Атабек
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 9 листопада 2022.
Атабек або атабей (від ата — батько та бек або бей — вождь) — спадковий титул у тюрків та на Кавказі. Атабеки були правителями територій у сельджуків, в обов'язки яких входило виховання спадкоємця султана. Титул атабека мав візир Незам уль-Мульк[1]. Після смерті султана або еміра атабеки часто одружувалися з матерями своїх підопічних, стаючи прийомними батьками.
Титул атабека був популярним у сельджуків у 12 столітті, в Малій Азії та Месопотамії. Використовували його також мамлюки в Єгипті та туркмени. В деяких сельджуцьких еміратах атабеки брали владу в свої руки, утворюючи власні династії.
У Грузії титул використовувався як військове звання[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Atabak, Encyclopedia Iranica. Accessed February 1, 2007. http://www.iranicaonline.org/articles/atabak-turkish-atabeg-lit [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ The Turco-Mongol Invasions, Reactions of the Armenian Lords, Mongol Control Techniques. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 11 листопада 2013.
|
Це незавершена стаття з історії Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії Туреччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||