Антоній II (католикос-патріарх Грузії)
| Католикос-патріарх Антоній II | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 жовтня 1788 — 21 червня 1811 | ||
| Церква: | Грузинська православна церква | |
| Попередник: | Антоній І | |
| Наступник: | Варлаам Еріставі як Екзарх Грузії | |
| ||
| 1784 — 1788 | ||
| Церква: | Грузинська православна церква | |
| Альма-матер: | ТДС | |
| Діяльність: | патріарх | |
| Ім'я при народженні: | Теймураз Іраклієвич Багратіоні თეიმურაზ ერეკლეს ძე ბაგრატიონი | |
| Народження: | 8 (19) січня 1762 Тифліс | |
| Смерть: | 21 грудня 1827 (65 років) Нижній Новгород, Російська імперія | |
| Похований: | Нижній Новгород | |
| Священство: | 1784 | |
| Чернецтво: | 1782 | |
| Автограф: | .svg)
| |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Католикос-патріарх Антоній II (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი ანტონ II в миру Теймураз Іраклієвич Багратіоні, груз. თეიმურაზ ერეკლეს ძე ბაგრატიონი; 8 січня 1762, Тбілісі — 21 грудня 1827 Нижній Новгород) — останній, перед скасуванням автокефалії Грузинської церкви, католікос-патріарх Східної Грузії (1788–1811). Царевич, син царя Картлі-Кахеті Іраклія II Багратіоні, брат останнього царя Картлі-Кахеті Георгія XII.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у Тбіліській духовній семінарії, де у 1782 прийняв чернечий постриг і був висвячений на ієродиякона.
У 1783 у складі грузинського посольства відвідав Російську імперію.
У 1784 у придворній церкві Літнього палацу Царського Села був хіротонізований на єпископа Ніноцміндского Грузинської Церкви. На посвяті була присутня імператриця Катерина II.
Входив до складу почесних осіб, які супроводжували імператрицю у подорожі приєднаною до Росії територією колишнього Кримського ханства[1].
У тому ж році возведений у сан митрополита Алавердського. Згідно з волею свого батька повернувся до Грузії.
29 жовтня 1788, після смерті Католікоса-Патріарха Антонія I, у віці 25 років був обраний його наступником.
Після приєднання в 1801 Картлі-Кахетинського царства до Росії, 30 січня 1811 імператор Олександр I затвердив доповідь російського Святійшого Синоду про церковне управління в Грузії, згідно з яким автокефалія Грузинської Церкви була скасована. Головним архієреєм над грузинським духовенством призначили митрополита Мцхетського і Карталінського Варлаама Еріставі з присвоєнням йому титулу члена Святійшого Синоду і Екзарха Грузії. 21 червня 1811 Святійший Синод зняв з Антонія ІІ сан Католікоса-Патріарха.
Католикос Антоній II був викликаний у Санкт-Петербург для постійної участі в роботі Святійшого Синоду і вже ніколи не повертався на Батьківщину[2].
Антоній пішов на спокій у Нижній Новгород. Йому були подаровані зелена оксамитова мантія, орден св. Андрія Первозванного, карета, річна пенсія у розмірі 54 тисячі рублів асигнаціями і штат першокласного митрополита.
Помер 21 грудня 1827 року. Похований в Благовіщенському монастирі Нижнього Новгорода; в 1841 перепохований в Спасо-Преображенському Кафедральному соборі Нижегородського кремля. Після того, як собор був підірваний більшовиками у 1929, останки Антонія ІІ зникли.
Іменем Антонія II названа вулиця у Тбілісі.
Канонізація[ред. | ред. код]
У липні 2011 канонізований Священним Синодом Грузинської Православної Церкви; пам'ять звершується 21 грудня згідно з юліанським календарем.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Георгиевский трактат — ДЗАЛИСА. Архів оригіналу за 11 лютого 2016. Процитовано 1 жовтня 2020.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Священный Синод Грузинской Православной Церкви канонизировал Католикоса-Патриарха Антония II. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 1 жовтня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Антоній II [Архівовано 24 травня 2010 у Wayback Machine.] стаття в «Православной энциклопедии»
|
