Патріарх (християнство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: патріарх.

Патріа́рх (дав.-гр. πατριάρχης — перший серед батьків; від ἀρχή — верховний та πατήρ — батько) — найвищий титул голови самостійної (автокефальної) церкви в православ'ї, ряді орієнтальних православний церков та помісної (самоуправної) у східних церквах, з'єднаних з Римським престолом.

Патріарх Тихон

Патріарх Філарет у 2008 році

Опис

У Старому Заповіті патріархами називаються вожді племен. У Новому Заповіті ця назва відноситься до всіх синів Якова, до Давида і Авраама.

У юдаїзмі у I—V ст., після падіння Єрусалима, так йменувалися голови юдейських общин в Іранській та Римській державах, осідок яких був відповідно у Вавилоні та Тиверіаді.

У християнстві в IV ст. титул П. вживався як почесне ім'я найшанованіших єпископів і митрополитів.

У V ст. патріарх отримав статус найвищої посади в церковній ієрархії. Вирішальне значення в формуванні та визначенні кордонів церков мав поділ Римської імперії на округи (дієцезії) та провінції (єпархії), що до певної міри збігався з національними межами. Відповідно в кордонах дієцезій формувалися великі об'єднання громад. Права більших митрополитів — Риму, Александрії, Антіохії та ін. закріпив Перший Вселенський собор (325), а Другий Вселенський собор (381) надав Константинопольському престолові перевагу честі перед іншими, але після Риму. Вперше патріархами йменовано єпископів Риму, Константинополя, Александрії, Антіохії, Єрусалиму в канонах Четвертого Вселенського собору (451). Інші екзархи Сходу — Кесарії Кападокійської (Понту), Ефесу (Азії), Гераклеї (Фракії) тоді ж були підпорядковані Константинопольському престолові, а примаси Заходу — Медіолану, Аквілеї, Равенни, Карфагену та ін. — з часом підпали під владу Риму і втратили свій надєпископський статус.

Сьогодні патріархами є голови Російської, Сербської, Румунської, Болгарської, Грузинської православних автокефальних церков, голови давньосхідних дохалкідонських (монофізитських і нестеріанських) церков, голови східних церков (Коптської, Сирійської, Халдейської, Вірменської), з'єднаних з Римським престолом.

Блаженнійший Святослав (Шевчук) Отець і Глава Української греко-католицької церкви.

Глава Української православної церкви мав права і привілеї надєпископської гідності (екзарха, примаса), але традиційно іменувався митрополитом. Наприкінці XVI ст. дебатувалася можливість переїзду Константинопольського Патріарха в Україну, а в XVII ст. за митрополитів Петра Могили та Велямина Рутського обговорювався проєкт поставлення патріархату в Києві.

У XIX ст. Ватикан і уряд Австро-Угорщини двічі (1843, 1888) дискутували про утворення патріархату для всіх греко-католиків імперії, що викликало опір уряду Угорщини та Угорського єпископату. Митрополит Андрей Шептицький з ідеєю підпорядкування греко-католиків Київському патріархові пов'язував відновлення церковної єдності в Україні. 11 листопада 1963 року митрополит Йосиф Сліпий у виступі на Другому Ватиканському соборі (1963—1965) задекларував патріаршу гідність голови УГКЦ. 23 грудня 1963 року Конґреґація Східних Церков підтвердила, що митрополит Львова є Верховним архієпископом, а Декрет про Східні католицькі церкви, прийнятий на другому Ватиканському соборі, зрівняв у правах і почестях верховного архієпископа з Патріархом.

12 липня 1975 року в Римі під час літургії в соборі святого Петра митрополита Йосифа Сліпого іменовано «Патріархом Йосипом», що не було підтверджено Римським престолом. Львівський синод УГКЦ (16—31 травня 1992) звернувся до Папи Івана Павла II з проханням, щоб він «здійснив постанови Другого Ватиканського собору і створив Києво-Галицький Патріархат для Української греко-католицької церкви».

Перший Всеукраїнський православний церковний собор (14—30 жовтня 1921) Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) встановив титул «Митрополит Київський і всієї України». Голова Директорії УНР Симон Петлюра 19 грудня 1921 року висловився за необхідність патріаршого престолу в Києві як завершення ієрархічної структури УАПЦ.

Всеукраїнський собор УАПЦ 5–6 червня 1990 р. обрав першим Патріархом Київським і Всієї України Мстислава Скрипника, інтронізація якого відбулася у Софіївському соборі 18 листопада 1990 року.

Після смерті Патріарха Мстислава в 1993 році Собор УАПЦ 7 вересня 1993 року обрав Патріархом Київським і Всієї України Дмитра (Ярему).

Собор УПЦ КП 21 жовтня 1993 року обрав Патріархом Київським і Всієї України Володимира Романюка.

Після смерті Патріарха Володимира в 1995 році Собор УПЦ КП 22 жовтня 1995 року обрав Патріархом Київським і Всієї України Філарета (Денисенка).

Перелік православних Патріархів

Перелік глав помісних церков в православній традиції називають диптихом, саме в ньому перераховуються всі патріархи, митрополити, архієпископи та інші предстоятелі автокефальних церков. Саме за допомогою нього була складена ця таблиця всіх православних Патріархів.

Церква	Титул	Ім'я	Дата інтронізації
Константинопольська Православна Церква	Його Божественна Всесвятість Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх	Варфоломій І	2 листопада 1991 року
Грецький православний патріархат Александрії й усієї Африки	Блаженнійший, Божественнійший і Святійший Отець і Пастироначальник, Папа і Патріарх Великого Города Александрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, всього Єгипту і всієї Африки, Отець Отців, Пастир Пастирів, Архієрей Архієреїв, Тринадцятий Апостол і Суддя Усесвіту	Феодор ІІ	24 жовтня 2004 року
Грецький православний патріархат Антіохії й усього Сходу	Його Божественне Блаженство, Блаженніший Патріарх Великого Божого міста Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії та всього Сходу	Іоанн Х	10 лютого 2013 року
Грецька православна церква Єрусалиму	Патріарх Святого Міста Єрусалима і всієї Святої Землі, Сирії, Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону	Феофіл ІІІ	22 листопада 2005 року
Російська православна церква	Патріарх Московський і всієї Русі	Кирило	1 лютого 2009 року
Сербська православна церква	Архієпископ Пецький, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербський	Порфирій	19 лютого 2021 року
Румунська православна церква	Блаженнійший Архієпископ Бухарестський, Митрополит Мунтенський і Добруджийський, Намісник Кесарії Каппадокійської, Патріарх Румунський	Даниїл	30 вересня 2007 року
Болгарська православна церква	Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський	Даниїл	30 червня 2024 року
Грузинська апостольська автокефальна православна церква	Святійший і Блаженніший католикос-патріарх всієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський, митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький	Шіо	11 травня 2026 року

Патріархи Київські і всієї України (Руси-України), заперечується.

Церква	Титул	Ім'я	Дата управління
Українська Автокефальна Православна Церква (1942-1944)	Тимчасовий Адміністратор Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України (на початку єпископ, згодом архієпископ.)	Полікарп	24 грудня 1941 року - 8 квітня 1944 року
	Патріарх Всієї України	Діонісій	9 квітня 1944 року
Українська автокефальна православна церква (1989—2018)	Патріарх Київський і всієї України	Мстислав	1990 - 1993
	Патріарх Київський і всієї України	Димитрій	14 жовтня 1993 року - 25 лютого 2000 року
Українська православна церква Київського патріархату	Патріарх Київський і всієї Руси-України	Мстислав	1990 - 1993
	Патріарх Київський і всієї Руси-України	Володимир	24 жовтня 1993 року - 14 липня 1995 року
	Патріарх Київський і всієї Русі-України	Філарет, з 4 лютого 2020 року перебував на спокої в складі ПЦУ, проте відновив діяльність своєї церкви 20 червня 2019 року та вважав себе патріархом до самої смерті.	22 жовтня 1995 року - 15 грудня 2018 року (де-факто); 22 жовтня 1995 року - 20 березня 2026 року (де-юре)
	Патріарх Київський і всієї Русі-України. Заперечується Православною церквою України.	Никодим	з 21 березня 2026 року

Патріарх Мстислав (Скрипник). 1948 рік.

Дехто причислює митрополита Епіфанія до Патріарха, проте він являє собою саме Митрополита Київського і Всієї України, а не Патріарха. Проте ПЦУ унаслідувало за собою права УПЦ КП, згідно яких Епіфаній де-факто може бути названим Патріархом Київським і всієї Руси-України.

Західний патріарх

У богословській та іншій науковій літературі періоду раннього Нового часу титул «Патріарха Заходу» (лат. Patriarcha Occidentis; грец. Πατριάρχης τῆς Δύσεως) в основному використовувався як позначення юрисдикції єпископа Риму над римо-католицькою церквою в захід. З 1863 по 2005 рік титул «Західний патріарх» був доданий до списку папських титулів в «Annuario Pontificio», який у 1885 році став напівофіційним виданням Святого Престолу. Це було зроблено без історичного прецеденту або богословського обґрунтування: церковна посада як така не існувала, за винятком випадків як трюїзм: Римський патріарх для римо-католицької церкви був єдиним патріархом і єдиним апостольським престолом на «заході».

Назва не була включена в Annuario 2006 року. 22 березня 2006 р. Папська рада з пропаганди християнської єдності запропонувала пояснення рішення про видалення назви. У ній зазначалося, що титул «Патріарх Заходу» став «застарілим і практично непридатним для використання», коли термін «Захід» включає Австралію, Нову Зеландію та Північну Америку, крім Західної Європи, і що «безглуздо наполягати на його збереженні» враховуючи, що з часу Другого Ватиканського собору римо-католицька церква, для якої «Захід» є еквівалентом, була організована як ряд єпископських конференцій та їх міжнародних груп.

Хоча формулювання «Патріарх Заходу» більше не використовується, Папа в цій ролі видає Кодекс канонічного права для римо-католицької церкви. Під час Синоду єпископів на Близькому Сході в 2009 році Папа Римський Бенедикт XVI виступив як патріарх римо-католицької церкви разом з іншими патріархами, але без латинського патріарха Єрусалиму, хоча він був присутній на тому самому синоді.

Див. також

• Список Константинопольських патріархів

Посилання

• Патріарх; Патріархи біблійні // Українська Релігієзнавча Енциклопедія