Безтурботний наїзник
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Безтурботний їздець | |
|---|---|
| Easy Rider | |
 | |
| Жанр | роуд-муві |
| Режисер | Денніс Гоппер |
| Продюсер | Пітер Фонда |
| Сценарист |
Пітер Фонда Денніс Гоппер Террі Саутерн Карен Блек |
| У головних ролях |
Пітер Фонда Денніс Гоппер Джек Ніколсон |
| Оператор | Ласло Ковач |
| Композитор | Roger McGuinnd |
| Кінокомпанія | Raybert Productionsd |
| Дистриб'ютор | Columbia Pictures |
| Тривалість | 94 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 США |
| Рік | 1969 |
| Кошторис | 340 000 $[1] |
| IMDb | ID 0064276 |
 Безтурботний наїзник у Вікісховищі | |
«Безтурбо́тний їздець» (англ. Easy Rider) — американський художній фільм Денніса Гоппера (1969), який стоїть біля витоків жанрів роуд-муві і «кислотного вестерну», традиції американського незалежного кіно і школи Нового Голлівуду. Прем'єра відбулася на Канському фестивалі, де Гоппер був удостоєний призу за найкращий дебют. Це перший фільм, за який Джек Ніколсон був номінований на «Оскар».
Сюжет[ред. | ред. код]
Двоє байкерів-неформалів (Пітер Фонда і Деніс Гоппер) на гроші від контрабанди мексиканських наркотиків вирушають на пошуки свободи по південних штатах Америки — з Каліфорнії до Луїзіани, щоб встигнути на Марді-ґра. Надворі «літо кохання», друзі заїжджають в громаду хіпі, потрапляють в позаштатному містечку в «кутузку», знайомляться там з адвокатом (Джек Ніколсон) і відкривають йому радості марихуани.
Трійця безтурботних подорожніх, залишивши всі життєві турботи позаду, опиняється на порозі справжніх свободи і щастя. Але трагедія вже наступає їм на п'яти. Консервативні жителі півдня бачать в них чужинців і зустрічають вороже; під час нічного нападу реднеків гине присталий до друзів адвокат. Наркотична вакханалія в одному з публічних будинків Нового Орлеана залишає після себе сумнівний осад.
Шлях друзів на північ переривається під час чергової безглуздої сутички зі злобними місцевими мешканцями. Герой Фонди («капітан Америка») вже давно передчував такий результат — під час найбільш безневинних розмов у нього перед очима поставала фінальна сцена з палаючим на узбіччі «Harley Davidson». Несподіваний своєю різкістю фінал дає глядачам самим вирішувати, чи знайшли мандрівні бунтарі довгоочікувану свободу.
Визнання[ред. | ред. код]
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1969 — Каннський кінофестиваль
- Найкраща перша робота — Денніс Гоппер
- 1970 — Премія Національного товариства кінокритиків США
- Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
- Спеціальний приз — Денніс Гоппер
Номінації[ред. | ред. код]
- 1970 — Премія Оскар
- Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
- Найкращий сценарій — Пітер Фонда, Денніс Гоппер, Террі Саутерн
- 1970 — Премія BAFTA
- Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
- 1969 — Каннський кінофестиваль
- Золота пальмова гілка — Денніс Гоппер
- 1970 — Премія Золотий глобус
- Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
Саундтрек[ред. | ред. код]
- Steppenwolf — The Pusher
- Steppenwolf — Born To Be Wild
- Smith — The Weight
- The Byrds — Wasn't Born To Follow
- The Holy Modal Rounders — If You Want To Be A Bird
- Fraternity Of Man — Don't Bogart Me (Aka Don't Bogart That Joint)
- Jimi Hendrix — If Six Was Nine
- The Electric Prunes — Kyrie Eleison / Mardi Gras(When The Saints)
- Roger McGuinn — It's Alright Ma (I'm Only Bleeding)
- Roger McGuinn — Ballad Of Easy Rider
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Easy Rider |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Безтурботний наїзник |
- Безтурботний наїзник на сайті IMDb (англ.)
- Безтурботний наїзник на сайті AllMovie (англ.)
- Безтурботний наїзник на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
|
|
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
