Вуйко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ву́йко, вуй[1][2] — слово, уживане в Західній Україні щодо брата матері. Замінює слово «дядько» (як член родини чи якись незнайомий чоловік) або пан. Цей термін родичівства засвідчений не тільки на території України; так В. Даль зазначає в своєму словнику (який містить лексикографічний матеріал з всіх східнослов'янських мов): «вуй» або «уй» — «дядько по матері», «материн брат»[3]. Традиція походить з часів, принаймні, Київської Русі.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «вуй» є загальнослов'янським — схожі слова існують в інших мовах, близькоспоріднених з українською: давньорус. оуи, уи, заст. рос. уй, пол. wuj, wujek, болг. уйко, вуйко, серб. у̏jац, у̏jак/ujac, ujak, словен. ȗjǝc, чеськ. ujес, словац. ujес, н.-луж. huj (а також hujk — «дядько», «двоюрідний брат»). Праслов'янську форму реконструюють як *ujь.

В інших індоєвропейських мовах також можна знайти співзвучні слова: лат. avus («дід») і avunkulus («дядько»), лит. avýnas, дав.-прусськ. awis, що разом з прасл. *ujь походять від пра-і.е. *əṷ-io-s, суфіксального утворення від кореня *ōu- / *əṷ- / *ū-, який також присутній у дав.-ірл. аuе («онука»), давн.в-нім. ôheim, нім. Oheim, Ohm («дядько»)[4][5].

У літературі[ред.ред. код]

Згадується у літописах:

«

Святослав не хотів проти вуя свого Ізяслава воювати, але, побоюючись стрия Святослава, не смів від нього відстати.

Оригінальний текст (ст.-слов'ян.)

...Святославъ же не хотяше отступити от уя своего Изяслава, но неволею ѣха, строя своего дѣля Святослава Олговича

»
«

Володимир сам, прийнявши престол київський, перебував у Києві, а в Новград визначив першого намісника вуя свого Добриню.

Оригінальний текст (ст.-слов'ян.)

...Володимиръ же посади Добрыню уя своего в Новѣгородѣ.

»
« З ними ж Добриня, вуй Володимирів, і Анастас, взявши від Великого князя дозвіл і для допоможи бояр знатних зі служителі.
Оригінальний текст (рос.)

...С ними же Добрыня, вуй Владимиров, и Анастас, взяв от великого князя позволение и для помощи бояр знатных со служителями[6]

»
« Ні, донько! — обізвався її вуйко помиряючо…, мов вибачаючи свою сестріницю за її жорстокість. (Ольга Кобилянська) »

Вживання[ред.ред. код]

Може вживатися у таких значеннях:

  1. Дядько по матері, материн брат;
  2. Чоловік материної сестри;
  3. Про старшого віком чоловіка (звичайно при шанобливому звертанні). Аналог до літературного «пане»;
  4. «Ведмідь» (переносне). У такому значенні вживається у гуцулів на Закарпатті;
  5. Як жартівливе прізвисько західних українців (здебільшого на території Наддніпрянської України), які дотримуються звичаю по-різному називати братів батька, матері, на відміну від представників решти території сучасної України, де цей звичай майже зник.

Пов'язані терміни спорідненості[ред.ред. код]

  • Ву́йна, вуя́нка — дружина вуя.
  • Вуйча́ник — син вуя.

У мас-культурі[ред.ред. код]

У 1970-х і на початку 1980-х років у Львові існував рок-гурт «Супер Вуйки», який був популярним серед місцевих хіпі та любителів рок-музики.[7]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Російський історик А. Л. Нікітін[ru] припускає, що внаслідок хибного тлумачення словосполучень з літописів ко воуи, ко воуемь («до вуїв», тобто до «рідні по матері») виник етнонім «ковуї». На думку науковця, такого народу насправді ніколи не існувало, а фрагмент и тако отрядиша Володимѣра, брата свое, по вѣжѣ с торкы и с кооуи и с берендеи и с печенѣгы, а сами поидоша къ Треполю слід розуміти, що разом з торками, берендеями і печенігами в поході брали участь «чорні клобуки», що могли мати якісь родинні зв'язки з князем Володимиром Мстиславичем. Він наводить ще один фрагмент з літопису: Святославъ же повѣда Иванкови Гюргевичю... ...и половцемъ дикымъ, оуемъ своимъ, Тюнракови Осоулоуковичю и братоу его Камосѣ..., що може свідчити вживання цього терміна спорідненості щодо степових народів, з яких руські князі іноді брали собі дружин[8].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вуйко // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Вуй // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Значення слова «Вуй» в тлумачному словнику Даля (рос.)
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  5. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  6. В. М. Татищев, «История российская в семи томах. Том второй», 1750
  7. Презентація несподіваної книги спогадів «Львів понад усе» Ілька Лемка
  8. Никитин А. Основания русской истории. Мифологемы и факты // Ковуи, каепичи и турпеи (О некоторых "тюркских этнонимах" Ипатьевской летописи). — М. : Аграф, 2001. — 768 с. — ISBN 5-7784-0041-1. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 121.

Посилання[ред.ред. код]