Анкілозавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анкілозавр
Період існування: Пізня крейда, 68–66 млн р. т.
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Птахотазові (Ornithischia)
Родина: Анкілозаврові (Ankylosauridae)
Триба: Ankylosaurini
Рід: Анкілозавр (Ankylosaurus)
Brown, 1908
Вид:
A. magniventris
Біноміальна назва
Ankylosaurus magniventris
Brown, 1908

Анкілозавр (Ankylosaurus) — рід панцирних динозаврів. Його скам'янілості були знайдені в геологічних формаціях, що датуються самим кінцем Крейдяного періоду, приблизно 68—66 млн років тому, на заході Північної Америки, що робить його одним з останніх непташиних динозаврів. Названий Барнумом Брауном у 1908 році. Монотипний, містить лише один вид — A. magniventris. Родова назва означає «зрощений» або «зігнутий ящір», а видова — «велике черево»[1][2]. На сьогодні було розкопано кілька екземплярів, але повний скелет досі не був знайдений. Хоча інші представники роду Ankylosauria представлені більш обширними скам'янілостями, анкілозавра часто вважають архетиповим представником своєї групи, попри деякі його незвичайні риси.

Ймовірно, найбільший з відомих анкілозаврових, за оцінками, анкілозавр досягав від 6 до 8 метрів завдовжки та важив від 4,8 до 8 тонн[3]. Він був чотирилапим, з широким, міцним тілом. Череп анкілозавра був чималий, з двома рогами, направленими назад, і двома рогами під ними, спрямованими назад і донизу. На відміну від інших анкілозаврів, його ніздрі розташовувались по боках морди, а не спереду. Передня частина щелеп була покрита дзьобом, з рядами дрібних листоподібних зубів. Шия і тулуб були вкриті панцирними пластинами — остеодермами, а на кінці хвоста була велика булава. Кістки в черепі та інших частинах тіла були зрощені, що збільшувало їхню міцність, що дало роду його назву.

Анкілозавр належав до родини анкілозаврових (Ankylosauridae), а його найближчими родичами вважаються анодонтозавр та евплоцефал. Вважається, що анкілозавр був повільною твариною[4], але здатною жваво рухатися, коли це було необхідно[5]. Його широка морда вказує на те, що він був невибагливим їдоком. Його носові пазухи та камери в морді, можливо, слугували для збереження тепла і водного балансу, а можливо, відігравали роль у вокалізації[6][7]. Вважається, що хвостова булава використовувалася для захисту від хижаків або у внутрішньовидовій боротьбі[8]. Зразки анкілозавра були знайдені у численних формаціях, але, схоже, він був рідкісним у своєму середовищі[3][6].

Види та історія виявлення[ред. | ред. код]

Порівняння: синій ящер — заурофаґанакс, зелений — евплоцефал, червоний — анкілозавр і людина.

На поточний момент загальновизнаний один вид, відповідно є типовим: Ankylosaurus magniventris. Описав його американський палеонтолог Барнум Браун в 1908 по залишках AMNH 5895, видобутими у формації Хелл Крик (Монтана) в 1906 році. Родова назва означає «вигнутий ящір», а назва виду перекладається з латині як «велике черево», назва хотіла підкреслити ширину анкілозавра.

Насправді ж перші скам'янілості (AMNH 5866) були знайдені в 1900 році їм же в формації Ленс (Вайомінг) разом з залишками тиранозавра. Лише через багато років їх ідентифікували й відокремили від першого.

Наступне важливе відкриття було зроблено Брауном в 1910 під час експедиції в канадську Альберту. У формації Сколлард був знайдений екземпляр AMNH 5214, що містить добре збережений череп, перший залишок хвоста-булави, кінцівки, ребра і пластини.

Опис[ред. | ред. код]

Анкілозавр був найбільшим з відомих анкілозаврових[3]. У 2004 році Кеннет Карпентер підрахував, що особина з найбільшим відомим черепом (зразок CMN 8880, довжиною 64,5 см і шириною 74,5 см), мала довжину близько 6,25 м і висоту в стегнах близько 1,7 м. Найменший відомий череп (зразок AMNH 5214) має довжину 55,5 см і ширину 64,5 см. Карпентер підрахував, що його довжина цієї особини становила близько 5,4 м, а висота в стегнах — близько 1,4 м[6]. Американський палеонтолог Роджер Бенсон та його колеги оцінили вагу AMNH 5214 у 4,78 тонни у 2014 році[9].

Зображення у масовій культурі[ред. | ред. код]

У 2004 році Карпентер зазначив, що анкілозавр став архетиповим представником своєї групи й найвідомішим анкілозавром у популярній культурі, можливо, завдяки реконструкції тварини в натуральну величину, яка була представлена на Експо 1964 року[en] в Нью-Йорку[6]. У 2017 році Арбур і Маллон назвали анкілозавра «культовим» динозавром і зазначили, що скульптура Всесвітньої виставки, а також мурал американського художника Рудольфа Цаллінгера «Епоха рептилій»[en] 1947 року та інші пізніші популярні зображення показували анкілозавра з булавою на хвості після першого відкриття цієї ознаки в 1910 році[3].

На багатьох традиційних популярних зображеннях анкілозавр сидить навпочіпки, а його величезний хвіст волочиться по землі. Сучасні реконструкції показують тварину з більш вертикальним положенням кінцівок і з відірваним від землі хвостом. Подібно до цього, великі шипи, що виступають з боків його тіла (подібно до шипів нодозаврів), присутні на багатьох традиційних зображеннях, але не зустрічаються у самого анкілозавра[10]. Панцир анкілозавра часто ототожнюють з панциром едмонтонії[en] (раніше відомої як палеосцинк). Окрім того, що анкілозавр зображується з шипами, едмонтонія також зображується з подібною до анкілозавра хвостовою булавою (якого не було у нодозаврів), в тому числі на фресці американського художника Чарльза Р. Найта[en] у 1930 році[3]. Анкілозаври були представлені у франшизі «Парк Юрського періоду» і зображені як тварини, що можуть бігати та атакувати хвостом, за що таке змалювання було розкритиковане палеонтологами як малоймовірне[11][12][13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Brown, Barnum (1909-12). The ankylosauridea, a new family of armored dinosaurs from the upper cretaceous. Zeitschrift für Induktive Abstammungs- und Vererbungslehre (англ.). Т. 2, № 1. с. 26—26. doi:10.1007/BF01975763. ISSN 1617-4615. Процитовано 21 жовтня 2023.
  2. Liddell, Henry George; Scott, Robert, ред. (2010). A lexicon abridged from Liddell and Scott's Greek-English lexicon (вид. Abridged ed., [rev. and enlarged], 23. [print.]; Reprint der Ausg. Oxford, 1891). Oxford: Clarendon Press. ISBN 978-0-19-910207-5.
  3. а б в г д Arbour, Victoria M.; Mallon, Jordan C. (1 вересня 2017). Clemente, Christofer J. (ред.). Unusual cranial and postcranial anatomy in the archetypal ankylosaur Ankylosaurus magniventris. FACETS (англ.). Т. 2, № 2. с. 764—794. doi:10.1139/facets-2017-0063. ISSN 2371-1671. Процитовано 21 жовтня 2023.
  4. Coombs, Walter P (1978). “Forelimb Muscles of the Ankylosauria (Reptilia, Ornithischia).”. JSTOR (англійською) . Journal of Paleontology, vol. 52, no. 3, 1978, pp. 642–57. Процитовано 21 жовтня 2023.
  5. Coombs,, Walter P. (1978-12). Theoretical Aspects of Cursorial Adaptations in Dinosaurs. The Quarterly Review of Biology (англ.). Т. 53, № 4. с. 393—418. doi:10.1086/410790. ISSN 0033-5770. Процитовано 21 жовтня 2023.
  6. а б в г Carpenter, Kenneth (1 серпня 2004). Redescription of Ankylosaurus magniventris Brown 1908 (Ankylosauridae) from the Upper Cretaceous of the Western Interior of North America. Canadian Journal of Earth Sciences (англ.). Т. 41, № 8. с. 961—986. doi:10.1139/e04-043. ISSN 0008-4077. Процитовано 21 жовтня 2023.
  7. Maryańska, Teresa (1977). Ankylosauridae (Dinosauria) from Mongolia (plates 19-36) (англійською) . Palaeontologia Polonica. с. 85—151.
  8. Arbour, Victoria Megan (25 серпня 2009). Farke, Andrew Allen (ред.). Estimating Impact Forces of Tail Club Strikes by Ankylosaurid Dinosaurs. PLoS ONE (англ.). Т. 4, № 8. с. e6738. doi:10.1371/journal.pone.0006738. ISSN 1932-6203. PMC 2726940. PMID 19707581. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. Benson, Roger B. J.; Campione, Nicolás E.; Carrano, Matthew T.; Mannion, Philip D.; Sullivan, Corwin; Upchurch, Paul; Evans, David C. (6 травня 2014). Morlon, Hélène (ред.). Rates of Dinosaur Body Mass Evolution Indicate 170 Million Years of Sustained Ecological Innovation on the Avian Stem Lineage. PLoS Biology (англ.). Т. 12, № 5. с. e1001853. doi:10.1371/journal.pbio.1001853. ISSN 1545-7885. PMC 4011683. PMID 24802911. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. Holtz, Thomas R.; Rey, Luis V.; Rey, Luís (2007). Dinosaurs: the most complete, up-to-date encyclopedia for dinosaur lovers of all ages (вид. 1. ed). New York: Random House. ISBN 978-0-375-82419-7.
  11. Nast, Condé. We asked a paleontologist how accurate Jurassic World really is... Wired UK (en-GB) . ISSN 1357-0978. Процитовано 21 жовтня 2023.
  12. The Real Scientific History Behind the 'Jurassic Park' Dinosaurs. Time (англ.). 22 червня 2018. Процитовано 21 жовтня 2023.
  13. Dorsch, Rita (10 червня 2022). Everything The Jurassic Park Franchise Gets Wrong About Paleontology. Looper (амер.). Процитовано 21 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]