Батюк Яків Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Петрович Батюк
Батюк.jpg
Народився 12 травня 1918(1918-05-12)
Рижани, Житомирський повіт, Волинська губернія, Українська Держава
Помер 7 вересня 1943(1943-09-07) (25 років)
Ніжин, Чернігівська область, УРСР
розстріляний нацистами в роки німецько-радянської війни
Поховання Ніжин
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність адвокат
Відомий як керівник Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1965, посмертно
Орден Леніна — 1965, посмертно

Батю́к Я́ків Петрóвич (*12 травня 1918, Рижани, Житомирський повіт, Волинська губернія, Українська Держава — 7 вересня 1943, Ніжин, Чернігівська область, УРСР) — керівник Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації часу Німецько-радянської війни, адвокат, інвалід першої групи з дитинства, член ЛКСМУ, Герой Радянського Союзу (1965, посмертно).

Довоєнна біографія[ред. | ред. код]

Народився на Житомирщині в сім'ї українських селян. У ранньому дитинстві в результаті нещасного випадку повністю втратив зір, що не завадило йому продовжувати активно розвиватись та вчитися. Успішно закінчивши середню школу, вступив на юридичний факультет Київського університету. Диплом юриста отримав у 1940 році і був направлений на роботу в м. Ніжин Чернігівської області адвокатом Ніжинської міської колегії адвокатів. Молодий адвокат за короткий час встиг заслужити авторитет як серед колег, так і жителів міста.

Підпільницька діяльність[ред. | ред. код]

Утворення підпільної організації[ред. | ред. код]

З початком Німецько-радянської війни, коли стало зрозуміло, що німці скоро будуть в Ніжині, райком комсомолу порекомендував залучити адвоката Я. П. Батюка до підпільної роботи. 13 вересня 1941 року, через два з половиною місяці після початку війни, Ніжин було окуповано військами вермахту. В умовах окупації Батюк починає утворювати підпільну організацію. На початку 1942 року він влаштовується на роботу директором в артіль по виробництву канатів. Тут він уважно вивчає робітників, знаходить серед них однодумців; приводом для запрошення їх додому, щоб уникнути зайвих підозр, стало прослуховування патефона. Таким чином Батюком була створена група для здійснення диверсій. Приймаючи від окупаційної влади замовлення на кінську упряж, підпільники обробляли готові вироби спеціальним хімічним розчином, який був підготовлений самим Батюком. Коли така оброблена упряж промокала від дощу чи поту, хімічні речовини викликали подразнення шкіри коней і вони вже не могли виконувати свої функції. Такої упряжі було виготовлено близько 9 тисяч комплектів.

Незабаром німецька адміністрація вирішила приєднати артіль до інших підприємств, щоб таким чином позбавити її самостійності. Це завадило б підпільникам продовжувати диверсійні акції. Тому Батюк організував протест робітників, але після цього був звільнений. У відповідь на це він зі ще більшою наполегливістю взявся за створення підпільної організації. За допомогою свого батька, Петра Івановича Батюка, йому вдалося роздобути друкарську машинку і обладнання для виготовлення листівок. Разом з молодшою сестрою Євгенією він створив явочну квартиру для зустрічей з надійними друзями. Знайомий залізничник Микола Конопат приніс радіоприймач. До підпільників приєдналися Віктор Безглуздо, Єфросинія Мотилева, Іван Могильний, Микола Шуст, Михайло Ткачов. Була створена перша група патріотів, що налічувала сімнадцять юнаків та дівчат.

Співпраця з партизанами[ред. | ред. код]

Дізнавшись про існування в ніжинських лісах партизанського загону, Батюк в березні 1942 року зумів налагодити контакти з партизанами, зустрівся з командиром загону — секретарем Носівського підпільного райкому партії М. І. Стратилатом. Вони намітили чіткий план дій, на основі якого підпільники розгорнули агітаційно-пропагандистську роботу серед населення. Яків Петрович диктував відозви: одні до жителів Ніжина, інші — до поліцаїв; ці листівки у друкованому та рукописному варіантах розвішувалися в публічних місцях. У них були зведення Радінформбюро про події на фронтах, розповідалося про знущання нацистів над мирними жителями. Крім цього, члени підпільної організації Батюка розповсюджували серед населення газети та листівки, які скидали радянські літаки на територію розташування партизанського загону «За Батьківщину!», виявляли місця дислокації нацистських військових підрозділів, маршрути їх пересування, наявність і кількість озброєння. Всі ці дані передавалися партизанам.

Підпільна організація направила в ряди партизанського загону майже 60 осіб, зокрема 15 військовополонених, що працювали в німецькому шпиталі, передала близько 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранати, навіть кілька авіабомб. Медикаменти партизани також одержували від членів підпільної організації — завідувача аптекою Олександра Богдана, працівниці шпиталю Віри Смолянчук, лікаря Опанаса Афоніна. Частину ліків вдалося роздобути в Києві, Кривому Розі, куди Батюк посилав своїх людей з підробленими документами. Здобувши досвід організація зайнялася і диверсіями. Знищили телеграфно-телефонну лінію зв'язку Ніжин — Бахмач, пустили під укіс вантажний потяг.

Викриття та вбивство підпільників[ред. | ред. код]

Гестапо через свого агента-провокатора, який втерся в довіру до підпільників, вдалося вийти на слід ніжинських патріотів і 25 серпня 1943 року більшість членів комсомольсько-молодіжної організації на чолі з Я. П. Батюком було заарештовано. Тільки невелика група зуміла вибратися з міста і приєднатися до партизанського загону.

Більше 10 днів молодих підпільників та їх керівника Батюка Я. П. катували в гестапо, але нацисти так і не змогли домогтися бажаного. У ніч з 6 на 7 вересня 1943 року двома вантажними машинами усі 26 заарештованих підпільників були вивезені до залізничної станції, де біля зруйнованої водонапірної вежі були розстріляні, за вісім днів до того, як 15 вересня 1943 року до Ніжина увійшли радянські війська.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Погруддя Я. П. Батюка в Ніжині

Джерела[ред. | ред. код]