Аокігахара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 35°28′12″ пн. ш. 138°37′11″ сх. д. / 35.47000° пн. ш. 138.61972° сх. д. / 35.47000; 138.61972

Аокігахара
SaiKo.jpg
Озеро Сай та ліси Аокігахари
Екозона палеарктика
Біом ліс помірної зони
Статус збереження відносно стабільний
Країни Японія Японія

Аокіґахара (яп. 青木ヶ原?, «Рівнина зелених дерев»); також відома як Дзюкай (яп. 樹海?, "Море дерев") — ліс біля підніжжя гори Фудзі на японському острові Хонсю.

Загальна площа лісу становить приблизно 35 км2. Рельєф включає безліч скелястих печер, а особливості розташування, зокрема густина лісу і низина, забезпечують «приголомшуючу» тишу. Також стверджується, що під землею в районі лісу знаходяться великі поклади залізної руди, цим, мабуть, пояснюється той факт, що у Аокіґагарі не функціонують компаси[1]. Земля, на якій розкинувся ліс, є вулканічною породою, досить щільною і непіддатливою обробці ручними інструментами, наприклад сапами і лопатами.

Аокіґахара вважається молодим лісом, оскільки утворилася приблизно 1200 років тому[2]. Останнє велике виверження вулкану Фудзі сталося в 1707 році і з якоїсь причини не покрило лавою один зі схилів площею близько 3000 гектарів землі. Пізніше ця ділянка заросла щільним лісом з самшиту, сосен і інших хвойних. Дерева стоять практично суцільною стіною. Фауна Аокігахари включає диких лисиць, змій і собак.

Аокіґахара є національним парком, по території якого прокладено декілька туристичних маршрутів, що пропонують підйом на Фудзі по північному схилу, а також прогулянки по найкрасивішому лісовому масиву. Оскільки ліс знаходиться недалеко від Токіо і пропонує безліч різних способів провести час на свіжому повітрі, Аокігахара є популярним місцем для проведення пікніків і прогулянок на вихідні[2]. Серед пам'яток парку «Крижана печера» (яп. 鳴沢氷穴 氷穴?, хе:кецу) і «Вітряна печера» (яп. 風穴 風穴?, фу:кецу / кадзеана).

Історія[ред.ред. код]

Аокігахара є свого роду сумною пам'яткою Японії. Це місце називають Лісом самовбивць[3]. Спочатку ліс асоціювався з японською міфологією і традиційно вважався житлом демонів і примар. Легенди про це місце відомі японцям з Середньовіччя, а у XIX столітті бідні японські сім'ї привозили і залишали в цьому лісі на вірну погибель своїх людей похилого віку і дітей, яких не могли прогодувати[1].

Традиційно дуже забобонні японці з легкістю вірять у надприродні сили, що живуть у лісах, у демонів і примар, які мешкають серед дерев Аокігахари[4].

Самогубства[ред.ред. код]

Аокігахара є популярним місцем самогубств серед жителів Токіо і околиць і вважається другим[5] за популярністю місцем у світі для зведення рахунків з життям (першість у моста Золоті ворота в Сан-Франциско). Щорічно в лісі знаходять від 70 до 100 тіл. Офіційно поліція почала займатися пошуком тіл самовбивць Аокігахари з 1970 року. З того часу кількість виявлених тіл росте рік від року. У 2002 році було знайдено 78 останків самовбивць. Серед способів самогубства лідирує повішення і отруєння медичними препаратами. За свідченнями очевидців, досить зробити всього декілька десятків кроків углиб лісу від стежини, як на землі можна знайти речі, сумки, пластикові пляшки і упаковки пігулок.

Хащі Аокігахари

Обов'язки з пошуку, евакуації і поховання тіл покладено на офіційну владу трьох найближчих до лісу сіл: Нарусава, Асівада (нині місто Фудзікавагутіко) і Камікуїсікі (нині місто Кофу). На ці цілі спеціально виділяються кошти у розмірі п'яти мільйонів йєн щорічно[6]. При цьому спеціально відведені для цього приміщення переповнені знайденими, але так ніким і незатребуваними тілами. Так, за даними 2000 року в Камікуїсікі зберігалися 119 тіл, в Асіваді — 52 і ще 60 в Нарусаві.

При вході в ліс встановлений плакат:

Ваше життя є безцінним даром від ваших батьків.
Подумайте про них і про вашу сім'ю.
Ви не повинні страждати самостійно.
Подзвоніть нам
22-0110

З метою відвертання нових самогубств місцева влада вживає ряд превентивних заходів: встановлюють таблички із зверненнями та вказівкою телефонів довіри, встановлюють відеокамери уздовж дороги і стежин, що ведуть в ліс. У місцевих магазинчиках не продаються засоби (пігулки, мотузки), які могли б бути використані для зведення рахунків з життям. Співробітники магазинів, що знаходяться поблизу від доріг, що ведуть до Аокігахари, безпомилково вичленяють з натовпу тих туристів, хто прибув сюди з метою самогубства:

…Вони деякий час тиняються неподалік перед тим, як піти по стежині, а ще вони намагаються ні з ким не зустрічатися очима.
Оригінальний текст (англ.)

They wander around for a while before starting down the trail and are careful not to make eye contact with anyone

— Кадзуакі Амано
касир торгового центру "Lava Cave"[7]

Той же співробітник підтвердив, що у разі підозр вони негайно повідомляють у поліцію. Регулярне патрулювання лісу і навколишніх доріг поліцейськими і добровольцями також допомагає запобігти можливим самогубствам. Особливо впадають у вічі «чоловіки, які так і не залишили звички постійно носити діловий костюм, блукаючі по стежинах Аокігахари у строгому офісному одязі», їх поліція забирає в першу чергу[6].

Раз на рік ліс піддається ретельному огляду великою групою добровольців (близько 300 чоловік) і поліції. Ділянки лісу, що перевіряються ними, обгороджуються спеціальною стрічкою, яка так і залишається висіти[2]. Численні туристичні путівники і сайти пістрявлять порадами не відхилятися від прокладених офіційних маршрутів і стежин, оскільки в лісі дуже легко загубитися.

У культурі[ред.ред. код]

У 1960 році в Японії вийшла книга письменника Сейтьо Мацумото «Пагода хвиль» (яп. 波の塔 波の塔?, Намі но то:), яка розповідала про примару жінки, що колись наклала на себе руки в Аокігахарі[8]. Того ж року Мацумото опублікував ще одну книгу, «Чорне море дерев» (яп. 黒い樹海 Курой дзюкай?), про пару молодих закоханих, що здійснюють у лісі подвійне самогубство. У Росії роман опублікований під назвою «Точки і лінії»[9].

Проте найвідомішим твором щодо феномену Аокіґагари є опублікований у 1993 році бестселер[6] «Повне керівництво по самогубству» письменника Ватару Цурумі. Автор охарактеризував Аокігахару як прекрасне місце, щоб померти. У Японії було продано понад 1,2 мільйонів екземплярів книги. Біля тіл деяких самовбивць Аокіґагари було знайдено книгу Цурумі[1].

У 2005 році вийшов фільм «Море дерев» (яп. 樹の海 樹の海?, Кі-но умі), у якому режисер Томоюкі Такімото розповідає історію чотирьох чоловік, що вирішили убити себе в Аокігахарі[10]. На 17-му Токійському міжнародному кінофестивалі фільм отримав премію в номінації найкращий фільм у розділі «Японське кіно. Свій погляд»[11].

Японська метал-група Screw записала пісню «The Sea of Trees», а в основу відеокліпа лягли кадри, зняті в Аокіґагарі[12].

У німецької горрор-панк-гурту «The Crimson Ghosts» також є пісня «Aokigahara (Sea of Trees)».

У 2011 році вийшов міні-альбом Нідерландської атмосферік-блек метал групи Sea Of Trees під назвою «Aokigahara».

У квітні 2014 року вийшов другий альбом австрійської пост-блек-метал гурту «Harakiri For The Sky», що одержав назву «Aokigahra».

У 2015 році голлівудський режисер Гас Ван Сент зняв фільм «Море дерев».

У 2016 році вийшов фільм жахів «Ліс примар», події якого відбуваються в лісі Аокіґахара[13].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Zack Davisson The Suicide Woods of Mt. Fuji // SeekJapan 2010. — SeekJapan.
  2. а б в Detailed Travel Guide for Aokigahara Jukai. Must love Japan. Архів оригіналу за 2012-04-26. Процитовано 2010-05-19. 
  3. По аналогії з 2-м поясом 7 круга Пекла у Божественній комедії.
  4. Blair Mathis (24 червня 2008). Backpacking Japan: Aokigahara Jukai- the Forest of Death. Associated Content, Inc. Архів оригіналу за 2012-04-26. Процитовано 2010-05-19. 
  5. Aokigahara Suicide Forest. Atlas Obscura. Архів оригіналу за 2012-04-26. Процитовано 2010-05-19. 
  6. а б в Peter Hadfield Japan struggles with soaring death toll in Suicide Forest // TELEGRAPH.CO.UK. — Tokyo : Telegraph Media Group Limited, 5 ноября 2000.
  7. CHESTER DAWSON Forest becomes suicide magnet // THE ASSOCIATED PRESS. — Southeastern Newspaper Corp., 25 октября 1998.
  8. Pejk Malinovski (30 січня 2009). Studio 360 : Suicide Forest. Public Radio International. Архів оригіналу за 2012 - 04-26. Процитовано 2010-05-19. 
  9. Сэйтё Мацумото {{{Заголовок}}}.
  10. Jyukai: The Sea of Trees Behind Mt. Fuji на сайті Internet Movie Database (англ.)
  11. dejimafilmfestival.nl/en/archive/2005/jyukai.php Jyukai - The Sea of Trees Behind Mt. Fuji (Ki no umi). Dejima Japanese Film Festival. 2005. Архів оригіналу за 2009-08-30. Процитовано 2010-05-19. 
  12. «The Sea of Trees» by Screw
  13. Ліс привидів / The Forest (2016) на Гуртом

Посилання[ред.ред. код]