Бернабе Феррейра
 | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Бернабе Феррейра у 1936 році | ||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 12 лютого 1909 | |||||||||||||
| Руфіно, Аргентина | ||||||||||||||
| Смерть | 22 травня 1972 (63 роки) | |||||||||||||
| Буенос-Айрес, Аргентина | ||||||||||||||
| Зріст | 175 см | |||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||
| Громадянство | Аргентина | |||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
Бернабе Феррейра (ісп. Bernabé Ferreyra, нар. 12 лютого 1909, Руфіно — пом. 22 травня 1972, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника.
Виступав, зокрема, за клуб «Рівер Плейт», а також національну збірну Аргентини. Триразовий чемпіон Аргентини. Один з найкращих гравців в історії аргентинського футболу. По середній результативності займає перше місце у Аргентині — 1,04 гола за матч (206 м'ячів у 197 іграх).
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Початок кар'єри[ред. | ред. код]
Бернабе Феррейра народився 12 лютого 1909 в місті Руфіно в провінції Санта-Фе. Він ріс в небагатій великій сім'ї, в якій був самим молодшим[1]. Старші брати Бернабе були футболістами, вони прищепили своєму молодшому братові любов до футболу. Через те, що сім'я Феррейри була небагатою, Бернабе, граючи у дворі з однолітками, ганяв м'яч босоніж. Він так звик до цього, що згодом, вже ставши професійним футболістом, був змушений носити взуття, за спеціальною методикою оброблену зсередини, щоб Бернабе відчував, ніби виступає без взуття[2]. Будова тіла Бернабе в юнацькому віці було досить худою, сам собі він здавався слабким, і Бернабе боровся з цією проблемою, в будь-яку погоду наносячи удари по м'ячу, навіть коли вже ніхто не грав: «Коли йшов дощ і всі сиділи вдома, я брав м'яч і йшов на поле, а там все бив і бив»[2]. Завдяки цьому Бернабе, ставши дорослим, найкраще грав в дощову погоду[2].
Коли Бернабе було 10 років, його старші брати, які грали за клуб «Хорхе Ньюбері», запропонували йому перейти до них в клуб. Першу гру за команду Феррейра провів проти «Феррокаріль Буенос-Айрес — Пасіфико», команди, за яку він буде виступати в майбутньому. «Хорхе Ньюбері» перемогла в матчі з рахунком 3:0, а Бернабе, який грав на позиції нападника, відзначився забитим м'ячем. У 15-річному віці Бернабе став гравцем головної команди «Ньюбері», дивуючи громадськість кількістю голів, забитих у такому юному віці.
У 1927 році брати Феррейри в пошуках роботи переїхали в місто Хунін у провінції Буенос-Айреса, Бернабе влаштувався працювати маляром на залізничній станції. Незважаючи на зайнятість на роботі, Феррейра не кидав футбол: він став грати за команду «Феррокаріль Буенос-Айрес — Пасіфико». Перший матч за новий клуб Бернабе провів 9 жовтня 1927 року проти «Атлетіко Сарміенто», «Пасіфико» переміг з рахунком 1:0, гол забив Феррейра. У той рік Феррейра став найкращим бомбардиром Ліги Хуніненсе з 18-ма голами[3]. Після цього успіху його запросили в клуб «Тальерес», але умови, запропоновані цією командою, не підійшли Феррейрі, і він залишився в «Пасіфіко» ще на рік.
«Тігре»[ред. | ред. код]
У 1929 році гру Бернабе помітив відомий скаут Альберто Монжа, який запропонував футболісту виступати за клуб «Тігре». Спочатку Бернабе сумнівався, не бажаючи їхати з міста, де він прижився, але зрештою умовив його брат Пауліно, який говорив: «Обміркуй все добре, якщо ти поїдеш і у тебе вистачить терпіння, слава не змусить себе чекати, а якщо не витримаєш і повернешся — це буде ганьбою для нас усіх»[2]. Так Бернабе Феррейра став гравцем «Тігре». У першій грі Феррейри за клуб команді протистояв «Банфілд», дебют вийшов блискучим: Феррейра забив три м'ячі[4] і швидко серед уболівальників «Тігре» він став кумиром, забиваючи багато важливих м'ячів.
У роки кінця аматорської епохи і початку професійної ери в аргентинському футболі було прийнято передавати гравців з клубу в клуб для участі в міжнародних клубних змаганнях, не уникнув цієї долі і Бернабе Феррейра: 1930 року «Тігре» передав Бернабе у розпорядження «Уракану» для участі в закордонному турне, на якому Феррейра став найкращим бомбардиром «Уракана», забивши у 8-ми іграх 11 голів. Пограв Феррейра і за клуб «Велес Сарсфілд», який їздив в турне по Америці, виступаючи в Чилі, Перу, Кубі, Мексиці і США. Тур «Велеса» вийшов вражаючим: у 25-ти матчах було здобуто 20 перемог, 4 гри закінчилися нічиєю, і лише один матч клуб програв команді «Фолл Ривер» з американського штату Род-Айленд. У турі «Велесом» було забито 84 голи, з них на частку Феррейри довелося 38 голів, що на 6 голів більше, ніж в сумі забили всі суперники «Велеса». Поїздка була вдалою не лише у спортивному плані, але і у фінансовому: за півроку з 30 листопада 1930 по 27 квітня 1931 року «Велес Сарсфілд» отримав 10 000 доларів у валюті песо, а кожен гравець щодня отримував по 250 доларів. Під час одного з матчів в Перу Феррейра потрапив м'ячем у воротаря суперника, удар був настільки сильний, що той знепритомнів, після гри Бернабе відвідав його в лікарні, а той сказав: «Якщо ми знову зіткнемося, попередьте мене перед тим, як вдарити». Під час матчу-реваншу з перуанською командою перед тим, як завдати удару, Феррейра дійсно попередив голкіпера, а потім забив гол[5].
У квітні 1931 року Феррейра повернувся в «Тігре». В той сезон пройшов один з найбільш знаменитих матчів Бернабе в кар'єрі, «тиграм» протистояв «Сан-Лоренсо», який боровся з «Бокою Хуніорс» за чемпіонський титул. За 10 хвилин до кінця «Сан-Лоренсо» вигравав з рахунком 2:0, але за 8 хвилин Бернабе забив три м'ячі, здобувши для своєї команди перемогу. За той сезон Бернабе Феррейра забив 19 м'ячів, провівши на полі лише 13 ігор.
«Рівер Плейт»[ред. | ред. код]
На тому знаменитому матчі з «Сан-Лоренсо» був присутній президент клубу «Рівер Плейт» Антоніо Веспуччі Ліберті, який мав намір придбати футболіста. Перехід був оформлений у 1932 році, за 32 000 песо Феррейра став гравцем «Рівера», ця сума стала найбільшою, виплаченої у всьому світовому футболі на той момент[6]. У той же рік за 10 000 песо «Рівер» купив Карлоса Пеусельє, завдяки цим двом переходах «Рівер» і заробив прізвисько «millonarios» («мільйонери»).
13 березня 1932 року Феррейра дебютував за «Рівер» у грі з клубом «Чакаріта Хуніорс». В тому матчі новачок забив 2 голи, а його клуб переміг з рахунком 3:1. По закінченні матчу в одного хлопчика запитали, ким йому здався Феррейра, він відповів: «Це не людина, це хижак»; журналіст Уго Маріні, почувши це, помістив цей коментар в свою колонку в журналі, так народилося ще одне прізвисько Феррейри — La fiera (укр. Хижак)[7]. Після дебютного матчу Феррейра забив у наступних 12-ти матчах 19 м'ячів, і журналісти заснували спеціальний приз тому голкіперу, який вийде «сухим» після матчу проти Феррейри, приз отримав воротар «Уракан» Де Нікола. У тому ж році Феррейра своїм ударом зламав обидва зап'ястя голкіперу «Сан-Лоренсо» Фернандо Бельйо[8][9], після чого той відразу знепритомнів, після цього епізоду народилися й інші прізвиська Феррейри — El mortero de Rufino (укр. Мортира з Руфіно), La catapulta de Tigre (укр. Катапульта з Тігре) та інші, якими його нагороджували глядачі та журналісти. У той рік «Рівер Плейт» виграв свій перший чемпіонат у професійну епоху футболу Аргентини, а Феррейра став найкращим снайпером турніру, забивши 43 голи.
У 1930-х у «Рівер» прийшли Ману Морено і Адольфо Педернера, а за ними Анхель Лабруна, який прийшов в клуб взяти автограф у свого улюбленого гравця, цим футболістом, яким захоплювався Лабруна, був, звичайно, Бернабе Феррейра. Для молодих футболістів Феррейра став наставником і помічником. Морено згадував: «Це був винятковий гравець. Суперники опікали його подвійно, а нам було легко з ним і грати, і спілкуватися»[2]. З новою талановитою молоддю і з Бернабе «Рівер Плейт» став майже непереможний, він виграв два поспіль титули чемпіона Аргентини, в 1936 і 1937 роках. У 1938 роках Бернабе майже не грав, його посилено опікали і часто били по ногах, його прощальний матч пройшов 28 травня 1938 року проти «Ньюеллс Олд Бойз», але сам Феррейра в ньому участі не брав.
Виступи за збірну[ред. | ред. код]
1930 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Аргентини у матчі проти Уругваю, але через хвилювання[10], Феррейра не забивав м'ячі у ряді гольових моментів, в тому числі промахнувшись по воротах суперників з 3 метрів[10].
У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1937 року в Аргентині, здобувши того року титул континентального чемпіона.
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 4 матчі, забивши 1 гол.
Смерть і пам'ять[ред. | ред. код]
Помер Бернабе Феррейра 22 травня 1972, залишивши дружину Хуану Бонету де Феррейра та дітей Бернабе і Карлоса. Його останки деякий час зберігалися у центральному холі «Рівер Плейта» під охороною почесної варти, а потім були перевезені в його рідній Руфіно, де поховані на місцевому цвинтарі. В цьому місті був створений клуб, що носить його ім'я, а в 1978 році було вирішено назвати іменем Бернабе Феррейри одну з вулиць[11], яка проходить поряд з вулицею, де знаходиться клуб «Хорхе Ньюбері», в якому Феррейра почав свій футбольний шлях.
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Командні[ред. | ред. код]
- Чемпіон Аргентини (3):
- «Рівер Плейт»: 1932, 1936, 1937
Особисті[ред. | ред. код]
- Найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини: 1932 (43 голи)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Стаття на futbolfactory. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 20 жовтня 2007.
- ↑ а б в г д Стаття footballplayers.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ Junín Histórico — Historia de Junín Bs.As. desde su fundación. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ Деякі джерела записують на рахунок Феррейри 4 м'ячі.
- ↑ Rozenbaum, Federico, Bernabé, un antes y un después, en Olé, suplemento River del 16-2-2000
- ↑ Стаття на todo-argentina.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ Rozenbaum, Federico, Bernabé, un antes y un después, en Olé, suplemento River del 16-2-2000
- ↑ https://web.archive.org/web/20081224231859/http://caindependiente.com/cms/grandesleyendas.php?id=38 Sitio oficial del Club Independiente
- ↑ El Tarzán original. Архів оригіналу за 3 лютого 2009. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ а б Стаття todo-argentina.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ Ordenanza 2955 del Honorable Concejo Deliberante de Junín, del 28 de octubre de 1991[недоступне посилання з лютого 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Бернабе Феррейра на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
|
| ||||||||||||||||||||
