Бадан-Яворенко Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бадан-Яворенко Олександр Іванович
Народився 1 березня 1894(1894-03-01)
Вільки Мазовецькі, Рава-Руський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (43 роки)
Сандармох, Медвеж'єгорський район[d], Карельська АРСР, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність журналіст
Володіє мовами українська і російська
Партія КПРС

фотопортрет

Бадан-Яворенко Олександр Іванович (нар. 1 березня 1894(18940301), Вілька Мазовецька — пом. 3 листопада 1937, спецкомбінат НКВД СССР в урочищі Сандармох) — український політичний діяч лівого спрямування. Журналіст, історик. Доктор права.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Вілька Мазовецька. Під час Першої світової війни служив в австро-угорському війську, учасник боїв за Львів в польсько-українській війні.

1919 переїхав до Чехословаччини і отримав громадянство, того ж року перебрався до Відня. Особистий секретар Володимира Винниченка під час його приїзду в Україну (24 травня — 23 вересня 1920).

Здобув правничу, філософську та дипломатичну освіту в університетах Кракова, Відня й Праги. Працював державним службовцем, адвокатом у Словаччині та Закарпатській Україні. Належав до соціал-демократичної партії, від 1924 — Комуністичної партії Чехословаччини.

1926 його позбавлено громадянства ЧСР, переїхав до УСРР. Працював у Держплані, викладав у Комуністичному університеті імені Артема. Учений секретар Наркомосу УСРР (1927—1930). Учасник конференції з обговорення проекту харківського правопису у травні-червні 1927 року. Редактор «Статей і промов» (т. 1, 2, 4, 5) Миколи Скрипника, член правління товариства «Історик-марксист». 1929 виключений із КП(б)У та товариства «Історик-марксист» за «яворщину». Завідував редакцією чужомовних словників УРЕ, професор всесвітньої історії харківських вузів (1930—1933).

Заарештований 19 лютого 1933 у справі «Української військової організації». Судовою «трійкою» при колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 засуджений до 10 років позбавлення волі.

Відбував покарання у Верхньоуральському політичному ізоляторі ОДПУ та в Соловецькому таборі особливого призначення в системі ГУЛАГ СССР. Особливою «трійкою» Управління НКВД по Ленінградської області 9 жовтня 1937 засуджений до розстрілу. Вивезений із Соловків і розстріляний в урочищі Сандармох поблизу робітничого селища Медвежа Гора (нині Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ).

Реабілітований більшовицьким Військовим трибуналом Київського військового округу 18 лютого 1959.

Автор праці «Закарпатська Україна: соціально-економічний нарис» (1929), низки наук. статей.

Література[ред. | ред. код]