Святилище Свента-Ліпка
| Святилище Свента-Ліпка | |
 | |
| Названо на честь | Зустріч Марії та Єлизавети |
|---|---|
| Країна |
 Республіка Польща |
| Адміністративна одиниця | Сьвента-Ліпка |
| Дієцезія | Roman Catholic Archdiocese of Warmiad |
| Християнський літургічний обряд | римський обряд |
| Присвячено | Пресвята Діва Марія, королева Польщі |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Статус спадщини | культурна спадщина Польщі |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Святилище Свента-Ліпка у Вікісховищі | |
Координати: 54°01′ пн. ш. 21°12′ сх. д. / 54.017° пн. ш. 21.200° сх. д.
Святилище Свента-Ліпка — римо-католицька базиліка, розташована в маленькому селі Свента-Ліпка на північному сході Польщі.
Історія[ред. | ред. код]
Побудована в кінці XVII століття, базиліка є одним з найкращих зразків архітектури бароко в Польщі та світі. Знаменита своїми рухомими органами. Напівлегендарний культ зберігався місцевими жителями з 1300-х років, коли дрібний злочинець вирізав статуетку Марії в сусідній в'язниці Кентрин після явлення Марія.[1][2][3] Потім його несподівано відпустили, і по дорозі до Решеля він поставив фігурку на липу в знак подяки. Казали, що об'єкт творив чудеса і мав цілющі властивості. Альберт, герцог Пруссії, відвідав священне місце під час паломництва босими ногами з Кенігсберга в 1519 році.[4] Цю традицію також раніше дотримувались тевтонські лицарі.
Середньовічна святиня була зруйнована під час протестантської Реформації приблизно в 1524 році, і там же розмістили шибеницю, щоб відлякати католиків.[5] Майже через століття його відбудував особистий секретар короля Сигізмунда III, який придбав землю, де колись стояла зникла статуетка.[6] Картина Марії з Немовлям Ісусом, виконана бельгійським майстром-художником Варфоломієм Ручками з Ельбінга, замінила загублену реліквію.[7] Під час Шведського потопу багато безцінних речей із скарбниці каплиці були заховані в Гданську.
До цього дня паломницький шлях від міста Решель до Свенти-Ліпки узгоджується з невеликими бароковими святинями та липами, що датуються XVIII століттям.[8]
Базиліка[ред. | ред. код]
Церкву та монастир заснувало Товариство Ісуса, а будівництво було ініційоване польським кардиналом Міхалом Стефаном Раджейовським у 1688 році. Освячення храму відбулося 15 серпня 1693 року. Через велику кількість паломників, що прибули, об'єкт був значно збільшений, а укріплений монастир з куполоподібними каплицями у вигляді веж був завершений у 1708 р.[9] Складний інтер'єр зайняв більше 50 років, щоб бути повністю обробленим та обставленим. Церква була додатково прикрашена прикрасами за рахунок пожертв багатих знатних людей та благочестивих монархів, таких як Ладислав IV, королева Марія Казимір або Станіслав I Лещинський та його дружина Катерина. Монументальний вівтар був зроблений між 1712 і 1714 роками найкращими скульпторами із Польщі. Він складений з трьох основних частин, прикрашений позолоченими фігурами святих і мучеників. Іван III Собеський подарував єзуїтам картину після своєї перемоги у Віденській битві, а згодом вона була включена до вівтаря.[10]
Вишукані фарби та фрески на стелі склепіння були завершені в 1727 році.[11] На них зображені святий Казимир, Сигізмунд III та Гелеґія Сілезька.
Найвизначнішим атрибутом і скарбом святилища є рухомий трубний орган, споруджений в 1719–1721 роках Йоганом Йосуа Мозенгелем.[12][13] Декоративні фігури та скульптури рухаються під час гри на органі, що робить його одним з найбільш унікальних інструментів, коли-небудь виготовлених.[14]
У єзуїти були вигнані з монастиря у XVIII столітті.[15] Вони повернулись до монастиря в 1932 році після Другої світової війни, коли Вармія-Мазурія повернулася до Польщі за Потсдамською угодою, Свєнта Ліпка була перетворена у важливе святилище поряд з монастирем Ясна Гура. Крім того, він залишається видатним зразком мистецтва та архітектури бароко.[16]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chłosta, Jan (2 квітня 2002). Słownik Warmii: historyczno-geograficzny. Littera. ISBN 9788391415856. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Atrakcja turystyczna - Sanktuarium Maryjne Święta Lipka. mazury24.eu. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Sanktuarium Maryjne, Święta Lipka - przewodnik, co warto zobaczyć. www.se.pl. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Poklewski, Józef (2 квітня 1974). Święta Lipka. Polskiej Akademii Nauk. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Bałdowski, Jan (2 квітня 1985). Święta Lipka. Wydawn. PTTK "Kraj". ISBN 9788370050269. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Skrudlik, Mieczysław (2 квітня 1930). Królowa korony polskiej: szkice z historji malarstwa i kultu Bogarodzicy w Polsce. Bibljoteka religijna. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Rathke, Maren (2 квітня 2010). Masuren: mit Königsberg, Danzig und Thorn. Trescher Verlag. ISBN 9783897941755. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Kapliczki różańcowe przy drodze z Reszla do Świętej Lipki. Encyklopedia Warmii i Mazur. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Poklewski, Józef (2 квітня 1974). Święta Lipka. Polskiej Akademii Nauk. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Bałdowski, Jan (2 квітня 1985). Święta Lipka. Wydawn. PTTK "Kraj". ISBN 9788370050269. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Oracki, Tadeusz (2 квітня 1988). Słownik biograficzny Warmii, Prus Książęcych i Ziemi Malborskiej od połowy XV do końca XVIII wieku. Wydawn. "Pojezierze". Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Gołos, Jerzy; Smulikowska, Ewa (2 квітня 1993). The Polish Organ: Organ-cases in Poland as works of art. Sutkowski. ISBN 9788390079011. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Święta Lipka: barokowe organy. dziedzictwo.ekai.pl. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Święta Lipka – barokowe organy. 20 листопада 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Polski slownik biograficzny: Dunin-Girdwoyń. Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa. 2 квітня 1935. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Turystyki, Poland Komitet do Spraw; Brinken, Jerzy (2 квітня 1956). Słownik geografii turystycznej Polski. Komitet dla Spraw Turystyki. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.