Антени (біологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антени)
Перейти до: навігація, пошук
Багатоніжка сколопендра (Scolopendra heros). У всіх багатоніжок на голові дві дуже рухливі антени. А у сколопендр на задньому кінці тіла ще й пара ніг, схожих на антени — витягнутих і спрямованих не в боки, а назад. Вони, дійсно, виконують функцію антен — обмацують простір, коли тварина задкує. Адже розвертатися при такій кількості ніг складно й довго, особливо якщо багатоніжка знаходиться у вузький щілині або під землею

.

Анте́ни (вусики, сяжки) — парні придатки найпершого членика голови членистоногих. Утворилися в ході еволюції, коли декілька перших члеників тіла увійшли до складу голови. Вони злилися між собою, а їх кінцівки утворили придатки голови. Зокрема, антени утворилися з однієї або двох пар кінцівок, що були на першому (або двох перших) членикові тіла предків членистоногих. Тож, у членистоногих вусики й ноги є гомологічними органами.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Антени мають ракоподібні, багатоніжки, частина прихованощелепних і комахи; хеліцерові і безвусикові антен не мають. Форма антен дуже різноманітна, оскільки тварини ведуть дуже різний спосіб життя. Початкова функція антен — органи чуття. У цій якості вони можуть бути оснащені рецепторами сприймання дотику, тепла, руху повітря або води, і найчастіше — хімічного чуття (нюху й смаку). У багатьох випадках вони мають ще й додаткові функції: беруть участь у паруванні, догляді за потомством, плаванні, прикріпленні до субстрату[1][2].

Часто антени називають вусиками, але це небажано. Адже вусиками іменують і видозмінені органи у рослин (горох, виноград), і невеличкі вуса у людини, і вібриси ссавців. Усі ці «вуса» мають різну будову, різне походження і іменувати їх однаково не варто.

Ракоподібні[ред.ред. код]

У цих тварин дві пари антен. Перша пара — звичайно, короткі й розгалужені, антени другої пари у більшості не розгалужені і довгі (річкові раки, креветки). Щоправда, у крабів, омарів і реміпедій друга пара антен таки роздвоєна та коротка, а у вусоногих їх немає зовсім. Усі антени членисті, їх членики з'єднані з мускулатурою, це дає можливість вільних рухів ними. Личинки багатьох ракоподібних використовують антени для плавання. Вусоногі, ведучи нерухомий спосіб життя, за допомогою своїх коротких антен прикріплюються до субстрату[3].

Jasus edwardsii.jpg
Scyllarides latus.jpg
Crab Cancer productus.jpg
Shrimp nauplius.jpg
Лангусту довжелезні антени допомагають відшукувати собі їжу, сховища серед скель, коралів, заростів, по-під камінням і зазадалегіть відчути наближення ворогів
У мешканця Середземного і Червоного морів рака-ведмідя (Scyllarides latus) нижче очей стирчать чималі платівки — модифіковані два перших членики других антен. Це додає захисту від хижаків, бо швидко плавати рак не здатний[4]
Червоний скелястий краб Cancer productus, що мешкає вздовж західного узбережжя Північної Америки, є, подібно іншим крабам, володарем коротесеньких і тонесеньких антен
Личинки креветок використовують довгі розлогі антени для плавання, «зависання» у товщі води


Приклади антен ракоподібних різних груп
Веслоногі Рівноногі Бокоплави Десятиногі Десятиногі Реміпедії Вусоногі
Перші антени Crustacean antenna - Copepoda Cyclops 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Isopoda Austroarcturus africanus 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Amphipoda Gammarus locusta 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Decapoda Paguroidea 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Decapoda Megalopa 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Remipedia Speleonectes tanumekes 1st-antenna.svg Crustacean antenna - Thecostraca Cirrepedia 1st-antenna.svg
Другі антени Crustacean antenna - Copepoda Cyclops 2nd-antenna.svg Crustacean antenna - Isopoda Austroarcturus africanus 2nd-antenna.svg Crustacean antenna - Amphipoda Gammarus locusta 2nd-antenna.svg Crustacean antenna - Decapoda Paguroidea 2nd-antenna.svg Crustacean antenna - Decapoda Megalopa 2nd-antenna.svg Crustacean antenna - Remipedia Speleonectes tanumekes 2nd-antenna.svg Відсутні

Комахи[ред.ред. код]

Голова жука вусача Prionus californicus

Усі дорослі комахи мають одну пару антен на лицьовій частині голови. Це видозмінені кінцівки другого членика тіла, який в ході еволюції увійшов до складу голови. Антени закріплені, звичайно, поміж очима, в двох ямках, оточених кільцевим підвищенням. У ямці є вирост, до якого, власне, і кріпиться антена[5].

Будова антен[ред.ред. код]

Типова антена комах складається з потовщеного базового членика (скапуса), ніжки (педіцелла) — другого знизу членика; сукупність решти члеників утворюють джгутик (флагеллум). У личинок вусики коротші і тонкіші, ніж у імаго[6]. До скапусу кріпляться м'язи, які рухають всією антеною.

Типи антен комах. Схема далеко не вичерпує усіх можливих варіантів будови антен, фахівці розрізняють ще чоткоподібні, веретеноподібні, ниткоподібні тощо

Розміри антен у комах варіюють у широких межах. Вони можуть бути у декілька разів довшими від тіла (жуки-вусачі, коники), а у багатьох груп — ледь помітними (бабки, мухи, поденки, блохи, цикади, водяні клопи). Кількість члеників антени доходить до 60-ти (деякі перетинчастокрилі). За формою антени дуже різноманітні і, часом, є важливою таксономічною ознакою. Наприклад, у твердокрилих вони 11- або 12 членикові. Антени самця й самиці часто відрізняються (статевий диморфізм).

Поверхня антени звичайної оси (Vespula vulgaris), вкрита рецепторами. (Фото зроблене у скануючому електронному мікроскопі)

Функції антен[ред.ред. код]

У комах антени рясно вкриті рецепторами, що сприймають дотик та хімічні речовини. Імпульси від цих рецепторів надходять до тіл нейронів головного мозку. Це встановлено електроантенографією цих імпульсів[7]. Крім основної функції (дотик, нюх), антени комах можуть виконувати й інші. У жуків-водолюбів антени утворюють трубочку, через яку комаха одержує надводне повітря. Личинки цих же жуків за допомогою антен утримують здобич, а самець одного виду водомірок — самицю при паруванні. У водяних клопів гладишів антени виконують роль органа рівноваги[2]. У північноамериканського метелика монарха в антенах знаходяться датчики часу «сонячного компасу», що забезпечує орієнтацію за сонцем під час регулярних далеких міграцій[8]. У нічних метеликів бражників у польоті антени сигналізують про відхилення положення тіла від узятого курсу. Це дозволяє зробити польот стабільним вночі, коли неможлива візуальна орієнтація [9].

Функція антен тісно пов'язана з їх формою. Зокрема, колінчасті антени дають можливість пластинчастовусим жукам і довгоносикам щільно притискувати їх (разом з ногами) до тулуба, коли у разі небезпеки жук імітує смерть (танатоз). Такі антени дозволяють піднести їх джгутик дуже близько до джерела запаху. Тому їх мають бджоли (для розпізнавання квітів) і мурашки (вони за допомогою запахів спілкуються між собою).

Галерея[ред.ред. код]

Tiny Midge (14952590725).jpg
Rosalia alpina male front.jpg
Paussidae.png
Самець комара з родини Хірономіди. У багатьох комарів самці мають антени, схожі на пухнасті пір'їни. У самиць же вони звичайні — непоказні, ниткоподібні
Комах родини Cerambycidae невипадково називають українською «жуки-вусачі». На фото — альпійська розалія (Rosalia alpina)
Мешканці мурашників жуки-пауссіни (Paussinae) мають антени, які важко віднести до якогось певного типу

Примітки[ред.ред. код]

  1. Boxshall Geoff, Jaume D. Functional Morphology and Diversity: Antennules and Antennae in the Crustacea. Oxford University Press2013
  2. а б Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии: Введение в изучение строения и функций тела насекомых (Учебник для гос. университетов) — М.—Л.: «Советск. наука», 1949. — 900 с.&nbsp
  3. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних: підручник: Кн. 2. — К.: Либідь , 1996. — 320 с.
  4. Espinoza S. Y., Lana Breen L., Varghese N. & Faulkes Z. Loss of escape-related giant neurons in a spiny lobster, Panulirus argus // Biological Bulletin, 2006, v. 211, issue 3,pp. 223—231— http://www.biolbull.org/cgi/content/abstract/211/3/223 |jstor=4134545
  5. Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология. Изд. 3-е, доп. – М.:, «Высшая школа», 1980. – 416 с.
  6. Росс Г., Росс Ч., Росс, Д. Энтомология. Пер. под ред. Г. А. Мазохина-Поршнякова. — М.: «Мир», 1985. — 576 с.
  7. Electroantennography (EAG). Georg-August-Universität Göttingen March 27, 2010 — https://www.uni-goettingen.de/en/71544.html
  8. Merlin Ch., Gegear R.J., Reppert S. M. Antennal circadian clocks coordinate sun compass orientation in migratory monarch butterflies //Science, 2009, volume 325, issue 5948, pp. 1700—1704 — https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2754321/
  9. Sane S. P., Dieudonné A., Willis Mark A., Thomas Daniel L. Antennal mechanosensors mediate flight control in moths //Science, 2007, volume=315, 5813|, pp. 863—866 — http://science.sciencemag.org/content/315/5813/863