Бальдассаре Донато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бальдассаре Донато
Основна інформація
Народження між 1525 та 1530
Смерть червень 1603
• місце Венеція, Венеціанська республіка
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер, кантор
Жанр віланела, мадригал, літургічна музика

Бальдассаре Донато або Донаті (італ. Baldassare Donato (Donati)) (між 1525 та 1530 — червень 1603) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, кантор. Був капельмейстером головного храму Венеції Собору святого Марка. У кінці XVI ст. був однією з ключових фігур у розвитку італійської світської музики, особливо віланели.

Біографія[ред.ред. код]

Про першу частину життя Бальдассаре Донато не збереглося певних відомостей; не знане місце його народження. Перша згадка його імені знаходиться у книгах Базиліки св. Марка 1550, де він був кантором, а пізніше, у 1562, — інструктором співу дитячого хору. Коли у 1565 Джозеффо Царліно прийняв від Чіпріано де Роре посаду капельмейстера, Донато був розжалуваний до простого півчого. Певно Конфлікт між ними був зумовлений незгодами у капелі св. Марка і досяг кульмінації у публічній сварці у 1569 під час проведення урочистостей свята євангеліста Марка, викликавши скандал серед народу.

У 1577 Донато обійняв високу посаду в школі іншого важливого храму Венеції, Церкви св. Рокко, зі значною музичною традицією та дуже солідною музичною капелою.Однак у 1580, він залишив це місце. У 1588, коли Царліно був ще живий, став помічником капельмейстера Собору Св. Марка (причини примирення невідомі) і у 1590 заступив свого колишнього суперника на посаді капельмейстера Базиліки св. Марка (однієї з найвпливовіших музичних посад Італії).

Музика та впливи[ред.ред. код]

Донато є представником новаторської течії у складі Венеціанської школи,, яка сама репрезентувала прогресивну течію порівняно з іншими музичними школами і зокрема з Римською. Окрім Донато, до цієї течії належать Джованні Кроче, Андреа та Джованні Ґабріелі; до консервативної — Джозеффо Царліно. Чіпріано де Роре та Клаудіо Меруло, які притримувались настанов франко-фламандської школи, що домінувала у європейській музиці до другої половини століття.

Духовна музика Донато є найконсервативнішою частиною його творчості; вона пов'язана з використанням поліфонії у стилі Палестріни, але з додаванням поліхоральних ефектів обох Ґабріелі. Незважаючи на свою очевидну зневагу до консерватизму Царліно, він увібрав частину його стилю та настанов, як це можна помітити з використання ним контрапункту та Дисонансів, принаймні коли (зумисно) писав у стилі франко-фламандської школи.

Певне, його найбільший внесок в історію музики полягає у розвитку віланели та легкої форми мадригалу в світскій музиці. Деякі з цих творів були написані для танцю у народному стилі. Вони були схожі на французькі шансони, мали мелодії, що легко запам'ятовувалися, базувалися на перехресних ритмах, а не на поліфонії та хроматизмі, властивих мадригалу середини століття. Донато писав також мадригали традиційніші, а окрім того псалми, мотети та церемоніальну музику.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • (англ.) Стаття «Baldassare Donato», in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
  • (англ.) Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
  • (англ.) Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5 (Notas: ця книга не має в собі нічого стосовного Донато, але детально розповідає про венеціанську школу та діяльність капели св. Марка.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]