Багатоступенева ракета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Запуск Black Brant 12 — багатоступеневої метеорологічної ракети
Другий ступінь ракети Мінітмен III

Багатоступенева ракета — літальний апарат, що складається з двох або більше механічно з'єднаних ракет, які називаються ступенями, що розділяються в польоті. Багатоступенева ракета дозволяє досягти швидкості більшої, ніж кожна з її ступенів окремо.

Один з перших ескізів багатоступеневої ракети був представлений в 1556 році в книзі військового техніка Конрада Хааса. У XVII столітті малюнок із зображенням ракет був оприлюднений у праці військового інженера і генерала від артилерії Казимира Семеновича, «Artis Magnae Artilleriae pars prima» (лат. «Велике мистецтво артилерії частина перша»), надрукованому в 1650 році в Амстердамі, Нідерланди. На ньому — триступенева ракета, в якій третій ступінь вкладений в другий, а обидві вони разом — у перший щабель. У головній частині містився склад для феєрверку. Ракети були начинені твердим паливом — порохом. Цей винахід цікавий тим, що він більше трьохсот років тому передбачив напрям, за яким пішла сучасна ракетна техніка.

Вперше, ідея використання багатоступеневих ракет, була висунута американським інженером Робертом Ґоддардом 1914 року, коли був отриманий патент на винахід. 1929 року, К. Е. Ціолковський випустив у світ свою нову книгу під назвою «Космічні ракетні потяги». Цим терміном К. Ціолковський назвав складові ракети або, вірніше, агрегати ракет, які роблять розбіг по землі, потім в повітрі і, нарешті, в космічному просторі. Потяг, складений, наприклад, з 5 ракет, ведеться спочатку першою — головною ракетою; по використанні її пального, вона відчіплюється і скидається на землю. Далі, таким же чином, починає працювати друга, потім третя, четверта і, нарешті, п'ята, швидкість якої буде на той час досить велика, щоб полинути в міжпланетний простір. Послідовність роботи з головною ракетою, викликана прагненням змусити матеріали ракет працювати не на стиск, а на розтягнення, що дозволило-б полегшити конструкцію. За задумом Ціолковського, довжина кожної ракети — 30 метрів. Діаметри — 3 метри. Гази з сопел вириваються побічно до осі ракет, щоб не тиснути на наступні ракети. Довжина розбігу по землі — кілька сотень кілометрів.

Попри те, що в технічних деталях ракетобудування пішло багато в чому іншим шляхом (сучасні ракети, наприклад, не «розбігаються» по землі, а злітають вертикально, і порядок роботи ступенів сучасної ракети — зворотний, стосовно того, про який говорив Ціолковський), сам задум багатоступеневої ракети і сьогодні залишається актуальним.

У 1935 році Ціолковський написав роботу «Найбільша швидкість ракети», в якій стверджував, що за рівня технології того часу, досягти першої космічної швидкості (на Землі) можна тільки за допомогою багатоступеневої ракети. Це твердження зберігає свою справедливість і сьогодні: всі сучасні носії космічних апаратів — багатоступеневі. Першим рукотворним об'єктом, який перетнув лінію Кармана і вийшов в космос, була одноступенева німецька ракета Фау-2. Висота її польотів досягала 188 км.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]