Мізогінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мізогіні́я (англ. Misogyny, від грец. μισογυνία (misogunia), μῖσος (misos) — ненависть або зневага, грец. γυνή (gyné) — жінка) або женоненави́сництво, жононенави́сництво, жінконенави́сництво — ненависть, зневага, огида, упередженість до жінок. Проявляється в численних формах, таких як соціальне виключення, сексизм, ворожість, андроцентризм, патріархат, чоловічі привілеї, приниження жінок, позбавлення жінок громадянських прав, насильство проти жінок, сексуальна об'єктивація.[1][2] Поняття активно використовується в психоаналітичній літературі та є одним з ключових в теорії фемінізму.[3] Мізогінія тривалий час була офіційною беззаперечною доктриною патріархального суспільства[4] і тому просякує основні продукти патріархатних культур, такі як священні тексти більшості релігій, міфологій, ідеї західної[1][5] та східної філософій (серед впливових мізогінів Арістотель, Декарт, Гоббс, Лок, Руссо, Гегель, Шопенгауер, Ніцше, Дарвін, Фрейд). Нині поширена у всіх формах масової культури: у мас-медіа (медійних засобах, рекламі), в реп-музиці, відеоіграх. Хрестоматійний приклад мізогінії — мізогінія у фільмах жахів[en]. Мізогінія живить і легітимізує насильство проти жінок, від крайніх його форм (феміциду), таких як вбивства честі, селективні аборти, обливання кислотою, до всього спектру сімейного, сексуального насильства, разом з проституцією, торгівлею жінками, культурою зґвалтування (яскравий приклад — міфи про зґвалтування).

Мізогінна поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до всього жіночого, може проявлятися негативним ставленням до жінок взагалі або до психологічних чи фізичних жіночих ознак, різною мірою наявних у різних жінок та чоловіків.[6]

Мізогінія ділиться на зовнішню (що транслюється суспільством) та увнутрішнену (що інтерналізована жінками). Підкреслена зневага до власної статі — соціально схвалювана і приносить дивіденди у вигляді підвищення власного статусу у колі чоловіків. Увнутрішнену мізогінію можна назвати ефективним інструментом для конструювання роз'єднаності жінок. Найпотужніша зброя боротьби з мізогінією — жіноча солідарність.[7]

Міф про красу (ідеальна «жіночність»), мізогінія та увнутрішнена мізогінія, знецінення, засвоєна безпорадність, об'єктивація та самооб'єктивація, жорсткі гендерні ролі, де у жінки роль другого плану — усе це прояви сексизму.[7]\

«Жінка повинна відповідати певним репродуктивним, віковим, фізіологічним та іншим вимогам. Все різноманіття характерів, особистостей, бажань, можливостей зводиться до певної шаблонної „нормальної жінки“ з жорстко прописаними вимогами до неї. В свою чергу, жінкам доводиться змагатися одна з одною за право бути найкращою в рамках цього одного-єдиного шаблону. Замість того, щоб зрозуміти, що немає і не може існувати єдино правильної моделі, і насолоджуватися власною одиничною унікальністю. Лише жінка буває пропащою, тільки жінка може осквернити своєю присутністю, тільки жінка на кораблі — до біди.»[8]

Історія[ред. | ред. код]

Широкий розвиток мізогінія здобула в епоху античності. У Середньовіччі жінка займає другорядне підпорядковане становище.

Мізогінія у провідних філософських вченнях[ред. | ред. код]

Мізогінні ідеї сповідували чи транслювали численні впливові філософи: Арістотель (див.[1]), Рене Декарт, Томас Гоббс, Джон Лок, Жан-Жак Руссо, Гегель, Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, Чарлз Дарвін, Зигмунд Фрейд, Отто Вейнінгер, Освальд Шпенглер, Джон Лукас.[9] Феміністські дослідження відстежують вплив цих мислителів та їх мізогінних ідей на формування мізогінної західної культури.[10]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Code, Lorraine (2000). Encyclopedia of Feminist Theories (вид. 1st). London: Routledge. с. 346. ISBN 978-0-415-13274-9. 
  2. Kramarae, Cheris (2000). Routledge International Encyclopedia of Women. New York: Routledge. с. 1374–1377. ISBN 978-0-415-92088-9. 
  3. Психология. Иллюстрированный словарь (ru). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785938780934. 
  4. Акунин, Борис; Чхартишвили, Григорий (2016-08-08). Другой Путь (ru). Litres. ISBN 9785457879294. 
  5. Clack, Beverley (1999). Misogyny in the Western Philosophical Tradition: A Reader. New York: Routledge. с. 95–241. ISBN 978-0-415-92182-4. (англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  6. Мізогінія | Словник ґендерних термінів. a-z-gender.net. Процитовано 2016-08-09. 
  7. а б Харитонова, Ольгерта; Агамалова, Лолита (2016-01-17). Женщины. Разговор не о мужчинах (ru). Litres. ISBN 9785457960473. 
  8. Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга. Процитовано 2016-08-09. 
  9. Clack, Beverley (1999). Misogyny in the Western Philosophical Tradition: A Reader. New York: Routledge. с. 95–241. ISBN 978-0-415-92182-4. 
  10. Witt, Charlotte; Shapiro, Lisa (2017). Feminist History of Philosophy. У Zalta, Edward N. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2017) (Metaphysics Research Lab, Stanford University). Процитовано 2018-08-21. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]