниця, боягуз і брехун. Заглоба фактично є типовим представником польської шляхти XVII століття [1]. Ще гострішим антиподом Кміціця виступає "головний зрадник" польської історії Януш Радзивілл. При цьому в романі є і мало помітні, але важливі "помічники" головного героя, як наприклад "Бутрим".
Історія персонажа[ред. | ред. код]
На початку «Потопу», коли він приїжджає до Водоктів, де живе "Олександра Біллевич", з якою він має одружитися згідно із заповітом Іракліуша Біллевича, він постає бешкетником і вояком. Тоді він служить у князя Януша Радзивіла, про зрадливі наміри якого дізнається лише в розмові з князем Богуславом. Кміціц, побачивши зраду обох Радзивіллів, перейшов на бік конфедератів і Яна Казимира. Захищаючи батьківщину, він взяв прізвище Бабинич від містечка Бабиничі, що знаходилося в його маєтку, оскільки його власне ім'я було зазначене як зрадник. Брав участь в обороні Ясногірського монастиря, де підірвав найбільшу шведську колумбіаду (колубрину). Потім він пішов у Сілезію до короля, де під час його повернення в країну врятував Яна Казимира. Брав участь у "Битві під Простками", командуючи кримськими татарами, які підтримували поляків.
Походження персонажа[ред. | ред. код]
Прототипом цього персонажа мав стати литовський полковник "Самуель Кмічіц". Однак справжній літературний прототип персонажа Кміціца та його «компанії» створив Юзеф Ігнацій Крашевський у романі «Szaławiła» (1870) в особі відомого авантюриста Збіслава Вержховського та його супутників. Один із них – найближчий друг, Ян Жубр, нагадує персонажа Яромира Кокосинського своїми істотними рисами, а їхній п’яний бенкет у Журові – це ідея, наслідована в «Потопі», Сенкевича з гуляння у Любіча. Ці запозичення помітив уже професор Вінцентій Данек[2].
Кіно і музика[ред. | ред. код]
- У фільмі «Оборона Ченстохови» (1913, режисер Едвард Пухальський) цього героя зіграв Броніслав Орановський.
- У російській постановці Потоп (1915 року, режисера Петра Чардиніна) Іван Мозжухін зіграв Кміціця.
- У екранізації Потопу (1974, режисер Єжи Гоффман) персонажа зіграв Данієль Ольбрихський.
- Пісня «Pan Kmicic» від Яцека Качмарського[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Біографії:Генрик Сенкевич
- ↑ Szaławiła, цит., "Posłowie", стор. 171.
- ↑ Яцек Качмарський:Пан Кміціць
|