Безтурботний наїзник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Безтурботний наїзник M:
Easy Rider
267x400px
Жанр роуд-муві
Режисер Денніс Гоппер
Продюсер Пітер Фонда
Сценарист Пітер Фонда
Денніс Гоппер
Террі Саутерн
Карен Блек
У головних
ролях

Пітер Фонда
Денніс Гоппер
Джек Ніколсон
Оператор Ласло Ковач
Композитор Roger McGuinn[d]
Кінокомпанія Raybert Productions[d]
Дистриб'ютор Columbia Pictures
Тривалість 94
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1969
IMDb ID 0064276
Безтурботний наїзник у Вікісховищі?

«Безтурбо́тний наїзник» (англ. Easy Rider) — американський художній фільм Денніса Гоппера (1969), який стоїть біля витоків жанрів роуд-муві і «кислотного вестерну», традиції американського незалежного кіно і школи Нового Голлівуду. Прем'єра відбулася на Канському фестивалі, де Хопер був удостоєний призу за найкращий дебют. Це перший фільм, за який Джек Ніколсон був номінований на «Оскар».

Сюжет[ред. | ред. код]

Двоє байкерів-неформалів (Пітер Фонда і Деніс Хопер) на гроші від контрабанди мексиканських наркотиків вирушають на пошуки свободи по південних штатах Америки — з Каліфорнії до Луїзіани, щоб встигнути на Марді-гра. На дворі «літо кохання», друзі заїжджають в громаду хіпі, потрапляють в позаштатному містечку в «кутузку», знайомляться там з адвокатом (Джек Ніколсон) і відкривають йому радості марихуани.

Трійця безтурботних подорожніх, залишивши всі життєві турботи позаду, опиняється на порозі справжніх свободи і щастя. Але трагедія вже наступає їм на п'яти. Консервативні жителі півдня бачать в них чужинців і зустрічають вороже; під час нічного нападу реднеків гине присталий до друзів адвокат. Наркотична вакханалія в одному з публічних будинків Нового Орлеана залишає після себе сумний осад.

Шлях друзів на північ переривається під час чергової безглуздої сутички із злобними обивателями. Герой Фонди («капітан Америка») вже давно передчував такий результат — під час найбільш безневинних розмов у нього перед очима вставала фінальна сцена з палаючим на узбіччі «Харлєєм». Несподіваний у своїй різкості фінал надає глядачам самим вирішувати, чи знайшли бунтарі в шкіряних куртках довгоочікувану свободу.

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1969 — Каннський кінофестиваль
    • Найкраща перша робота — Денніс Хопер
  • 1970 — Премія Національного товариства кінокритиків США
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
    • Спеціальний приз — Денніс Хопер

Номінації[ред. | ред. код]

  • 1970 — Премія Оскар
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
    • Найкращий сценарій — Пітер Фонда, Денніс Хопер, Террі Саутерн
  • 1970 — Премія BAFTA
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон
  • 1969 — Каннський кінофестиваль
    • Золота пальмова гілка — Денніс Хопер
  • 1970 — Премія Золотий глобус
    • Найкраща чоловіча роль другого плану — Джек Ніколсон

Саундтрек[ред. | ред. код]

Steppenwolf — The Pusher

Steppenwolf — Born To Be Wild

Smith — The Weight

The Byrds — Wasn't Born To Follow

The Holy Modal Rounders — If You Want To Be A Bird

Fraternity Of Man — Don't Bogart Me (Aka Don't Bogart That Joint)

Jimi Hendrix — If Six Was Nine

The Electric Prunes — Kyrie Eleison / Mardi Gras(When The Saints)

Roger McGuinn — It's Alright Ma (I'm Only Bleeding)

Roger McGuinn — Ballad Of Easy Rider

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Перелік фільмів про Новий Орлеан

Посилання[ред. | ред. код]