Мізогінія

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search

Мізогіні́я (англ. Misogyny, від грец. μισογυνία (misogunia), μῖσος (misos) — ненависть або зневага, грец. γυνή (gyné) — жінка) або Женоненависництво (Жононенависництво, Жінконенависництво) — ненависть, зневага, огида, упередженість до жінок чи дівчат. Антонім: філогінія. Проявляється в численних формах, таких як соціальне виключення, сексизм, ворожість, андроцентризм, патріархат, чоловічі привілеї, приниження жінок, позбавлення жінок громадянських прав, насильство проти жінок, сексуальна об'єктивація.[1][2] Поняття активно використовується в психоаналітичній літературі та є одним з ключових в теорії фемінізму й феміністичній науці.[3] Мізогінія тривалий час була офіційною беззаперечною доктриною патріархального суспільства[4] і тому просякує основні продукти патріархатних культур, такі як священні тексти більшості релігій, міфологій, ідеї західної[1][5] та східної філософій (серед впливових мізогінів Арістотель, Декарт, Гоббс, Лок, Руссо, Гегель, Шопенгауер, Ніцше, Дарвін, Фрейд). Нині поширена у всіх формах масової культури: у мас-медіа (ЗМІ, реклама), в реп-музиці, відеоіграх. Хрестоматійний приклад мізогінії - мізогінія у фільмах жахів[en]. Мізогінія живить і легітимізує насильство проти жінок, від крайніх його форм (феміциду), таких як вбивства честі, селективні аборти, обливання кислотою, до всього спектру сімейного, сексуального насильства, разом з проституцією, торгівлею жінками, культурою зґвалтування (яскравий приклад - міфи про зґвалтування).

Мізогінна поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до всього жіночого, може проявлятися негативним ставленням до жінок взагалі або до психологічних чи фізичних фемінних ознак, різною мірою наявних у різних жінок та чоловіків.[6]

Мізогінія ділиться на зовнішню (що транслюється суспільством) та внутрішню (що інтерналізована жінками). Підкреслена зневага до власної статі — соціально схвалювана і приносить дивіденди у вигляді підвищення власного статусу у колі чоловіків. Внутрішню мізогінію можна назвати ефективним інструментом для конструювання роз'єднаності жінок. Найпотужніша зброя боротьби з мізогінією — жіноча солідарність.[7]

Міф про красу (ідеальна «жіночність»), мізогінія та внутрішня мізогінія, знецінення, засвоєна безпорадність, об'єктивація та самооб'єктивація, жорсткі гендерні ролі, де у жінки роль другого плану — усе це прояви сексизму.[7]\

«Жінка повинна відповідати певним репродуктивним, віковим, фізіологічним та іншим вимогам. Все різноманіття характерів, особистостей, бажань, можливостей зводиться до певної шаблонної „нормальної жінки“ з жорстко прописаними вимогами до неї. В свою чергу, жінкам доводиться змагатися одна з одною за право бути найкращою в рамках цього одного-єдиного шаблону. Замість того, щоб зрозуміти, що немає і не може існувати єдино правильної моделі, і насолоджуватися власною одиничною унікальністю. Лише жінка буває пропащою, тільки жінка може осквернити своєю присутністю, тільки жінка на кораблі — до біди.» (зі статті «Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга», А. Петрова, А. Прудникова)[8]

Історія[edit | edit source]

Широкий розвиток мізогінія здобула в епоху античності. У Середньовіччі жінка займає другорядне підпорядковане становище. Крайньою формою мізогінії слід вважати переслідування жінок інквізицією: так звані полювання на відьом. В період з XV по XVII ст. десятки тисяч жінок зазнали тортур і страчені через звинувачення у «відьомстві».

Мізогінія в релігіях[edit | edit source]

Основна стаття - Жінки у християнстві[en]

Найяскравіше устрій патріархату відображено у релігійних вченнях, котрі тривалий час виконували роль етико-поведінкової конституції людства. Приклад біблійних висловів, які засвідчують мізогінно-патріархатний устрій суспільства:

"Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить. Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них" (До Колосян 3:18-19)[9]

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (До Ефесян 5:22-25)[9]

«Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. Нехай ваша окраса буде не зовнішня - заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом» (1 Петра 3:1-4), а далі "Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, - тим ваші молитви не втрачатимуть на силі." (1 Петра 3:7)[9]

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (До Ефесян 5:22-25http://ukrbible.at.ua/EPH/eph5.htm).[9]

Мізогінія у провідних філософських вченнях[edit | edit source]

Мізогінні ідеї сповідували чи транслювали численні впливові філософи: Арістотель (див.[1]), Рене Декарт, Томас Гоббс, Джон Лок, Жан-Жак Руссо, Гегель, Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, Чарлз Дарвін, Зигмунд Фрейд, Отто Вейнінгер, Освальд Шпенглер, Джон Лукас.[10] Феміністські дослідження відслідковують вплив цих мислителів та їх мізогінних ідей на формування мізогінної західної культури.[11]

Див. також[edit | edit source]

Примітки[edit | edit source]

  1. а б Code, Lorraine (2000). Encyclopedia of Feminist Theories (вид. 1st). London: Routledge. с. 346. ISBN 978-0-415-13274-9. 
  2. Kramarae, Cheris (2000). Routledge International Encyclopedia of Women. New York: Routledge. с. 1374–1377. ISBN 978-0-415-92088-9. 
  3. Психология. Иллюстрированный словарь (ru). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785938780934. 
  4. Акунин, Борис; Чхартишвили, Григорий (2016-08-08). Другой Путь (ru). Litres. ISBN 9785457879294. 
  5. Clack, Beverley (1999). Misogyny in the Western Philosophical Tradition: A Reader. New York: Routledge. с. 95–241. ISBN 978-0-415-92182-4. (англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  6. Мізогінія | Словник ґендерних термінів. a-z-gender.net. Процитовано 2016-08-09. 
  7. а б Харитонова, Ольгерта; Агамалова, Лолита (2016-01-17). Женщины. Разговор не о мужчинах (ru). Litres. ISBN 9785457960473. 
  8. Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга. Процитовано 2016-08-09. 
  9. а б в г http://ukrbible.at.ua/index.htm
  10. Clack, Beverley (1999). Misogyny in the Western Philosophical Tradition: A Reader. New York: Routledge. с. 95–241. ISBN 978-0-415-92182-4. 
  11. Witt, Charlotte; Shapiro, Lisa (2017). Feminist History of Philosophy. У Zalta, Edward N. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2017) (Metaphysics Research Lab, Stanford University). Процитовано 2018-08-21. 

Джерела[edit | edit source]

Посилання[edit | edit source]