Астрагал Геннінга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астрагал Геннінга
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал Геннінга
Біноміальна назва
Astragalus buchtormensis
Pall. 1800
Синоніми
Astragalus henningii (Steven) Boriss.
Astragalus novascanicus Klokov
Astragalus novoascanicus Klokov
Myobroma henningii Steven
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astragalus buchtormensis
EOL logo.svg EOL: 703770
IPNI: 476567-1
The Plant List: ild-32031

Астрага́л Ге́ннінга (Astragalus buchtormensis (Steven) Boriss.) — багаторічна рослина родини Бобових. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яниста безстеблова рослина, 10-30 см заввишки зі стрижневим коренем. Листки з 15-27 парами ланцетно-довгастих, загострених, частіше вздовж складених, світло-зелених, зверху голих, зісподу опушених листочків. Грона рідкі, 2-5-квіткові, на тонких пазушних, коротших за листки квітконосах. Чашечка 11- 15 мм завдовжки, трубчасто-лійкоподібна, з ланцетно-шилоподібними зубцями, відлегловолосиста. Квітки зеленкувато-жовті, прапорець довгастий, на верхівці з виїмкою, зверху голий. Боби еліптичні, з коротким шилоподібним носиком, здуті. Цвіте в квітні-травні, плодоносить в травні-липні. Розмножується насінням та партикуляцією каудекса.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]

Причорномор'я, Нижнє Поволжя, Передкавказзя. В Україні — від Одеси до Тарханкутського і Керченського півостровів. Зростає в Дніпропетровській, Херсонській, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській областях.

Чисельність та структура популяцій[ред. | ред. код]

Популяції диз'юнктивні з дифузною просторовою структурою. Щільність популяцій 1-3(5) особин на 10 м2. Чисельність незначна, популяції стійкі. Віковий спектр повночленний, правосторонній з максимумом на особинах генеративної фази.

Умови місцезростання[ред. | ред. код]

Степи, вапнякові і крейдяні відшарування, на чорноземних та кам'янисто-щебенистих хрящуватих ґрунтах. Рослина входить до складу різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових та петрофітно-степових угруповань кл. Festuco-Brometea (союз Astragalo-Stipion). Ксерофіт.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони[ред. | ред. код]

Занесений до Європейського Червоного списку, Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи та Червоної книги України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Охороняється на території заповіднику «Асканія-Нова», відділення «Хомутовський степ» Українського степового природного заповіднику, ботанічного заказника місцевого значення «Михайлівський» (Миколаївська область). Для збереження виду необхідно розширити мережу заповідних територій, здійснювати моніторинг популяцій, вирощувати в ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань (розорювання степів та штучне заліснення територій).

Причини зміни чисельності[ред. | ред. код]

Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.

Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]

Декоративна, медоносна, кормова рослина.

Література[ред. | ред. код]

  • Определитель высших растений Украины, 1987;
  • Флора европейской части СССР, 1987;
  • Флора СССР, 1945;
  • Walter, Gillet, 1998.
  • Flora of China Editorial Committee. 2010. Fl. China 10: 1–642. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]