Боб Саґет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боб Саґет
англ. Bob Saget
Ім'я при народженні англ. Robert Lane Saget
Дата народження 17 травня 1956(1956-05-17)
Місце народження Філадельфія, Пенсільванія, США
Дата смерті 9 січня 2022(2022-01-09) (65 років)
Місце смерті Орландо, Флорида, США
Поховання Mount Sinai Memorial Park Cemeteryd
Громадянство США США
Професія стендап-комік, кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, телеведучий, актор озвучування, подкастер
Alma mater Університет Темплd, Abington Senior High Schoold, Rockbridge County High Schoold, Університет Південної Каліфорнії і Lake Taylor High Schoold
IMDb ID 0756114
bobsaget.com

Роберт Лейн Саґет (англ. Robert Lane Saget; нар. 17 травня 1956, Філадельфія — пом. 9 січня 2022, Орандж) — американський стендап-комік, актор і телеведучий.

Саґет зіграв Денні Таннера в ситкомі «Повний будинок» (1987—1995) і його продовженні «Повніший будинок» (2016—2020).

Працював ведучим програми «Найсмішніше відео Америки» (1989—1997), а також озвучував Теда Мосбі в ситкомі «Як я зустрів вашу маму» (2005—2014).

Також відомий своїми стендап-комедіями для дорослих[1], а його альбом «That's What I'm Talkin' About» 2014 року був номінований на премію «Греммі» — «За найкращий комедійний альбом»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Роберт Лейн Саґет народився 17 травня 1956 року у Філадельфії, штат Пенсильванія в єврейській родині. Син Розалін та Бенджаміна Саґета (мати — адміністратор лікарні, а батько — керівник мережі супермаркетів). На початку його життя сім'я переїхала до Норфолка, штат Вірджинія, де він недовго відвідував Середню школу Лейк Тейлора (англ. Lake Taylor High School).

Його почуття гумору розвинулося, коли він був бунтівним студентом у консервативній синагозі Храмі Ізраїлю у Норфолку. Через відсутність сім'ї в Норфолку, він повернувся до Філадельфії на свою бар-міцву. Пізніше сім'я переїхала з Норфолка до Енсіно в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, де Сагет познайомився з Ларрі Файном, який виступав у складі тріо «The Three Stooges» (Три підгравачі) і слухав його історії. Потім сім'я повернулася до Філадельфії перед старшим класом, і він закінчив Старшу школу Абінгтона (англ. Abington Senior High School).

Спочатку Саґет мав намір стати лікарем, але його вчителька англійської мови побачила в ньому творчий потенціал і заохотила його до акторської кар'єри.

Саґет відвідував Кіношколу Університету Темпл, де створив чорно-білий фільм «Очима Адама» про хлопчика, який переніс реконструктивну операцію на обличчі; він отримав — нагороду «Студентської кіноакадемії» за заслуги. Під час навчання в університеті він їздив потягом до Нью-Йорка і виступав у комедійних клубах, таких як «The Improv» та «Catch a Rising Star»; його виступ включав частину, де він грав пісню Бітлз «While My Guitar Gently Weeps» (Поки моя гітара тихенько плаче), використовуючи пляшку з водою, щоб створити враження, ніби гітара насправді плаче.

У 1978 році закінчив Темпл і отримав — ступінь бакалавра. Мав намір вступити до аспірантури Університету Південної Каліфорнії, але кинув навчання вже через кілька днів. Пізніше він описував себе в той час як «самовпевненого 22-річного хлопця з надмірною вагою», якому «видалили гангренозний апендикс, він ледь не помер, і покінчив із самовпевненістю та надмірною вагою».

Боб розповів про свій розрив апендикса в програмі «У будь-який час з Бобом Кушелем», показавши, що це сталося Четвертого липня в медичному центрі, і що хірурги прикладали лід до цієї ділянки протягом семи годин, перш ніж вирізати апендикс і виявити, що він став гангренозним.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Саґет з Ролландом Смітом, Марієтт Гартлі та Марком Мак'Юеном у 1987 році

Після короткої роботи в «Ранковому Шоу» CBS на поч. 1987 року Саґет отримав — роль Денні Таннера в серіалі «Повний будинок», який мав успіх у сімейних глядачів і потрапив у топ-30 рейтингів NMR («Nielsen ratings»), починаючи з третього сезону. У 1989 році — ведучий програми «Найсмішніше відео Америки», яку він вів до 1997 року. На початку 1990-х років Сагет працював одночасно на «Full House» та «AFV». У 2009 році він повернувся на «AFV» для ювілейного 20-годинного спеціального випуску, який вів разом із Томом Бержероном.

Виступ Саґет у 2007 році

У 1996 році Саґет зняв телевізійний фільм «За надію» (англ. For Hope) на каналі ABC, натхненний історією життя його сестри Ґей Саґет, яка померла від склеродермії трьома роками раніше. У 1998 році зняв свій перший повнометражний фільм «Брудна робота» (англ. Dirty Work) з Нормом МакДональдом і Арті Ланґе в головних ролях. Випущений через рік після того, як він залишив свою довготривалу роль ведучого програми «Найсмішніше відео Америки», фільм отримав загалом негативні відгуки критиків і заробив низькі касові збори, проте з того часу він став культовим улюбленцем, частково завдяки пізнішій популярності Арті Ланґе на Шоу Говарда Стерна (англ. The Howard Stern Show), де фільм іноді згадується, часто в невтішних виразах. У 1998 році Саґет з'явився в епізодичній ролі кокаїнозалежного у комедії про кайфоманів «Непропечений» (англ. Half Baked).

У 2001 році Саґет взяв на себе ще одну роль батька-вдівця, знявшись у серіалі «Підростаючий батько» (англ. Raising Dad) на каналі The WB. Разом з Кет Деннінгс, Брі Ларсон і Джеррі Адлером він знявся в серіалі, який тривав лише один сезон, з 5 жовтня 2001 р. по 10 травня 2002 р.

Саґет — голос майбутнього Теда Мосбі, який озвучував ситком «Як я зустрів вашу маму» на CBS, що тривав дев'ять сезонів з 19 вересня 2005 р. по 31 березня 2014 р.

Він був ведучим ігрового шоу NBC «1 vs 100» з 2006 по 2008 рр. Його комедійна програма «That Ain't Right» на HBO вийшла на DVD 28 серпня 2007 року.

Присвячений його батькові, Бену Саґету, який помер у віці 89 років 30 січня 2007 року через ускладнення від застійної серцевої недостатності.

З 2005 по 2010 рік Саґет грав епізодичну роль у чотирьох епізодах телесеріалу «Антураж», граючи пародійну версію самого себе. Пізніше він з'явиться у повнометражному фільмі 2015 року, знятому за мотивами серіалу.

У 2005 році взяв участь у «Rollin' with Saget», пісні Джеймі Кеннеді та Стюарта Стоуна, про нічну гулянку з ним, яка демонструє його більш розпусну поведінку. Відео з'явилося в серіалі MTV «Підриваючись» (англ. Blowin' Up), і він став використовувати його як псевдо-тему пісні у своїх стендап-турах і на своєму веб-сайті.

Саґет під час комедійного туру у 2006 році

Саґет написав сценарій, став режисером і виконав головну роль у фільмі «Фарс пінгвінів», пародії на «Марш пінгвінів» 2005 року, який вийшов на DVD у січні 2007 р. Саґет з'явився у бродвейському мюзиклі «The Drowsy Chaperone» протягом обмеженої чотиримісячної участі. Зіграв «Людину в кріслі», поки Джонатан Кромбі, який зазвичай грав цього персонажа на Бродвеї, був у національному турі мюзиклу. Карикатура 4 січня 2008 року на Саґета була представлена в ресторані — «Sardi's». У квітні 2009 року він дебютував у новому ситкомі разом зі своєю партнеркою Синтією Стівенсон на ABC під назвою «Surviving Suburbia» (Виживання у передмісті). Серіал, який спочатку планувався до показу на каналі The CW, закінчився після одного скороченого сезону. У 2010 році Саґет знявся в серіалі «Дивні дні» (англ. Strange Days), в якому він слідкував за різними видами діяльності та способами життя, документуючи їхні пригоди у незвичний спосіб.

У 2014 році вийшла його книга — «Брудний тато» (англ. Dirty Daddy), в якій він пише про свою кар'єру, комедійні впливи та досвід життя і смерті. Він вирушив у невеликий тур на підтримку книги, в тому числі на Пембертонський музичний фестиваль, де представив Снуп Доґґа перед виступом зі своїм власним номером. Того ж року він вперше відвідав Австралію зі стендап-шоу під назвою «Bob Saget Live: The Dirty Daddy Tour». Шоу було показано у великих містах: Мельбурні, Сіднеї, Брісбені та Перті.

У 2015 та 2016 роках знявся у двох епізодах серіалу «Дідусь мимоволі» (англ. Grandfathered), головну роль у якому зіграв і продюсував його колега — Джон Стеймос. З 2016 по 2020 рік Саґет повторив роль Денні Таннера у п'ятнадцяти епізодах серіалу-продовження «Повного», «Повнішого будинку», включаючи прем'єру та фінал серіалу. У 2017 році він випустив ще один стендап-спецвипуск «Bob Saget: Zero to Sixty».

У 2019 році оголошений ведучим ABC's «Videos After Dark». Саґет також вів ігрове шоу «Nashville Squares» на CMT, і зробив свій перший з трьох виступів учасником панелі на шоу «Говорити правду» (англ. To Tell the Truth).

У 2020 році Саґет брав участь у четвертому сезоні «Співак у масці» (англ. The Masked Singer) як «Сквігглі Монстр». Також запустив подкаст під назвою «Bob Saget's Here for You» зі Studio71.

Його 130-й і останній епізод з коміком Дейном Куком вийшов посмертно 31 січня 2022 року.

Саґет також з'явиться в серіалі Ніккі Глейзер «Ласкаво просимо додому, Ніккі Глейзер» (англ. Welcome Home Nikki Glaser) на каналі E! в епізоді, який вийшов в ефір у червні 2022 року.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Саґет одружився з Шеррі Крамер у 1982 році, і у них народилося троє доньок до розлучення у 1997 році Пізніше він був одружений з телеведучою Келлі Ріццо з 2018 року до своєї смерті у 2022 році.

Саґет був — членом правління Фонду досліджень склеродермії. Його зусилля принесли користь таким знаменитостям, як актриса Реджина Голл.

В інтерв'ю для Ability він розповів, як його сестрі поставили діагноз склеродермія у 43 роки, а в 47 вона померла. До цього їй неодноразово ставили неправильний діагноз.

Смерть[ред. | ред. код]

Близько о 16:00 (4:00) за східним часом 9 січня 2022 року Саґет був знайдений бездиханним у своєму номері в готелі «Ritz-Carlton» поблизу Вільямсбурга в окрузі Орандж, штат Флорида. Він пропустив запланований час виїзду з готелю, і члени сім'ї занепокоїлися, коли не змогли з ним зв'язатися. Лікарі швидкої допомоги оголосили його мертвим на місці події; йому було 65 років. Причина смерті не була оголошена одразу, хоча місцевий шериф і судмедексперт заявили, що немає жодних ознак насильства чи вживання наркотиків. На момент смерті Саґет перебував у стендап-турі і напередодні ввечері виступав на пляжі Понте-Ведра.

Похорон відбувся 14 січня, його поховали на кладовищі Меморіального парку Маунт-Сінай, поруч із могилами батьків і сестри.

Звіт про розтин, опублікований 9 лютого, показав, що Саґет отримав тупу черепно-мозкову травму від випадкового удару по потилиці, найімовірніше, від падіння, і згодом помер від отриманих травм (субдуральна гематома і субарахноїдальний крововилив) уві сні. На той час він був інфікований COVID-19, хоча не було жодних ознак того, що це зіграло якусь роль у його смерті. 15 лютого сім'я Саґета подала до суду, щоб запобігти оприлюдненню окружними чиновниками додаткових документів з розслідування його смерті, стверджуючи, що їхній графічний вміст може становити порушення приватності; 14 березня було видано постійну судову заборону на оприлюднення документів.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Новина про смерть Саґета з'явилася під час трансляції шоу «Найсмішнішне відео Америки», ведучим якого він був, і телеканал перервав програму, щоб повідомити про це. На офіційному каналі шоу на YouTube було розміщено відео-триб'ют, а перед титрами наступного епізоду було додано присвяту Саґету. Кліпи про те, як Саґет вів шоу, також демонструвалися з 16 січня до кінця сезону 2021—22 на каналі America's Funniest Home Videos як данина пам'яті.

Саґет був вшанований пожертвами та пропозиціями допомогти благодійній організації Scleroderma Research Foundation (SRF), до ради директорів якої Саґет входив з 2003 р. Згідно із заявою виконавчого директора фонду від 13 січня 2022 р., фонд отримав пожертви від понад 1 500 донорів з усього світу на загальну суму понад — $90 000 тис. дол. США. Крім того, пожертвування в розмірі $1,5 млн. дол. було надано благодійній організації одним із членів її правління у вигляді гранту, який буде відповідати кожному пожертвуванню, зробленому в пам'ять про Саґета.

Давній друг Саґета Майк Біндер зняв 30 січня в Комедійній крамниці (англ. The Comedy Store) спеціальний фільм під назвою «Dirty Daddy: The Bob Saget Tribute», що включає кадри з приватного меморіалу, проведеного в будинку Джеффа Франкліна, і вийшов на Netflix 10 червня 2022 р.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Комедійні спецвипуски[ред. | ред. код]

  • «That Ain't Right» (Письменник, 2007)
  • «That's What I'm Talkin' About» (Письменник та продюсер, 2013). Номінація — премія «Греммі» — «За найкращий комедійний альбом».
  • « Zero to Sixty» (Письменник, 2017).

Фільми[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Saget, Bob. Dirty Daddy: The Chronicles of a Family Man Turned Filthy Comedian. 2014: It Books. ISBN 978-0-062-27478-6.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Biography – Saget, Bob. Thomson Gale. 2004.
  2. ↑ Artist - Bob Saget. Grammy Awards. 16 січня 2014. Процитовано 12 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Боб Саґет
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Боб Саґет
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Довідкові видання
NNDB · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боб_Саґет&oldid=41954901