Аніта Гінріксдоттір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Аніта Хінріксдоттір)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аніта Гінріксдоттір
Загальна інформація
Народження13 січня 1996(1996-01-13)[1] (28 років)
Рейк'явік, Ісландія
Громадянство Ісландія
Зріст161 см[2]
Вага50 кг[2]
CMNS: Аніта Гінріксдоттір у Вікісховищі


Аніта Гінріксдоттір (ісл. Aníta Hinriksdóttir; нар. 13 січня 1996(19960113), Рейк'явік, Ісландія) — ісландська легкоатлетка, яка спеціалізується на бігу на 800 метрів. Бронзова призерка чемпіонату Європи у приміщенні 2017 року. Чемпіонка Європи серед юніорів (2013). Чемпіонка світу 2013 року серед дівчат. Багаторазова чемпіонка Ісландії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася та виросла у столиці Ісландії, Рейк'явіку. Батьки Аніти також були бігунами, а її тітка Марта Ернстдоттір встановила кілька національних рекордів на дистанціях від 5000 метрів до марафону (не побиті досі), у 2000 році брала участь у марафоні на Олімпійських іграх у Сіднеї, де зайняла 45-е місце[3].

Аніта почала займатися легкою атлетикою у 10 років у клубі IR[4]. Спочатку вона тренувалася з однолітками й активно пробувала свої сили у різних легкоатлетичних дисциплінах. Так, їй доводилося брати участь у стрибках у довжину та висоту, «гладкому» та бар'єрному спринті, метаннях. Однак до 14 років, коли вона перейшла до нового наставника, Гуннара Паудля Йоакімсона, стало очевидно, що найбільших успіхів їй вдасться досягти у бігу на 800 метрів. Аніта стрімко прогресувала, і вже у січні 2012 року, за кілька днів після свого 16-річчя, встановила свій перший дорослий рекорд Ісландії — 2.05,96, що було майже на 4 секунди швидше за попереднє досягнення. Через пів року вона взяла участь у чемпіонаті світу серед юніорів. Попри те, що більшість учасниць була старша за неї на 2-3 роки, їй вдалося вийти у фінал і зайняти там високе четверте місце. У попередньому забігу та півфіналі чемпіонату вона оновила свій же літній рекорд країни[4].

2013 рік для Аніти став по-справжньому тріумфальним. Взимку вона вийшла до півфіналу чемпіонату Європи у приміщенні, а влітку виграла всі головні старти у яких брала участь. Три золота виграли на Іграх малих держав Європи (400 метрів, 800 метрів, естафета 4×400 метрів), до них додалися успіхи та на юнацьких стартах. Аніта стала найкращою на чемпіонаті світу серед дівчат до 18 років[5], а потім виграла континентальну першість серед юніорів на своїй коронній дистанції 800 метрів. При цьому золота медаль на юнацькому чемпіонаті світу стала першою в історії Ісландії на легкоатлетичних чемпіонатах під егідою ІААФ. За підсумками року Європейська легкоатлетична асоціація вручила юній ісландці приз «Нова зірка»[6].

У 2014 році вона зробила другу спробу стати чемпіонкою світу серед юніорок. Після дуже швидкого першого кола, пройденого у фіналі за 56,33 секунди, Аніта не змогла зберегти темп і зійшла з дистанції за 90 метрів до фінішу. Виправляти помилки довелося вже на дорослому старті, але на чемпіонаті Європи в Цюриху їй не вдалося пройти далі за півфінал.

Взимку 2015 року Аніта встановила рекорд Європи серед юніорів на дистанції 800 метрів у приміщенні — 2.01,56[7]. Цей результат був показаний у півфіналі чемпіонату Європи та дозволив їй пробитися у вирішальний забіг. У компанії найсильніших бігунок Старого Світу вона фінішувала на четвертому місці із результатом 2.02,74.

У 2016 році брала участь у фіналах чемпіонату світу в приміщенні та чемпіонату Європи, але не змогла взяти участь у боротьбі за медалі. На Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро у бігу на 800 метрів встановила новий національний рекорд у попередньому забігу (2.00,14), але його виявилося замало для потрапляння до півфіналу.

Першу медаль великих дорослих змагань виборола у 2017 році, коли стала бронзовим призером чемпіонату Європи у приміщенні.

Основні результати

[ред. | ред. код]
Рік Турнір Місце проведення Дисципліна Місце Результат
2012 Чемпіонат світу серед юніорів Барселона, Іспанія 800 м 4-е 2.03,23
2013 Чемпіонат Європи в приміщенні Гетеборг, Швеція 800 м 11-е (1/2) 2.04,72
Ігри малих держав Європи Люксембург, Люксембург 400 м 1-е 54,29
800 м 1-е 2.04,60
естафета 4×400 м 1-е 3.40,97
Чемпіонат світу серед юнаків Донецьк, Україна 800 м 1-е 2.01,13
Чемпіонат Європи серед юніорів Рієті, Італія 800 м 1-е 2.01,14
2014 Чемпіонат світу в приміщенні Сопот, Польща 800 м — (заб.) DSQ
Чемпіонат світу юніорів Юджин, США 800 м DNF
Чемпіонат Європи Цюрих, Швейцарія 800 м 11-е (1/2) 2.02,45
2015 Чемпіонат Європи в приміщенні Прага, Чехія 800 м 4-е 2.02,74
Ігри маленьких держав Європи Рейк'явік, Ісландія 800 м 2-е 2.09,10
1500 м 1-е 4.26,37
естафета 4×400 м 1-е 3.44,31
Чемпіонат Європи серед юніорів Ескільстуна, Швеція 800 м 3-е 2.05,04
Чемпіонат світу Пекін, Китай 800 м 20-е (заб.) 2.01,01
2016 Чемпіонат світу в приміщенні Портленд, США 800 м 5-е 2.02,58
Чемпіонат Європи Амстердам, Нідерланди 800 м 8-е 2.02,55
Олімпійські ігри Ріо-де-Жанейро, Бразилія 800 м 20-е (заб.) 2.00,14
2017 Чемпіонат Європи в приміщенні Белград, Сербія 800 м 3-е 2.01,25
Чемпіонат Європи серед молоді Бидгощ, Польща 800 м 2-е 2.05,02
Чемпіонат світу Лондон, Велика Британія 800 м 37-е (заб.) 2.03,45
2018 Чемпіонат світу в приміщенні Бірмінгем, Велика Британія 1500 м 23-е (заб.) 4.15,73
2019 Ігри маленьких держав Європи Бар, Чорногорія 1500 м 2-е 4.22,34
Командний чемпіонат Європи Скоп'є, Північна Македонія 800 м 2-е 2.06,16 SB
1500 м 2-е 4.36,33

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. World Athletics database
  2. а б https://www.european-athletics.org/athletes/group=h/athlete=124135-hinriksdottir-anita/index.html
  3. Hinriksdóttir's historic double for Iceland. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  4. а б How they train — Aníta Hinriksdóttir. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
  5. After becoming Iceland's first world champion, Hinriksdottir aims for a continental crown. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  6. Bondarenko, Hejnová, Bekrić, Hinriksdottir crowned at European Athletics Awards Night. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  7. Junior talents emerge at the highest level. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]