Стенд-ап (жанр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стендап (стенд-ап, стендап-камеді, стендап-комедія; англ. Stand-up comedy) — сольний гумористичний виступ перед живою аудиторією, один з жанрів розважальних програм. Часто для таких виступів організовуються спеціальні комедійні клуби (англ. Comedy club). Подібного роду передачі відрізняються тим, що на сцені виступає конферансьє, який спілкується з глядачами, що сидять у залі, на актуальні теми, гостро жартує і навіть задирає присутніх на шоу.

У репертуар стендап-коміків, як правило, входять авторські монологи (routines), короткі жарти (one-liners) та імпровізація з залом. У надії викликати сміх аудиторії коміки включають в свої виступи також музичні, театралізовані фрагменти, черевомовлення, фокуси, етюди, всілякі хитрощі коміка.

Історія[ред. | ред. код]

Стендап зародився у Великій Британії в XVIII–XIX століттях. Артисти виступали в мюзик-холах, від якого походить назва жанру: мюзик-хол камеді. Спочатку виступи коміків піддавалися попередній цензурі канцелярією лорда великого камергера Англії, проте Закон про театри 1968 року повністю скасував театральну цензуру. До 1970 року музичний жанр віджив своє. Великим поштовхом до розвитку послужило телебачення і радіо. Якщо раніше артист міг виступати з одним номером багато років, то тепер доводилося писати новий матеріал.

У США жанр має свою історію. Засновники жанру прийшли з водевілю. Ними вважаються Марк Твен і Норман Уілкерсон. У повоєнний час  стався «бум» стендап-камеді. По всій Америці будувалися нові клуби. До 1970 року жанр стендап-камеді в Америці став основною формою гумористичного виступу. Біля витоків американського стендапа стоять такі люди, як Ленні Брюс, Річард Прайор, Джордж Карлін, Білл Косбі, Вуді Аллен. Будучи «першопрохідцями» жанру, вони випробували чимало труднощів, пов'язаних із правом виступати з певним матеріалом. Зокрема, Ленні Брюс неодноразово піддавався арештам за непристойність своїх виступів. Джордж Карлін з його комедійним номером «Сім лайок» потрапив під судовий розгляд у Верховному суді США. Згодом їх вплив розвинуло жанр стендап, і з'явилося нове покоління стендап-коміків: Едді Мерфі, Білл Хікс та ін. Одним із найвизначніших коміків цього напряму був Робін Вільямс.