Антихрист (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АнтихристPicto infobox cinema.png
Antichrist
Larsvontrierantichristposter.jpg
Жанр драма, фільм жахів
Режисер Ларс фон Трієр
Продюсер Мета Луїза Фолдагер
Сценарист Ларс фон Трієр
У головних
ролях
Віллем Дефо
Шарлотта Генсбур
Оператор Ентоні Дод Мантл
Композитор Крістіан Ейднес Андерсен
Монтаж Андерс Рефн
Художник Karl Júlíussond[1]
Кінокомпанія Zentropa
Дистриб'ютор Nordisk Film і Budapest Filmd[2]
Тривалість 104 хв.
Мова англійська
Країна Данія Данія
Німеччина Німеччина
Франція Франція
Швеція Швеція
Італія Італія
Польща Польща
Рік 2009
Дата виходу 18 травня 2009
Кошторис 11 млн. $
Касові збори 0,8 млн. $
IMDb ID 0870984
Рейтинг MPAA: R
www.antichristthemovie.com

«Анти́христ» (англ. Antichrist) — фільм Ларса Фон Трієра, прем'єра якого відбулася 18 травня 2009 року на Каннському кінофестивалі, де він був неоднозначно сприйнятий публікою та критиками.[3][4][5][6]

Сюжет[ред. | ред. код]

Головні герої фільму — родина європейських інтелектуалів, імен яких у стрічці не називають. Героїня Шарлотти Генсбур — історик і письменниця, що пише дисертацію про полювання на відьом у середньовічній Європі. Герой Віллема Дефо (її чоловік) — психотерапевт. У той час, як чоловік і дружина кохаються, їхній маленький син випадає з вікна. Після цих страшних подій жінка потрапляє в психіатричну клініку, де місяць не приходить до тями. Її мучать відчай та почуття провини. Чоловік як практикуючий психотерапевт сумнівається у правильності лікування, яке надається його дружині, і самовпевнено вважає, що зможе сам вивести жінку із її важкого емоційного стану. У терапевтичних цілях подружжя вирушає до власного лісового будиночка, який називається Едем і якого героїня чомусь боїться, як вогню. Саме там і розгортається дія фільму. Трієрівська героїня поступово проходить усі стадії прийняття втрати близької людини: шок, гнів, депресію та примирення. Проте хвороба заводить Жінку на манівці, і замість примирення, на неї та її Чоловіка очікує «скорбота», «біль» та «відчай» (так називаються і розділи у фільмі фон Трієра). Жінка втрачає контроль над своїми відчуттями, остаточно божеволіє і починає катувати саму себе і свого чоловіка. Коли Чоловік це розуміє, його цивілізованість відступає перед інстинктом самозбереження.

Фільм складається з таких частин:

  • Пролог
  • Біда
  • Біль (Хаос править)
  • Відчай (Мізогінія)
  • Троє жебраків
  • Епілог

У ролях[ред. | ред. код]

Виконавці головних ролей.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Голос лиса належить Віллему Дефо.
  • На фільм «Антихрист» було написано більше рецензій, ніж на усі попередні фільми Трієра разом узяті.
  • За словами Фон Трієра, в основу образного змісту картини лягли його власні сни про жорстокість і секс[7].
  • Під час показу в Каннах глядачі, серед яких були присутні кінокритики і журналісти, відкрито демонстрували свою неприязнь: відпускали їдкі коментарі з приводу фільму, голосно сміялися, викрикували й свистіли[7]. Під час прем'єрного показу щонайменше 4 особи знепритомніли.[8][9]
  • Очолювана Ларсом фон Трієром компанія Zentropa заявила про запуск відеогри «Едем» за мотивами фільму «Антихрист»[10].
  • «Я нічого не можу сказати в захист „Антихриста“… єдине — це моя абсолютна віра у фільм — найважливіший фільм у всій моїй кар'єрі», — зізнався Ларс фон Трієр відразу після провального показу[11]. Відомий невротик Ларс фон Трієр не раз зізнавався у власних душевних негараздах, які навіть потребували клінічного лікування. За словами режисера, головною метою цього фільму було вилікувати самого Трієра від депресії[12].
  • Стрічка викликала бурхливе обговорення, викликане у першу чергу садистськими порнографічними сценами у ній. Екуменічне журі Каннського кінофестивалю, яке зазвичай відзначає фільми, що пропагують гуманістичні та загальнолюдські цінності, навіть дало «Антихристу» спеціальну антинагороду за мізогінію[13].
  • Під час зйомок фільму Трієр відійшов від правил «Догми 95», скомбінувавши зйомки ручною камерою та новою цифровою камерою RED. Також у фільмі залучена комп'ютерна графіка, що дуже нетипово для Трієра.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ČSFD — 2001.
  2. http://nmhh.hu/dokumentum/158992/2010_filmbemutatok_osszes.xlsx
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2010. Процитовано 16 жовтня 2010. 
  4. Юрий Гладильщиков. Это провокация [Архівовано 22 травня 2009 у Wayback Machine.] // Ведомости, 19.05.2009, № 89 (2359)
  5. Жанна Васильева. Антимир Ларса Фон Триера [Архівовано 2 серпня 2009 у Wayback Machine.] // Литературная газета, № 29 (6233) (2009-07-15)
  6. Екатерина Рогожникова. «Антихрист» напугал Канны // gzt.ru, 18 мая 2009
  7. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 16 жовтня 2010. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2009. Процитовано 16 жовтня 2010. 
  9. http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4676406,00.html
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 10 січня 2013. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 5 лютого 2013. 
  12. http://community.livejournal.com/ru_von_trier/42415.html
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 16 жовтня 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]