Ацетилтрансфераза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хімічна структура ацетильної групи, пов’язаної із залишком R молекули.

Ацетилтрансфераза (або трансацетилаза) — це тип ферменту трансферази, який переносить ацетильну групу.

Ацетилтрансферази — це сімейство ферментів, які відіграють важливу роль у посттрансляційній модифікації білків, регуляції генів, метаболізмі та різноманітних біохімічних реакціях у клітинах. Ацетилтрансферази каталізують перенесення ацетильної групи від однієї молекули (зазвичай, ацетил-КоА) до іншої, зазвичай до білка, у процесі, відомому як ацетилювання.[1]

Важливість ацетилтрансфераз виходить за межі фундаментальних біологічних процесів. Аномальна функція ацетилтрансферази була пов’язана з різними захворюваннями, включаючи онкопатологій, нейродегенеративні захворювання та метаболічні розлади.[2][3] Розуміння функції та регуляції ацетилтрансферази може мати ключове значення для розробки терапевтичних стратегій для боротьби з цими станами.

Історія[ред. | ред. код]

Перші задокументовані докази активності ацетилтрансферази датуються початком 20 століття, коли було відкрито холінацетилтрансферазу, фермент, необхідний для синтезу нейромедіатора ацетилхоліну.[4] З тих пір було виявлено величезну кількість ацетилтрансфераз, кожна з яких відіграє унікальну роль у функціонуванні клітин.

Молекулярна структура[ред. | ред. код]

Основна будова[ред. | ред. код]

Ацетилтрансферази різноманітні за своєю структурою, але всі вони мають важливу ділянку, відому як кишеня зв’язування ацетил-КоА, яка сприяє зв’язуванню донора ацетильної групи, ацетил-КоА.[5] Ці ферменти також мають область зв’язування субстрату, конструкція та структура якої змінюється залежно від конкретного субстрату, з яким фермент призначений для зв’язування та перенесення ацетильної групи.

Ключові структурні компоненти та їх ролі[ред. | ред. код]

Більшість ацетилтрансфераз мають основний структурний мотив, мотив GNAT, названий на честь споріднених з Gcn5 N-АцетилТрансфераз. Мотив GNAT складається з шести-семи β-ланцюгів, розташованих у два листи та фланкованих різною кількістю α-спіралей.[6] Саме в цій області ацетил-КоА і субстрат зв’язуються.

Кишеня для зв’язування ацетил-КоА зазвичай глибока і вузька, що забезпечує специфічне зв’язування ацетил-КоА. У цій кишені ключові залишки часто беруть участь у зв’язуванні через водневі зв’язки та гідрофобні взаємодії.[7] Ділянка зв’язування субстрату, з іншого боку, суттєво відрізняється між різними ацетилтрансферазами, що відображає різноманітність їхніх субстратів.

Варіабельність структур ацетилтрансферази[ред. | ред. код]

Хоча ацетилтрансферази мають спільну структуру ядра, вони також демонструють значну структурну різноманітність. Це необхідно для адаптації різних субстратів, на які вони діють, починаючи від малих молекул і закінчуючи великими білковими комплексами. Структурні варіації також сприяють унікальним режимам регуляції та утворенню мультиферментних комплексів.[8]

Наприклад, гістонові ацетилтрансферази демонструють унікальні структурні адаптації, що дозволяють розпізнавати та ацетилювати специфічні залишки лізину на білках гістонів. Подібним чином різні ариламін-N-ацетилтрансферази мають унікальні петлеві структури для розміщення різноманітних ариламінових субстратів.[9]

Класифікація[ред. | ред. код]

Ацетилтрансферази — це різноманітні ферменти, які можна загалом класифікувати на три категорії на основі природи їхніх субстратів: N-ацетилтрансферази (NAT), O-ацетилтрансферази (OAT) і аміноацил-тРНК-ацетилтрансферази. Існує також категорія гістонових ацетилтрансфераз, які є класом N-ацетилтрансфераз, які специфічно діють на гістони.

N-ацетилтрансферази[ред. | ред. код]

Механізм N-ацетилтрансферази в каталітичній тріаді Asp, His і Cys.
Механізм N-ацетилтрансферази в каталітичній тріаді Asp, His і Cys.

N-ацетилтрансферази (NAT) – це ферменти, які переносять ацетильну групу до атома азоту певної молекули. Вони відіграють важливу роль в ацетилюванні ариламінових і арилгідразинових препаратів і канцерогенів.[10] NAT можна додатково класифікувати на два типи: NAT1 і NAT2. Кожен тип має чітку субстратну специфічність, тканинний розподіл і роль у патогенезі захворювання. NAT також включають вищезгадані NAT, які переносять ацетильну групу до ε-аміногрупи залишків лізину в білках гістонів, таким чином відіграючи критичну роль у регуляції транскрипції генів.[11]

О-ацетилтрансферази[ред. | ред. код]

О-ацетилтрансферази (ОАТ) каталізують перенесення ацетильної групи до атома кисню молекули. Ці ферменти були виявлені в різних організмах і брали участь у різноманітних біологічних процесах, включаючи синтез гормонів, метаболізм ліків і регуляцію клітинних функцій, таких як передача сигналу та стабільність білка.[12]

Аміноацил-тРНК-Ацетилтрансферази[ред. | ред. код]

Ці ферменти беруть участь в ацетилюванні аміноацильної групи молекул тРНК. Ацетилювання молекул тРНК відіграє певну роль у точності та ефективності синтезу білка. Аміноацил-тРНК-ацетилтрансферази були широко вивчені в контексті синтезу бактеріального білка, але їх роль в еукаріотичних клітинах також з’ясовується.[13]

Біохімічні механізми[ред. | ред. код]

Кінетика ферменту та механізми реакції[ред. | ред. код]

Ацетилтрансферази каталізують перенесення ацетильної групи від донорної молекули, найчастіше ацетил-КоА, до акцепторної молекули, якою може бути невелика молекула або білок. Фундаментальний механізм цього перенесення включає нуклеофільну атаку на карбонільний вуглець ацетил-КоА з боку молекули акцептора, утворюючи тетраедричну проміжну сполуку, яка згодом руйнується, вивільняючи КоА та переносячи ацетильну групу до акцептора.[14]

Роль кофакторів[ред. | ред. код]

Хоча багато ацетилтрансфераз функціонують незалежно, певні ацетилтрансферази потребують наявності кофакторів для своєї діяльності. Наприклад, деякі гістонацетилтрансферази потребують присутності іонів цинку для оптимальної активності.[15] Ці кофактори часто сприяють зв’язуванню ацетил-КоА або стабілізують фермент-субстратний комплекс, таким чином сприяючи реакції ацетилювання.

Вплив факторів зовнішнього середовища[ред. | ред. код]

На активність ацетилтрансфераз може впливати низка факторів навколишнього середовища, включаючи рН, температуру та концентрацію ацетил-КоА й субстрату. Крім того, активність багатьох ацетилтрансфераз регулюється посттрансляційними модифікаціями та взаємодією з іншими білками.[2]

Роль в обміні речовин[ред. | ред. код]

Ацетилювання білка[ред. | ред. код]

Ацетилювання, опосередковане ацетилтрансферазами, є важливою посттрансляційною модифікацією, яка регулює функцію багатьох білків. Ця модифікація може впливати на активність, стабільність і взаємодію білків, тим самим контролюючи широкий спектр клітинних процесів. Наприклад, ацетилювання метаболічних ферментів може безпосередньо регулювати їхню ферментативну активність і таким чином контролювати метаболічний потік.[16]

Метаболізм ацетил-КоА[ред. | ред. код]

Ацетил КоА служить центральним метаболітом у клітині, який залучений у різних метаболічних шляхах, включаючи цикл трикарбонових кислоти та синтез жирних кислот. Ацетилтрансферази відіграють вирішальну роль у регулюванні рівнів і наявності ацетил-КоА. Крім того, зміни в рівнях ацетил-КоА можуть впливати на активність ацетилтрансфераз, тим самим зв’язуючи клітинний метаболізм з ацетилюванням білка.[17]

Вплив на метаболізм ліків та токсинів[ред. | ред. код]

Деякі ацетилтрансферази, зокрема N-ацетилтрансферази NAT1 і NAT2, беруть участь у метаболізмі різних ліків і ксенобіотиків. Ці ферменти сприяють процесам детоксикації шляхом ацетилювання цих сполук, таким чином змінюючи їх біологічну активність і полегшуючи їх виведення з організму. Відмінності в активності NAT, зумовлені генетичними варіаціями, можуть суттєво впливати на індивідуальні відповіді на певні терапевтичні препарати.[9]

Роль в епігенетиці[ред. | ред. код]

Ацетилювання гістонів і експресія генів[ред. | ред. код]

Однією з найбільш вивчених функцій ацетилтрансфераз є їх роль у регуляції експресії генів на рівні епігенетики та епігеноміки. Гістонові ацетилтрансферази ацетилюють залишки лізину на білках гістонів, зменшуючи електростатичне притягання між гістонами та ДНК, тим самим послаблюючи структуру хроматину. Ця зміна в архітектурі хроматину дозволяє залучати механізми транскрипції та подальшу ініціацію транскрипції генів, відіграючи значну роль у регуляції експресії генів.[11]

Ремоделювання хроматину[ред. | ред. код]

Ацетилтрансферази відіграють ключову роль у ремоделюванні хроматину, процесі, критичному для діяльності на основі ДНК, такої як транскрипція, реплікація та репарація. Ацетилювання гістонів ацетилтрансферазами модифікує структуру нуклеосом, уможливлюючи доступ факторів транскрипції до певних ділянок ДНК. Крім того, ацетилтрансферази також взаємодіють і модулюють функцію АТФ-залежних комплексів ремоделювання хроматину, таким чином додатково впливаючи на структуру та функцію хроматину.[18]

Репарація ДНК[ред. | ред. код]

Ацетилювання пов’язане з механізмами репарації ДНК. Пеані ацетилтрансферази безпосередньо залучаються до місць пошкодження ДНК. Наприклад, ацетилтрансфераза Tip60 бере участь в ацетилюванні та активації АТМ-кінази, основного регулятора відповіді на пошкодження ДНК. Це підкреслює роль ацетилтрансфераз у збереженні цілісності геному.[19]

Роль в патології та терапії[ред. | ред. код]

Онкопатології[ред. | ред. код]

Аберації в ацетилюванні були причетні до різних видів онкопатологій, оскільки нерегульоване ацетилювання може призвести до аномальної експресії генів. Було виявлено, що деякі гістонацетилтрансферази, такі як p300/CBP і GCN5, мутовані або надмірно експресуються в різних типах раку і можуть діяти як онкогени або супресори пухлин, залежно від контексту.[20]

Інгібітори, націлені на ацетилтрансферази, такі як інгібітори p300/CBP, показали перспективу в доклінічних дослідженнях для різних типів раку. Крім того, також вивчається їх корисність у комбінованій терапії для подолання стійкості до ліків.[21]

Неврологічні розлади[ред. | ред. код]

Ацетилювання гістонів є критичним регулятором пам'яті та синаптичної пластичності. Порушення регуляції ацетилювання гістонів, потенційно через зміни активності ацетилтрансферази, було причетно до нейродегенеративних захворювань, таких як хвороби Альцгеймера та Гантінгтона, а також психічних розладів, таких як депресія та залежність.[22]

Активатори гістонацетилтрансферази досліджуються на предмет їх потенціалу для полегшення когнітивного дефіциту при хворобі Альцгеймера.[23]

Імунна відповідь та запалення[ред. | ред. код]

Ацетилювання, опосередковане ацетилтрансферазами, може регулювати функцію різних імунних клітин і запальних реакцій. Наприклад, ацетилювання транскрипційного фактора NF-kB модулює його активність і згодом експресію запальних генів. Порушення регуляції ацетилювання внаслідок змін активності ацетилтрансферази може призвести до хронічного запалення та аутоімунних захворювань.[24]

Модулювання ацетилювання NF-kB, критичного регулятора запальних реакцій, може запропонувати терапевтичні переваги при таких захворюваннях, як ревматоїдний артрит і астма.[25]

Експериментальні методи дослідження[ред. | ред. код]

Ферментний аналіз[ред. | ред. код]

Ферментний аналіз є основою для вивчення активності ацетилтрансферази. До них належать колориметричні, флуорометричні та радіометричні аналізи, які вимірюють виробництво КоА, звичного побічного продукту ацетилтрансферазних реакцій. Запровадження більш складних методів, таких як високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) і мас-спектрометрія, дозволило більш точно аналізувати активність ацетилтрансферази.

Методи структурної біології[ред. | ред. код]

Такі методи, як рентгенівська кристалографія, ЯМР-спектроскопія та кріоелектронна мікроскопія, надають детальну структурну інформацію про ацетилтрансферази, сприяючи розумінню їхнього механізму дії та дизайну специфічних інгібіторів. Ці методи були вирішальними для розуміння субстратної специфічності, зв’язування кофакторів і каталітичного механізму ацетилтрансфераз.[5]

Геномні та протеомні методи[ред. | ред. код]

Такі методи, як ChIP-seq (імунопреципітаційне секвенування хроматину), дозволяють картувати сайти зв’язування ацетилтрансферази в масштабах геному, надаючи розуміння регуляторних мереж генів, які контролюються цими ферментами. Протеомні методи, включаючи мас-спектрометрію, дозволяють ідентифікувати та кількісно визначити ацетильовані білки, допомагаючи у вивченні субстратів ацетилтрансферази та впливу ацетилювання на функцію білка.[26]

Генетичні методи[ред. | ред. код]

Такі методи, як РНК-інтерференція (RNAi) і редагування генів CRISPR-Cas9, можна використовувати для вивчення ролі специфічних ацетилтрансфераз у клітинних процесах шляхом уможливлення нокдауну або нокауту специфічних генів ацетилтрансфераз.[27]

Перспективні напрямки досліджень[ред. | ред. код]

Струткурна біологія[ред. | ред. код]

Використання більш просунутих методів структурної біології, таких як кріоелектронна мікроскопія та одночастинкова електронна мікроскопія, уможливило картографування ацетилтрансфераз з високою роздільною здатністю, надаючи розуміння їхньої субстратної специфічності, каталітичного механізму та взаємодії з іншими білками. Подальша робота буде продовжувати використовувати ці методи для вивчення ацетилтрансфераз у більш складних системах, включаючи їх взаємодію з хроматином та іншими білковими комплексами.[28]

Розробка модуляторів ацетилтрансферази[ред. | ред. код]

Нещодавня розробка потужних і селективних модуляторів малих молекул для ацетилтрансфераз, включаючи як активатори, так і інгібітори, розширила наше розуміння біології ацетилтрансфераз і має потенційні терапевтичні наслідки. Подальший розвиток цих модуляторів, включаючи покращення їх селективності та розуміння їх механізмів дії, буде важливим напрямком майбутніх досліджень.[29][30][31][32]

Ацетилтрансферази в ацетилюванні негістонових білків[ред. | ред. код]

Хоча велика частина досліджень ацетилтрансфераз зосереджена на ацетилюванні гістонів, останні дослідження почали досліджувати роль ацетилтрансфераз в ацетилюванні негістонових білків. Майбутні дослідження, ймовірно, продовжуватимуть досліджувати ці негістонові мішені та функціональні наслідки їх ацетилювання.[33]

Роль ацетилтрансфераз в інших біологічних процесах[ред. | ред. код]

Нові дослідження показали, що ацетилтрансферази можуть брати участь в інших біологічних процесах, окрім регуляції генів і метаболізму, включаючи репарацію ДНК, регуляцію клітинного циклу та процесинг РНК. Подальші дослідження продовжуватимуть вивчати ці потенційні ролі.[1]

Приклади ацетилтрансфераз[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Choudhary, Chunaram; Kumar, Chanchal; Gnad, Florian; Nielsen, Michael L.; Rehman, Michael; Walther, Tobias C.; Olsen, Jesper V.; Mann, Matthias (14 серпня 2009). Lysine Acetylation Targets Protein Complexes and Co-Regulates Major Cellular Functions. Science (англ.). Т. 325, № 5942. с. 834—840. doi:10.1126/science.1175371. ISSN 0036-8075. Процитовано 18 червня 2023.
  2. ↑ а б Glozak, Michele A.; Sengupta, Nilanjan; Zhang, Xiaohong; Seto, Edward (19 грудня 2005). Acetylation and deacetylation of non-histone proteins. Gene (англ.). Т. 363. с. 15—23. doi:10.1016/j.gene.2005.09.010. ISSN 0378-1119. Процитовано 18 червня 2023.
  3. ↑ Yang, Xiang-Jiao; Seto, Edward (2008-03). The Rpd3/Hda1 family of lysine deacetylases: from bacteria and yeast to mice and men. Nature Reviews Molecular Cell Biology (англ.). Т. 9, № 3. с. 206—218. doi:10.1038/nrm2346. ISSN 1471-0080. PMC 2667380. PMID 18292778. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  4. ↑ Brown, Donald D.; Tomchick, Robert; Axelrod, Julius (1959-11). The Distribution and Properties of a Histamine-methylating Enzyme. Journal of Biological Chemistry. Т. 234, № 11. с. 2948—2950. doi:10.1016/s0021-9258(18)69701-7. ISSN 0021-9258. Процитовано 18 червня 2023.
  5. ↑ а б Vetting, Matthew W.; S. de Carvalho, Luiz Pedro; Yu, Michael; Hegde, Subray S.; Magnet, Sophie; Roderick, Steven L.; Blanchard, John S. (1 січня 2005). Structure and functions of the GNAT superfamily of acetyltransferases. Archives of Biochemistry and Biophysics (англ.). Т. 433, № 1. с. 212—226. doi:10.1016/j.abb.2004.09.003. ISSN 0003-9861. Процитовано 18 червня 2023.
  6. ↑ Dyda, Fred; Klein, David C.; Hickman, Alison Burgess (2000-06). GCN5-Related N-Acetyltransferases: A Structural Overview. Annual Review of Biophysics and Biomolecular Structure (англ.). Т. 29, № 1. с. 81—103. doi:10.1146/annurev.biophys.29.1.81. ISSN 1056-8700. PMC 4782277. PMID 10940244. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  7. ↑ Salah Ud-Din, Abu Iftiaf Md; Tikhomirova, Alexandra; Roujeinikova, Anna (2016-07). Structure and Functional Diversity of GCN5-Related N-Acetyltransferases (GNAT). International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 17, № 7. с. 1018. doi:10.3390/ijms17071018. ISSN 1422-0067. PMC 4964394. PMID 27367672. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Berndsen, Christopher E; Denu, John M (1 грудня 2008). Catalysis and substrate selection by histone/protein lysine acetyltransferases. Current Opinion in Structural Biology (англ.). Т. 18, № 6. с. 682—689. doi:10.1016/j.sbi.2008.11.004. ISSN 0959-440X. PMC 2723715. PMID 19056256. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  9. ↑ а б Sim, Edith; Lack, Nathan; Wang, Chan-Ju; Long, Hilary; Westwood, Isaac; Fullam, Elizabeth; Kawamura, Akane (2008-12). Arylamine N-acetyltransferases: Structural and functional implications of polymorphisms. Toxicology (англ.). Т. 254, № 3. с. 170—183. doi:10.1016/j.tox.2008.08.022. Процитовано 18 червня 2023.
  10. ↑ Hein, David W. (3 серпня 1988). Acetylator genotype and arylamine-induced carcinogenesis. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Reviews on Cancer (англ.). Т. 948, № 1. с. 37—66. doi:10.1016/0304-419X(88)90004-2. ISSN 0304-419X. Процитовано 18 червня 2023.
  11. ↑ а б Roth, Sharon Y.; Denu, John M.; Allis, C. David (2001-06). Histone Acetyltransferases. Annual Review of Biochemistry (англ.). Т. 70, № 1. с. 81—120. doi:10.1146/annurev.biochem.70.1.81. ISSN 0066-4154. Процитовано 18 червня 2023.
  12. ↑ Vetting, Matthew W.; Frantom, Patrick A.; Blanchard, John S. (2008-06). Structural and Enzymatic Analysis of MshA from Corynebacterium glutamicum. Journal of Biological Chemistry. Т. 283, № 23. с. 15834—15844. doi:10.1074/jbc.m801017200. ISSN 0021-9258. PMC 2414306. PMID 18390549. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Ibba, Michael; Söll, Dieter (2000-06). Aminoacyl-tRNA Synthesis. Annual Review of Biochemistry (англ.). Т. 69, № 1. с. 617—650. doi:10.1146/annurev.biochem.69.1.617. ISSN 0066-4154. Процитовано 18 червня 2023.
  14. ↑ Tanner, Kirk G.; Trievel, Raymond C.; Kuo, Min-Hao; Howard, Robyn M.; Berger, Shelley L.; Allis, C. David; Marmorstein, Ronen; Denu, John M. (1999-06). Catalytic Mechanism and Function of Invariant Glutamic Acid 173 from the Histone Acetyltransferase GCN5 Transcriptional Coactivator. Journal of Biological Chemistry. Т. 274, № 26. с. 18157—18160. doi:10.1074/jbc.274.26.18157. ISSN 0021-9258. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Dutnall, Robert N.; Tafrov, Stefan T.; Sternglanz, Rolf; Ramakrishnan, V. (1998-08). Structure of the Histone Acetyltransferase Hat1. Cell. Т. 94, № 4. с. 427—438. doi:10.1016/s0092-8674(00)81584-6. ISSN 0092-8674. Процитовано 18 червня 2023.
  16. ↑ Zhao, Shimin; Xu, Wei; Jiang, Wenqing; Yu, Wei; Lin, Yan; Zhang, Tengfei; Yao, Jun; Zhou, Li; Zeng, Yaxue (19 лютого 2010). Regulation of Cellular Metabolism by Protein Lysine Acetylation. Science (англ.). Т. 327, № 5968. с. 1000—1004. doi:10.1126/science.1179689. ISSN 0036-8075. PMC 3232675. PMID 20167786. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  17. ↑ Pietrocola, Federico; Galluzzi, Lorenzo; Bravo-San Pedro, José Manuel; Madeo, Frank; Kroemer, Guido (2015-06). Acetyl Coenzyme A: A Central Metabolite and Second Messenger. Cell Metabolism. Т. 21, № 6. с. 805—821. doi:10.1016/j.cmet.2015.05.014. ISSN 1550-4131. Процитовано 18 червня 2023.
  18. ↑ Strahl, Brian D.; Allis, C. David (2000-01). The language of covalent histone modifications. Nature (англ.). Т. 403, № 6765. с. 41—45. doi:10.1038/47412. ISSN 1476-4687. Процитовано 18 червня 2023.
  19. ↑ Sun, Yingli; Jiang, Xiaofeng; Xu, Ye; Ayrapetov, Marina K.; Moreau, Lisa A.; Whetstine, Johnathan R.; Price, Brendan D. (2009-11). Histone H3 methylation links DNA damage detection to activation of the tumour suppressor Tip60. Nature Cell Biology (англ.). Т. 11, № 11. с. 1376—1382. doi:10.1038/ncb1982. ISSN 1476-4679. PMC 2783526. PMID 19783983. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  20. ↑ Dancy, Beverley M.; Cole, Philip A. (25 березня 2015). Protein Lysine Acetylation by p300/CBP. Chemical Reviews (англ.). Т. 115, № 6. с. 2419—2452. doi:10.1021/cr500452k. ISSN 0009-2665. PMC 4378506. PMID 25594381. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  21. ↑ Lasko, Loren M.; Jakob, Clarissa G.; Edalji, Rohinton P.; Qiu, Wei; Montgomery, Debra; Digiammarino, Enrico L.; Hansen, T. Matt; Risi, Roberto M.; Frey, Robin (2017-10). Discovery of a selective catalytic p300/CBP inhibitor that targets lineage-specific tumours. Nature (англ.). Т. 550, № 7674. с. 128—132. doi:10.1038/nature24028. ISSN 1476-4687. PMC 6050590. PMID 28953875. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  22. ↑ Gräff, Johannes; Tsai, Li-Huei (2013-02). Histone acetylation: molecular mnemonics on the chromatin. Nature Reviews Neuroscience (англ.). Т. 14, № 2. с. 97—111. doi:10.1038/nrn3427. ISSN 1471-0048. Процитовано 18 червня 2023.
  23. ↑ Gräff, Johannes; Rei, Damien; Guan, Ji-Song; Wang, Wen-Yuan; Seo, Jinsoo; Hennig, Krista M.; Nieland, Thomas J. F.; Fass, Daniel M.; Kao, Patricia F. (2012-03). An epigenetic blockade of cognitive functions in the neurodegenerating brain. Nature (англ.). Т. 483, № 7388. с. 222—226. doi:10.1038/nature10849. ISSN 1476-4687. PMC 3498952. PMID 22388814. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  24. ↑ Chen, Lin-Feng; Greene, Warner C. (2004-05). Shaping the nuclear action of NF-κB. Nature Reviews Molecular Cell Biology (англ.). Т. 5, № 5. с. 392—401. doi:10.1038/nrm1368. ISSN 1471-0080. Процитовано 18 червня 2023.
  25. ↑ Liu, Ting; Zhang, Lingyun; Joo, Donghyun; Sun, Shao-Cong (14 липня 2017). NF-κB signaling in inflammation. Signal Transduction and Targeted Therapy (англ.). Т. 2, № 1. с. 1—9. doi:10.1038/sigtrans.2017.23. ISSN 2059-3635. PMC 5661633. PMID 29158945. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  26. ↑ Barski, Artem; Cuddapah, Suresh; Cui, Kairong; Roh, Tae-Young; Schones, Dustin E.; Wang, Zhibin; Wei, Gang; Chepelev, Iouri; Zhao, Keji (2007-05). High-Resolution Profiling of Histone Methylations in the Human Genome. Cell. Т. 129, № 4. с. 823—837. doi:10.1016/j.cell.2007.05.009. ISSN 0092-8674. Процитовано 18 червня 2023.
  27. ↑ Sander, Jeffry D.; Joung, J. Keith (2014-04). CRISPR-Cas systems for editing, regulating and targeting genomes. Nature Biotechnology (англ.). Т. 32, № 4. с. 347—355. doi:10.1038/nbt.2842. ISSN 1546-1696. Процитовано 18 червня 2023.
  28. ↑ Chatterjee, Champak; McGinty, Robert K.; Fierz, Beat; Muir, Tom W. (2010-04). Disulfide-directed histone ubiquitylation reveals plasticity in hDot1L activation. Nature Chemical Biology (англ.). Т. 6, № 4. с. 267—269. doi:10.1038/nchembio.315. ISSN 1552-4469. Процитовано 18 червня 2023.
  29. ↑ Li, Yixuan; Seto, Edward (2016-10). HDACs and HDAC Inhibitors in Cancer Development and Therapy. Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine (англ.). Т. 6, № 10. с. a026831. doi:10.1101/cshperspect.a026831. ISSN 2157-1422. PMC 5046688. PMID 27599530. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  30. ↑ Marmorstein, R.; Zhou, M.-M. (1 липня 2014). Writers and Readers of Histone Acetylation: Structure, Mechanism, and Inhibition. Cold Spring Harbor Perspectives in Biology (англ.). Т. 6, № 7. с. a018762—a018762. doi:10.1101/cshperspect.a018762. ISSN 1943-0264. PMC 4067988. PMID 24984779. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  31. ↑ Morera, Ludovica; Lübbert, Michael; Jung, Manfred (2016-12). Targeting histone methyltransferases and demethylases in clinical trials for cancer therapy. Clinical Epigenetics (англ.). Т. 8, № 1. doi:10.1186/s13148-016-0223-4. ISSN 1868-7075. PMC 4877953. PMID 27222667. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  32. ↑ Balasubramanyam, Karanam; Swaminathan, V.; Ranganathan, Anupama; Kundu, Tapas K. (2003-05). Small Molecule Modulators of Histone Acetyltransferase p300. Journal of Biological Chemistry (англ.). Т. 278, № 21. с. 19134—19140. doi:10.1074/jbc.M301580200. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  33. ↑ Verdin, Eric; Ott, Melanie (2015-04). 50 years of protein acetylation: from gene regulation to epigenetics, metabolism and beyond. Nature Reviews Molecular Cell Biology (англ.). Т. 16, № 4. с. 258—264. doi:10.1038/nrm3931. ISSN 1471-0080. Процитовано 18 червня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ацетилтрансфераза&oldid=41094820