Бей (титул)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бей (тур. bey, «князь»; від давньотюрк.: «bəq/bəy» — вождь) — загальнотюркський титул, військове та адміністративне звання. Також — бег, бек, бій.

Історія[ред.ред. код]

Давні тюрки[ред.ред. код]

Початково термін означав вождя роду в складі племені, тобто самостійного родового і навіть політичного (державного) територіального підрозділу (головою всього племені/держави виступав хан). Бей очолював родове ополчення в загальноплемінному/державному війську. У ієрархії давньотюркських титулів був другим після хана.

Хазарський каганат[ред.ред. код]

Докладніше у статті Буланіди

У Хазарському каганаті беки з династії Буланідів — де-юре другі особи в державі (після кагана), де-факто носії реальної влади.

Османська імперія і Кримське ханство[ред.ред. код]

У османській титулатурі послідовність за спаданням була наступною (хоча і не протягом усього існування імперії): паша, бей, ага, ефенді.

у Османській імперії – 1) князь, правитель незалежного князівства; 2) управитель округи.

Титул бея в індивідуальному порядку могли носити християни — господарі Молдови та Волощини, князь острова Самос. Також він надавався вождям кочових племен (самі Османи були нащадками таких племінних вождів) і синам пашів, іноземним послам, правителям «провінцій» (у XVII столітті в Туреччині було 22 «провінції» (бейлербейлики), які керувалися бейлербеями). Внаслідок цього титул отримав багато різновидів: алібей — «полковник», бейлербей — «губернатор» «провінції»-бейлербейлика (дослівно бей всех беїв), бейзаде — дослівно син бея тощо.

Сучасність[ред.ред. код]

У сучасних Туреччині та Азербайджані слово «бей» перетворилося на форму ввічливого звернення до шанованої особи (аналог європейських термінів пан, містер, мсьє, сеньйор тощо).

Див. також[ред.ред. код]