Людина без минулого
Людина без минулого | |
|---|---|
| фін. Mies vailla menneisyyttä | |
 | |
| Жанр | драма, кінокомедія |
| Режисер | Акі Каурісмякі |
| Продюсер | Акі Каурісмякі[1] |
| Сценарист | Акі Каурісмякі |
| У головних ролях |
Маркку Пелтола Каті Оутінен Анніккі Тяхті Юхані Ніемела |
| Оператор | Тімо Салмінен |
| Композитор | Йокояма Кен |
| Художник | Markku Pätiläd[1] і Jukka Salmid[1] |
| Кінокомпанія | Bavaria Film, Pandora Filmproduktion, Pyramide Productions, Sputnik, Yleisradio (YLE) |
| Дистриб'ютор | Bavaria Filmd |
| Тривалість | 97 хв. |
| Мова | фінська |
| Країна |
 Фінляндія Німеччина Франція |
| Рік | 2002 |
| Кошторис | 1 206 000 € |
| Касові збори | 9 564 237 $[2], 921 847 $[2], 1 136 104 $[2] і 3 494 191 $[2] |
| IMDb | ID 0311519 |
«Людина без минулого» (фін. Mies vailla menneisyyttä) — фільм фінського кінорежисера Акі Каурісмякі (2002), другий із трилогії «Фінляндія» (першим фільмом трилогії є «Дрейфуючі хмари» (1996), третім — «Вогні у сутінках» (2006)). 98 % рецензентів на сайті Rotten Tomatoes залишили схвальний відгук про фільм.
Сюжет[ред. | ред. код]
Головний герой належить до улюбленої Каурісмякі породи невдах, які наближаються до краю прірви і заглядають у неї, але «останньої хвилини кидають виклик долі й відмовляються слідувати визначеним шляхом трагедії, наче вона не більш ніж бананова шкірка, на якій їм випало посковзнутися» (The New York Times).[3]
Безробітний чоловік із фінської провінції приїжджає до Гельсінкі в пошуках роботи. У парку поруч із вокзалом його жорстоко б'ють невідомі. У стані коми його доставляють до лікарні, і там його пульс зупиняється. Проте стається диво: коли лікарі залишають палату, чоловік приходить до тями та йде з лікарні. Втративши пам'ять, цей немолодий чоловік без імені починає своє життя з нуля. У нього немає дому, зате є старий музичний автомат. Стати на ноги йому допомагають небагаті жителі нетрів. Він заводить стосунки зі співробітницею «Армії спасіння», ініціює оновлення репертуару місцевого ансамблю і випадково стає свідком пограбування банку. Його ім'я потрапляє до газет, а незабаром з'являється й дружина з колишнього життя…
У фільмі знімалися[ред. | ред. код]
- Маркку Пелтола — невідомий
- Каті Оутінен — Ірма
- Анніккі Тяхті — менеджер блошиного ринку Армії порятунку
- Юхані Ніемела — Ніємінен
- Кайя Пакаринен — Кайса Ніємінен
- Сакарі Куосманен — Анттіла
- Аннелі Саулі — власниця бару
- Оуті Мяєнпяя — банківський клерк
Нагороди[ред. | ред. код]
У 2002 році журі Каннського кінофестивалю під головуванням Девіда Лінча присудило фільму Гран-прі, а Каті Оутінен була удостоєна призу за найкращу жіночу роль. Через п'ять років Лінч виділив цю картину як фільм, який йому особливо сподобався в останні роки.[4] Тим часом рішення каннського журі було сприйнято неоднозначно, тому що фіну одностайно пророкували найвищу нагороду — «Золоту пальмову гілку».[5]
У 2003 році фільм був номінований на «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою, проте режисер відмовився приїхати до Лос-Анджелеса на знак протесту проти війни в Іраку.
Серед інших нагород слід зазначити приз ФІПРЕССІ «Фільм року» на кінофестивалі в Сан-Себастьяні, номінацію на премію «Сезар» в категорії «Найкращий фільм Євросоюзу», а також 7 номінацій на премію «Європейський кіноприз».
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- В останніх кадрах фільму у виконанні Анніккі Тяхті звучить прониклива пісня про виборгський парк Монрепо — саме там зустрілися батьки режисера. Вперше ця пісня була виконана нею ж в 1955 році[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в europeanfilmawards.eu
- ↑ а б в г Box Office Mojo — 1999.
- ↑ Movie Review — The Match Factory Girl — Review / Film Festival;
A Finn's Films Start Morosely But End in Cockeyed Drollery — NYTimes.com - ↑ David Lynch|Film|guardian.co.uk. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Перемогла людина з минулим. Коммерсант № 89 (2458). 28 травня 2002. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Hakutulos kappaleelle Muistatko monrepos\'n. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 12 лютого 2011.
|
