Вуйко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ву́йко, вуй — слово, уживане в Західній Україні щодо брата матері. Замінює слово «дядько» (як член родини чи якись незнайомий чоловік) або пан. Цей термін родичівства засвідчений не тільки на території України; так В. Даль зазначає в своєму словнику (який містить лексикографічний матеріал з всіх східнослов'янських мов): «вуй» або «уй» — «дядько по матері», «материн брат»[1]. Традиція походить з часів, принаймні, Київської Русі.

« Ні, донько! — обізвався її вуйко помиряючо…, мов вибачаючи свою сестріницю за її жорстокість. (Ольга Кобилянська)  »

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «вуй» є загальнослов'янським — схожі слова існують в інших мовах, близькоспоріднених з українською: давньорус. оуи, уи, рос. уй, пол. wuj, wujek, болг. уйко, вуйко, серб. у̏jац, у̏jак, словен. ȗjǝc, чеськ. ujес, словац. ujес, н.-луж. huj (а також hujk — «дядько», «двоюрідний брат»). Праслов'янську форму реконструюють як *ujь.

В інших індоєвропейських мовах також можна знайти співзвучні слова: лат. avus («дід») і avunkulus («дядько»), лит. avýnas, дав.-прусськ. awis, дав.-ірл. аuе («онука»), дав.-в.-нім. ôheim, нім. Oheim, Ohm («дядько»). Праіндоєвропейське *əṷ-io-s вважають суфіксальним утворенням від кореня *ōu- / *əṷ- / *ū-[2][3].

У літописах[ред.ред. код]

Згадується у літописах:

  • «Святослав не хотів проти вуя свого Ізяслава воювати, але, побоюючись стрия Святослава, не смів від нього відстати».
  • «З ними ж Добриня, вуй Володимирів, і Анастас, взявши від Великого князя дозвіл і для допоможи бояр знатних зі служителі.»
  • «Володимир сам, прийнявши престол київський, перебував у Києві, а в Новград визначив першого намісника вуя свого Добриню.»[4]

Вживання[ред.ред. код]

Може вживатися у таких значеннях:

  1. Дядько по матері, материн брат;
  2. Чоловік материної сестри;
  3. Про старшого віком чоловіка (звичайно при шанобливому звертанні). Аналог до літературного «пане»;
  4. «Ведмідь» (переносне). У такому значенні вживається у гуцулів на Закарпатті;
  5. Як жартівливе прізвисько західних українців (здебільшого на території Наддніпрянської України), які дотримуються звичаю по-різному називати братів батька, матері, на відміну від представників решти території сучасної України, де цей звичай майже зник.

Пов'язані терміни родичівства[ред.ред. код]

  • Ву́йна, вуя́нка — дружина вуя.
  • Вуйча́ник — син вуя.

У мас-культурі[ред.ред. код]

У 1970-х і на початку 1980-х років у Львові існував рок-гурт «Супер Вуйки», який був популярним серед місцевих хіпі та любителів рок-музики.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Значення слова «Вуй» в тлумачному словнику Даля(рос.)
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Т. 6 : У — Я / уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  4. В. М. Татищев, «Історія російська в семи томах. Том другий», 1750
  5. Презентація несподіваної книги спогадів «Львів понад усе» Ілька Лемка

Джерела[ред.ред. код]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 121.

Посилання[ред.ред. код]