Адам Кисіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам Світольдич Кисіль
Domino et haeredi in Huszcza Gnoino et Kisielgrod Palatino Braclarierisi, Capilaneo Noszoviae, Kioviensis, et demum Palatinus Kioviensis etc. cet.
Adam Kisiel.PNG
Воєвода Київський
Служба 1649-1653
Призначення 6 листопада 1649
Попередник Януш Тишкевич
Наступник Станіслав Ревера Потоцький
Інші титули Воєвода брацлавський
Підканцлер
Канцлер
Королівський ротмістр
Біографічні дані
Імена Адам з Брусилова
Дата народження 1600
Низкиничі
Дата смерті 3 травня 1653(1653-05-03)
Низкиничі
Місце поховання Успенський монастир, Низкиничі, Україна
Дружина Анастасія Гулкович (Богушевич)
Династія Кисeлі
Батько Григорій Гнівошович Кисіль-Низкиницький
Мати Тереза Іваницька
POL COA Namiot.svg

Ада́м з Брусилова Світольдич Кисі́ль-Низкиницький гербу Кисіль (Світольдич) (*1600, с. Низкиничі — †3 травня 1653, Низкиничі) — український урядник, політичний і державний діяч Речі Посполитої. Один з чотирьох православних сенаторів Речі Посполитої напередодні Війни за незалежність України. Воєвода брацлавський, київський.

Життєпис[ред.ред. код]

Надгробок Адама Кисіля у Свято-Успенському монастирі в Низкиничах

Походив зі старовинного волинського боярсько-шляхетсько-магнатського роду Киселів. Син володимирського підсудка Григорія Гнівошовича Киселя та його дружини Терези з Іваницьких. Навчався в академії у Замості, де одним з його вихователів-наставників був Касіян Сакович.

Із 1617 року служив у коронному війську під командуванням Станіслава Жолкевського, брав участь у виправах до Буші (1617), Оринина (1619[1]), Цецори (1620). Відзначився у війнах з Османською імперією, Московією і Швецією. Власник великих маєтностей в Речі Посполитої. Брав активну участь у суспільно-політичному житті.

У 1629 році був представником короля Сигізмунда III Вази на церковному соборі у Києві, який був скликаний з метою примирити прихильників Православної і Унійної (греко-католицької) церков України. Відомий як за­хисник православного обряду, хоча підтримував контакти з кліром греко-католицької церкви. За даними З. Вуйціка, у Пасхальну ніч 1632 року перейшов з унійного обряду на православний. Цього року за сприяння підканцлера Томаша Замойського отримав разом з дружиною від короля село Витків у Белзькому воєводстві[2].

З 1630-х років Адаму Киселю належало Носівське староство, яке польський король подарував йому за хоробрість у війні проти Московії[3][4]. Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.[5] Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,[6] На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.

Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.[7] В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.[8]

Під час національно-визвольних повстань 16371638 років Кисіль виконував функції урядового комісара, вів переговори з повсталими. Зокрема, після його запевнень щодо помилування королем добровільно здались у полон ватажки повстання Павлюка. Однак на лютневому сеймі 1638 року шляхта зневажила як короля, так і А. Киселя, який під час виступу нагадував, що інакше повстанці бились би до смерті. Зокрема, на голову Павлюка пропонували надягти розпечену корону, в руки дати розпечений скіпетр. Король, щоправда, відмінив буфонську страту.[9][10]

У 1639 році одержав посаду чернігівського каштеляна, в 1641 — став сенатором Речі Посполитої. Із 1646 року — київський каштелян, із 1648 — брацлавський воєвода, з 1649 (26 лютого король вислав йому привілей) — київський воєвода. У період повстання під проводом Богдана Хмельницького 16481657 років Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої під час переговорів із представникам гетьманського уряду:

  • лютий 1649 — голова дипмісії в Переяславі (при ньому, зокрема, Войцех М'ясковський, підкоморії: брацлавський — князь Захарій Четвертинський, мозирський — Федір Михайло Обухович, новгород-сіверський хорунжий Микола Кисіль, брацлавський підчаший Зеленський, недавній королівський посланець Смяровський, лист короля віз кармеліт кс. Лентовський; до міста прибули 19 лютого, (дорогою особи із свити, які відлучались, зазнавали нападів, кілька — були вбиті у Черняхові[11]));[12]
  • серпень 1649 — у Зборові;
  • вересень 1651 — у Білій Церкві разом з смоленським воєводою Юрієм Глібовичем, литовським стольником Вінцентом Гонсевським, брацлавським підсудком Миколою Косаковським; під час проїзду табору поблизу замку почув від козаків: «кості твої точно руські, та тільки занадто обросли вони польським м'ясом». Перемовини з Б. Хмельницьким тривали недовго, домовились щодо більшої частини умов Корони. Після початку прочитання укладених домовленостей, де йшлось про відновлення влади шляхти та панщини, прості козаки та повстанці підняли бунт, в тому числі проти гетьмана, тому він з послами заховався у замку, а потім вийшов врукопашну втихомирювати натовп, Іван Виговський вказував, що серед послів немає поляків — тільки русини та литвини. Незадоволені почали обстріл вікон (одна татарська[13] стріла ледь не потрапила А. Киселю в голову) та кидали каміння. Посли вибрались із замку під прикриттям гетьмана та старшини, які змушено використали зброю (гетьман булавою вбив кілька бунтівників). Супровід залишив послів тільки посеред степу, вважаючи їх становище безпечним. Однак натовп селян і татарів догнав А. Киселя та послів, висадив з екіпажів, забрав у них речі, дороцінності, обдер обшивку ридванів. Кисіль з Косаковським оцінили збитки в 30000 зл., Глібович з Гонсевським — по 100000.[14][13]

6 листопада 1649 року приїхав до Києва, кілька тижнів проживав у пустому Київському замку (пізніше переїхав сюди, проживав майже рік[15]). 13 травня 1650 року з комісарами приїхав до міста, був ображений тим, що його зустріли без належних почестей. 16 травня в замку мав перемовини з Богданом Хмельницьким, якого супроводжували полковники, сотники, до 2000 «черні»; замок був оточений козаками і татарами (бл. 200 вояків)[16]. Від нього на перемовини з Хмельницьким до Чигирина їздив митрополит С. Косов. Гетьман приїжджав до А. Киселя, звідки вони разом виїхали на козацьку раду у Переяславі, звідти разом повернулись до Києва 23 березня. Під час перебування у замку гетьмана зі старшиною натовп селян та козаків-випищиків обложив замок, пізніше виступ втихомирили. Населення вороже ставилось до А. Киселя, міщани відмовлялись видавати провіант для утримання воєводи, його свити та сторожі, тому він тратив майже 100 талерів щодня. Через втрату позиції шляхтою покинув Київський замок наприкінці 1650 чи на початку 1651 року (тоді перебував у Гощі).[17]

Намагався знайти компромісні рішення у відно­синах між Польщею і Гетьманщиною, прагнув досягти порозуміння між обома сторонами шляхом надання привілеїв козацтву і зрівняння його у правах із польською шляхтою. Толерантна позиція Кисіля викликала безпідставні звинувачення на його адресу з обох сторін.

Один з козаків, що прихильно ставився до Адама Кисіля, 4 червня 1652 року таємно повідомив воєводу про поразку коронного війська під Батогом, радив швидко покинути Київ, що той зробив зразу вночі[18]. Останній рік життя не брав участи у політичному житті через відчудження короля та задавнену хворобу, через яку 1651 року не міг власноруч написати листа Радзієвському (пухлина руки).[19]

Заповів передати Київсьокму братському монастирю зі школою деякі власні маєтки, розташовані поруч: Позняки (за Дніпром), по іншій стороні — містечко Новосілки з прилеглими селами (Богушівка, Звонки, Зобківщина). Цей дарунок підтвердив у 1670 році король Міхал Вишневецький. Митрополит Петро Могила заповів, щоб А. Кисіль був одним з його «душеприкажчиків», а борг митрополиту (55000 зл.) відписав Києво-Могилянському колегіуму.[19]

Помер у 1653 році. Адама Киселя і його брата Миколу було поховано в Низкиничах у Свято-Успенській церкві. На надгробку Адама Киселя його вдова Анастасія наказала написати латиною:

« Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Светольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам’ятником тобі… 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощавай…  »

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Анастасія, дочка київського шляхтича Філона Гулковича (або Богушевича[2]). Володіла маєтком у Новосілках, в якому тиждень прожили члени дипмісії короля до Б. Хмельницького[20] (перемовини — у Переяславі в лютому 1649 року). Під час перемовин Б. Хмельницького з делегацією Корони, очолювану А. Киселем, козацький гетьман напівжартома-напівсерйозно пропонував їй зректись «ляхів» і залишитись з повстанцями.[21] Продала набутий чоловіком маєток Гоща[22] гетьману Павлу Тетері.[23]

Історик Панас Феденко у своєму історичному романі «Гетьманів кум» вказав, що Анастасія — друга дружина А. Киселя, а перша померла.[24]

Меценат[ред.ред. код]

Собор Максаківського монастиря на Чернігівщині

Був значним меценатом православної культури. Серед інших його коштом було зведено Собор Максаківського монастиря на Чернігівщині.

Вшанування[ред.ред. код]

У творах мистецтва[ред.ред. код]

  • Адам Кисіль є дійовою особою художнього історичного фільму «Вогнем і мечем».
  • У історичному романі Павла Загребельного «Я, Богдан» шляхтич Адам Кисіль є одним з негативних персонажів. Це зумовлено «ідеологією» радянської історичної науки, яка усю шляхту Речі Посполитої зображувала як ворогів українського народу та експлуататорів трудящих.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Кисіль Адам
  2. а б Wójcik Zbigniew. Kisiel Adam Swiętołdycz z Brusiłowa h. własnego (1600–1653)… — S. 487.
  3. Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / І. Буняк, А. Буняк, О. Комар. — Київ: Бібліотека українця, 1997. — С. 25.
  4. Н. П. Василенко. Очерки по истории западной Руси и Украині. — Киев, 1916. — С. 396 (рос.)
  5. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 329.
  6. Hoszcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 167. (пол.)
  7. В. Щербак. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648–1654 рр.— К.: Наукова думка, 1989. — 128 с. — С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)
  8. Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 150. ISBN 5-203-01639-9
  9. їх стратили на початку лютого 1638 р., відрубавши голову, які потім настромили на кіл
  10. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 331.
  11. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 352.
  12. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 350.
  13. а б Юрій Мицик. Іван Виговський
  14. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 369–370.
  15. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 364.
  16. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей… — С. 42.
  17. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 364–365.
  18. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей… — С. 43.
  19. а б в Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 375.
  20. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 351.
  21. Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 361.
  22. Hoszcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 167. (пол.)
  23. Ярослав Дашкевич. Павло Тетеря // // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 261. ISBN 5-203-01639-9
  24. Феденко Панас. Гетьманів кум // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 154. ISBN 5-319-01072-9 (рос.)

Джерела і література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Домінік Олександр Казановський
Bratslav voyev COA.jpg Воєвода брацлавський
1648-1649
Bratslav voyev COA.jpg Наступник
Владислав Мишковський
Попередник
Януш Тишкевич
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1649-1653
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Станіслав Ревера Потоцький