Перша космічна швидкість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пе́рша космі́чна шви́дкість або орбітальна швидкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети. Або ще кажуть, що це швидкість, за якої космічний апарат стає штучним супутником небесного тіла.[1]

Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і, крім того, використовують обертання Землі.

Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.

;
;

Де  — маса снаряду,  — маса планети,  — гравітаційна стала (6,67259·10−11  м3 кг-1 с-2), — перша космічна швидкість,  — радіус планети.

Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки , то

.
Першою космічною швидкістю називають швидкість польоту по коловій орбіті радіуса, що дорівнює радіусу земної кулі З. Записавши для такого колового руху другий закон Ньютона отримаємо: км/с.

Перша космічна швидкість більша для більших за Землю планет і менша, відповідно, — для менших. Так, наприклад, для Місяця перша космічна швидкість складає лише 1,68 км/с. Для невеликих астероїдів перша космічна швидкість настільки мала, що її можна досягнути просто відштовнувшись ногами від поверхні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перша космічна швидкість, Український астрономічний портал