Безтурботний наїзник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безтурботний їздецьPicto infobox cinema.png
Easy Rider
ZweiRadMuseumNSU EasyRider.JPG
Жанр роуд-муві
Режисер Денніс Гоппер
Продюсер Пітер Фонда
Сценарист Пітер Фонда
Денніс Гоппер
Террі Саутерн
Карен Блек
У головних
ролях

Пітер Фонда
Денніс Гоппер
Джек Ніколсон
Оператор Ласло Ковач
Композитор Roger McGuinnd
Кінокомпанія Raybert Productionsd
Дистриб'ютор Columbia Pictures
Тривалість 94 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1969
Кошторис 340 000 $[1]
IMDb ID 0064276
CMNS: Безтурботний наїзник у Вікісховищі

«Безтурбо́тний їздець» (англ. Easy Rider) — американський художній фільм Денніса Гоппера (1969), який стоїть біля витоків жанрів роуд-муві і «кислотного вестерну», традиції американського незалежного кіно і школи Нового Голлівуду. Прем'єра відбулася на Канському фестивалі, де Гоппер був удостоєний призу за найкращий дебют. Це перший фільм, за який Джек Ніколсон був номінований на «Оскар».

Сюжет[ред. | ред. код]

Двоє байкерів-неформалів (Пітер Фонда і Деніс Гоппер) на гроші від контрабанди мексиканських наркотиків вирушають на пошуки свободи по південних штатах Америки — з Каліфорнії до Луїзіани, щоб встигнути на Марді-ґра. Надворі «літо кохання», друзі заїжджають в громаду хіпі, потрапляють в позаштатному містечку в «кутузку», знайомляться там з адвокатом (Джек Ніколсон) і відкривають йому радості марихуани.

Трійця безтурботних подорожніх, залишивши всі життєві турботи позаду, опиняється на порозі справжніх свободи і щастя. Але трагедія вже наступає їм на п'яти. Консервативні жителі півдня бачать в них чужинців і зустрічають вороже; під час нічного нападу реднеків гине присталий до друзів адвокат. Наркотична вакханалія в одному з публічних будинків Нового Орлеана залишає після себе сумнівний осад.

Шлях друзів на північ переривається під час чергової безглуздої сутички зі злобними місцевими мешканцями. Герой Фонди («капітан Америка») вже давно передчував такий результат — під час найбільш безневинних розмов у нього перед очима поставала фінальна сцена з палаючим на узбіччі «Harley Davidson». Несподіваний своєю різкістю фінал дає глядачам самим вирішувати, чи знайшли мандрівні бунтарі довгоочікувану свободу.

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1969 — Каннський кінофестиваль
    • Найкраща перша робота — Денніс Гоппер
  • 1970 — Премія Національного товариства кінокритиків США
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
    • Спеціальний приз — Денніс Гоппер

Номінації[ред. | ред. код]

  • 1970 — Премія Оскар
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
    • Найкращий сценарій — Пітер Фонда, Денніс Гоппер, Террі Саутерн
  • 1970 — Премія BAFTA
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
  • 1969 — Каннський кінофестиваль
    • Золота пальмова гілка — Денніс Гоппер
  • 1970 — Премія Золотий глобус
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон

Саундтрек[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]