Барвінський Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Барвінський Євген Іванович
Народився 3 січня 1874(1874-01-03)[1]
с. Постолівка, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна
Помер 16 травня 1947(1947-05-16)[1] (73 роки)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Діяльність історик, архівіст, бібліограф, правник, видавець, бібліотекар
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Галузь архівіст і фейлетон
Заклад Руслан
Державний архів Львівської області
Науковий ступінь доктор філософії (1898)
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Батько о. Іван Барвінський
Мати Юлія Олесницька
Родичі Евген Олесницький (вуйко)
Нагороди
офіцер ордену Білого Лева 4-го класу офіцерський хрест ордена Відродження Польщі орден «Meritul Cultural»

Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Барвінський Євген Іванович у Вікісховищі

Євген Іванович Барвінський (3 січня 1874, с. Постолівка, нині Гусятинського району Тернопільської області — 16 травня 1947, м. Краків) — український і польський історик, архівіст, бібліограф, юрист, видавець. Доктор філософії (1898). Член НТШ у Львові (1893), історичної комісії Польської АМ, Слов'янського інституту в Празі.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався на правничному факультеті Львівського університету, згодом перевівся на філософський. 1897 Барвінський — фейлетоніст у редакції газети «Руслан».

Друкував статті у журналі «Правда» (1895), «Записках НТШ» (1898), газеті «Галичина», «Діло» (1901) та ін.

1918–1939 — директор Державного архіву у Львові. У цьому ж архіві від осені 1939 до січня 1940 — ст. н. с., із січня 1941 до січня 1944 — хранитель фондів. Із березня 1944 — хранитель фондів у Державному архіві Кракова.

1932–1947 — заступник голови Головної ради Польського історичного товариства, 1926–1930 — голова його львівського відділення.

Від 1923 — член Кваліфікаційної комісії при Міністерстві віросповідань та релігії. Інвентаризував віденські архівні документи 1919, 1920 та 1924, опрацьовував і подавав зауваження до проекту архівного польсько-австрійського договору (1923–1930).

1928–1935 — Генеральний комісар Польщі по розподілу сілезьких документів; склав у Чехо-Словаччині та Сілезії опис архівних документів колишньої Цєшинської економії.

Впорядкував та описав фонди Державного архіву Львова (акти):

Помер у Кракові, похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (27 листопада 1929)[2], а також офіцерськими нагородами: Хрестом Ордену Білого Лева, орденом «Meritul Cultural»[3].

Праці[ред. | ред. код]

Автор праць:

  • «Причинки до історії зносин цісаря Рудольфа ІІ і Папи Климентія VIII з козаками в р. 1593-94» (1896),
  • «Набіг козаків на Очаків 1545 р.» (1897),
  • «Отець Никола» (1899),
  • «Тарас Шевченко. Його життя і твори» (1913) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Dekoracja Orderem Odrodzenia Polski // Gazeta Lwowska. — 11 marca 1930. — № 58. — S. 5; Monitor Polski. — 3 grudnia 1929. — № 278. — S. 1.
  3. Баб'як П., Мельничук Б. Барвінський Євген Іванович… — С. 82—83.

Джерела[ред. | ред. код]