Мізогінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Misogynist urinal.jpg

Мізогіні́я або Женоненависництво (також Жінконенависництво) (грец. μισογυνία (misogunia), μῖσος (misos) — ненависть або зневага, грец. γυνή (gyné) — жінка, англ. misogyny) — ненависть, зневага, огида до жінок. Антонім до слова філогінія.

Характерна для деяких чоловіків і жінок поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до жіночої статі. Мізогінія може проявлятися, як негативне ставлення до всіх жінок взагалі або тільки до деяких психологічних або фізичних фемінних ознак, що різною мірою проявляються у різних жінок.[1]

"Жінка повинна відповідати певним репродуктивним, віковим, фізіологічним та іншим вимогам. Все різноманіття характерів, особистостей, бажань, можливостей зводиться до певної шаблонної "нормальної жінки" з жорстко прописаними вимогами до неї. В свою чергу жінкам доводиться змагатися одна з одною за право бути кращою в рамках цього одного-єдиного шаблону. Замість того, щоб зрозуміти, що немає і не може існувати єдино правильної моделі, і насолоджуватися власною одиничною унікальністю. Лише жінка буває пропащою, тільки жінка може осквернити своєю присутністю, тільки жінка на кораблі - до біди." (зі статті "Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга", А. Петрова, А. Прудникова)[2]

Поняття мізогінії активно використовується в психоаналітичній літературі. [3]

Мізогінія тривалий час булі офіційною беззаперечною доктриною патріархального суспільства.[4]

Існує поняття зовнішньої та внутрішньої (з боку жінок) мізогінії. Підкреслена зневага до власної статі - соціально схвалювана і приносить дивіденди у вигляді підвищення власного статусу у колі чоловіків. Внутрішню мізогінію можна назвати ефективним інструментом для конструювання роз'єднаності жінок. Найпотужніша зброя боротьби з мізогінією - жіноча солідарність. [5]

Міф про красу (ідеальна "жіночність"), мізогінія та внутрішня мізогінія, знецінення, засвоєна безпорадність, об'єктивізація та самооб'єктивізація, жорсткі гендерні ролі, де у жінки роль другого плану - усе це прояви сексизму. [5]

"В наші дні руйнування тотальної патріархальності відбувається зустрічний ворожий рух з боку крайнього фемінізму, хоча масштаб і збиток завданий Любові цією ідеологією поки неспівставний із застарілим чоловічим шовінізмом." (з книги "Другой Путь", Б. Акунин, Г. Чхартишвили)[4]

Історія[ред.ред. код]

В період Середньовіччя жінка займає другорядне підпорядковане становище. Ставлення до неї суспільства закріплено в догматах християнської релігії. На жінку покладається провина за первородний гріх. [6]

Широкий розвиток мізогінія здобула в епоху античності. В 585 році на Маконському соборі піднімалося питання чи можна вважати жінку людиною, котре було вирішено позитивно з перевагою в лише один голос.[6]

Жоакін Пінто - Інквізиція

Крайньою формою женоненависництва слід вважати переслідування жінок святою інквізицією. В період з XV по XVII ст. десятки тисяч жінок зазнали тортур і відправлені на вогнище через звинувачення у відьомстві. Одним з переконаних апологетів женоненависництва вважається маркіз де Сад. Ідеї етичної та фізіологічної неповноцінності жінок розділяли німецькі філософи Ф. Ніцше, А. Шопенгауер[6]

Релігія[ред.ред. код]

Найяскравіше ідеологію патріархату відображено у релігійних вченнях, котрі тривалий час виконували роль етико-поведінкової конституції людства. Мізогінічні вислови є у Біблії, Корані, у Мартина Лютера.[4]

Серед біблійних висловів:

"Жены, повинуйтесь мужьям своим, как прилично в Господе" (Колоссянам 3:18)[7]

"Жены, повинуйтесь своим мужьям, как Господу" (Ефесянам 5:22)[7]

"Также и вы, жены, повинуйтесь своим мужьям, чтобы те из них, которые не покоряются слову, житием жен своих без слова приобретаемы были, когда увидят ваше чистое, богобоязненное житие" ( 1Петра 3:1,2)[7]

"Потому что муж есть глава жены, как и Христос глава Церкви…" (Ефесянам 5:23).[7]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мізогінія | Словник ґендерних термінів. a-z-gender.net. Процитовано 2016-08-09. 
  2. Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга. Процитовано 2016-08-09. 
  3. Психология. Иллюстрированный словарь (ru). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785938780934. 
  4. а б в Акунин, Борис; Чхартишвили, Григорий (2016-08-08). Другой Путь (ru). Litres. ISBN 9785457879294. 
  5. а б Харитонова, Ольгерта; Агамалова, Лолита (2016-01-17). Женщины. Разговор не о мужчинах (ru). Litres. ISBN 9785457960473. 
  6. а б в Сосновский, Александр (2016-03-24). Словарь доктора Либидо. Том II (Д – К) (ru). Litres. ISBN 9785457974548. 
  7. а б в г http://www.bible.com.ua

Джерела[ред.ред. код]


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.