Баранець малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баранець малий
Lymnocryptes minimus.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Малий баранець (Lymnocryptes)
F. Boie, 1826
Вид: Баранець малий
Біноміальна назва
Lymnocryptes minimus
(Brunnich, 1764)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lymnocryptes minimus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lymnocryptes minimus
EOL logo.svg EOL: 1049387
ITIS logo.svg ITIS: 176591
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 106003000
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 107379

Баранець малий, гаршнеп (Lymnocryptes minimus) — невеликий прибережний птах родини баранцевих (Scolopacidae). Єдиний представник роду Малий баранець (Lymnocryptes). В Україні пролітний, зрідка зимуючий птах.

Морфологічні ознаки та діагностика в природі[ред.ред. код]

Кулик середнього розміру, забарвленням дуже подібний до баранця звичайного, але помітно менший за нього. Маса тіла 50-90 г, довжина тіла 11-19 см, розмах крил 30-36 см. Зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; спина з зеленим і пурпуровим полиском та поздовжніми вохристо-жовтими смугами; через лоб, тім'я і потилицю проходить темна смуга; воло буре, з темними рисками; решта низу біла, на боках жовтий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з вузькою білуватою верхівкою; хвіст загострений, темно-бурий, з іржастими плямами; дзьоб і ноги зеленкувато-бурі[1].

Від інших баранців і слукви відрізняється меншими розмірами і відносно коротшим дзьобом, від болотяного побережника — рівним дзьобом і вохристо-жовтими смугами на спині. Характерний зліт баранця малого, під час якого він летить нешвидко, повільніше від баранця звичайного, і пурхає то в один, то в другий бік, нагадуючи польотом денного метелика або кажана. Після короткого перельоту знову сідає на землю.

Поширення[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до нижньої частини басейну Колими. На північ - до зони тундри, на південь - до південного узбережжя Ботнічної затоки, Латвії, північних частин Смоленської, Тульської, Орловської областей Росії, нижньої течії Сури, долини Ками, південної частини Тюменської області, района Томська, басейна Підкам'яної Тунгуски.

Зимує малий баранець в Західній Європі, Середземномор'ї, Прикаспії, тропічній Африці, Індії.

В Україні мігрує на всій території, інколи трапляється взимку на півдні країни[1].

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність малого баранця у світі оцінюється в понад 1 млн особин, тому його відносять до природоохоронної категорії видів із найменшим ризиком[2]

Місця існування[ред.ред. код]

Тримається сирих трав'янистих заплав, мохово-осокових боліт, вологих луків з кущами.

Розмноження[ред.ред. код]

Яйце

У шлюбний період здійснює складні польоти, під час яких вони ритмічно клацають та пікірують з висоти 50 метрів, а також здійснюють хвилеподібні рухи.

Гніздяться на тайгових болотах або заплавних луках. Гніздо на землі. Як і інші кулики, відкладаються зазвичай 4 яйця.

Живлення[ред.ред. код]

Живляться малі баранці головним чином дрібними безхребетними та насінням, яке вони знаходять на поверхні ґрунту.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  2. BirdLife International 2012. Lymnocryptes minimus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 18 December 2012. (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-25. 

Література[ред.ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.

Посилання[ред.ред. код]