Берча Дарія Михайлівна

Берча Дарія Михайлівна
Народилася	2 січня 1937(1937-01-02) Харків, Українська СРР
Померла	15 листопада 2022(2022-11-15) (85 років)
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  Україна
Діяльність	фізик, викладачка університету
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Заклад	ЧНУ імені Юрія Федьковича Чернівецький медичний інститут УжДУ Ряшівський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Дарія Михайлівна Берча (2 січня 1937, Харків; за іншими даними — с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області — 15 листопада 2022) — українська вчена-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки. Відома насамперед практичними застосуваннями результатів досліджень із фізики твердого тіла.

Біографія

У 1953 році зі срібною медаллю закінчила школу в Чернівцях (українська десятирічка). Під час навчання в школі писала вірші та складала кросворди, проте найбільше захоплювалась математикою.

Після школи спочатку вступила на географічний факультет, проте через своє захоплення точними науками пізніше вирішує вступити на фізичне відділення фізико-математичного факультету Чернівецького університету. Під час навчання познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Іваном Васильовичем Берчею, студентом математичного відділення. Навчалась у доцентів К. Товстюка й А. М. Косевича. Дипломну роботу захищала під керівництвом В. Кондратенка. Через трійку в дипломі з історії КПРС не змогла вступити до аспірантури.

Згодом вступила на заочну форму. К. Д. Товстюк порекомендував Дарії зайнятися теорією груп, давши наступні настанови: «Дарцю, це буде ваш хліб». На той час даний напрямок почав набирати обертів, тому темою дисертації обрано «Особливості зонного спектра в деяких анізотропних кристалах». Після захисту у 1966 році працює асистентом кафедри.

Згодом, переїхала до Ужгорода, де професор Д. Чепур погодився взяти її на посаду старшої викладачки. Д. Берча тісно співпрацює з ученими-фізиками В. Сливкою та І. Туряницею, виходять їхні спільні публікації. У 1969 році стає доценткою. Разом з доцентом О. Борцем впроваджує новаторські методи у педагогічний процес. Під час підготовки докторської дисертації виходить колективна монографія «Складні халькогеніди і халькогалогеніди (отримання та ознаки)», яка у 1985 році відзначена премією міністра освіти УРСР. Дисертація подана до Інституту прикладної фізики Молдавської Академії наук, яку Д. Берча захищає у 1989 році.

Після захисту — на професорській посаді, де пізніше отримує звання професора кафедри напівпровідників Ужгородського університету. У 1991 році Д. Берча подає до Міністерства освіти України свою науково-методичну роботу, за яку отримує другу премію. З 1993 року працює у Вищій педагогічній школі м. Ряшів (Польща) на посаді професора в Інституті фізики.

У 2001 році присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за роботу «Нові фізичні ефекти в сильно анізотропних напівпровідниках і прилади на їхній основі» (автори Д. М. Берча, К. Д. Товстюк, А. М. Косевич).

Померла у 85-річному віці 15 листопада 2022 року.

Джерела

• Українки в історії: нові сторінки/В. Борисенко, А. Атаманенко, Л. Тарнашинська та ін. — К.: Либідь, 2010. — 204 с.: іл. — С. 132—136.

Посилання

• Стаття на Освітньому порталі Закарпаття [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Стаття в Енциклопедії сучасної України [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]