Богомолов Костянтин Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богомолов.
Богомолов Костянтин Юрійович
рос. Константин Юрьевич Богомолов
Ім'я при народженні рос. Константин Юрьевич Богомолов
Народився 23 липня 1975(1975-07-23) (48 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність драматург, театральний режисер, поет, актор, кліпмейкер, режисер, сценарист
Галузь театр[1], постановкаd[1], фільм[1], акторське мистецтво[1], поезія[1] і кіносценаристикаd[1]
Alma mater Gymnasium № 1520 named Kaptsovad (1992), Філологічний факультет МДУd (1997) і Російський університет театрального мистецтва (2003)
Знання мов російська[1]
Роки активності 2002 — тепер. час
Батько Богомолов Юрій Олександрович
У шлюбі з Собчак Ксенія Анатоліївна
Нагороди

Чайка[d]

 Золота маска
IMDb ID 1028235

Костянтин Юрійович Богомолов (нар. 23 липня 1975 року, Москва) — російський театральний режисер і поет[2]. Художній керівник Театру на Малій Бронній[3]. Син кінокритика Юрія Богомолова.

Біографія[ред. | ред. код]

Костянтин Богомолов народився 23 липня 1975 року в Москві в родині кінокритиків Юрія Олександровича Богомолова і Ольги Георгіївни Ульянової.

Учасник літературної майстерні Ольги Татаринової «Кипарисова скринька».

У 1990 році вірші Богомолова друкуються в літературному журналі «Ми» і поетичній збірці «Сімнадцяте Відлуння», у 1995 — в альманасі «Вавилон». У 2019 році з книгою «Так казав Богомолов» (АСТ) автор увійшов у шорт-лист Премії Андрія Білого в номінації «поезія»[4].

У 1992 році закінчив Гімназію № 1520 імені Капцових (колишня школа № 31). У 1997 році закінчив відділення російської філології філологічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова, тема диплома: «Мотиви чарівної казки в „Капітанській дочці“». Провчившись рік в аспірантурі (вивчав російське масонство XVIII століття), Богомолов йде на курс Андрія Гончарова в РАТІ — ГИТИС, звідки випускається в 2003 році.

2007 рік — Костянтин Богомолов став лауреатом театральної премії «Чайка» за виставу «Багато шуму з нічого» в номінації «Зроби крок» за нетрадиційне прочитання класичного твору.

2011 рік став переможцем глядацької премії «ЖЖивой театр» у номінації «Режисер року: Нова хвиля» за вистави «WONDERLAND-80» і «ТурандотТ».

2012 рік — Богомолову вручена Премія Олега Табакова за «оригінальне прочитання вітчизняної класики».

2013 рік — отримав Премію імені Олега Янковського «Творче відкриття».

Костянтин Богомолов був номінований на премію «Золота маска» в 2010 році за виставу «Старший син», у 2011 році — за виставу «WONDERLAND-80» і в 2013 році за вистави «Лір» і «Рік, коли я не народився».

У 2014 році «Ідеальний чоловік. Комедія» був представлений у номінаціях «Кращий спектакль у драмі, велика форма», «Краща робота» і «Найкраща чоловіча роль» (Ігор Міркурбанов), проте був відзначений тільки «Призом критики».

До листопада 2013 року обіймав посаду помічника художнього керівника МХТ імені А. П. Чехова.

У 2014 році став штатним режисером московського театру «Ленком».

Є педагогом Московської школи нового кіно і керівником Акторської школи # 24, створеної на базі МШНК.

Співавтор та ведучий московської театральної премії «Цвях сезону».

Учасник російського протестного руху 2010-х років. Спостерігач мобільної групи на виборах мера Москви 2013 року.

У 2016 році отримав премію журналу ОК! у номінації «Театр 21 століття»[5].

В кінці травня 2019 року було повідомлено, що Костянтин Богомолов буде призначений художнім керівником Московського драматичного театру на Малій Бронній[6]. 25 червня 2019 року режисер вступив на цю посаду[7].

Участь у політиці[ред. | ред. код]

У 2018 році був довіреною особою кандидата в мери Москви Сергія Собяніна[8].

У червні 2019 року в інтерв'ю Ксенії Собчак піддав критиці російських опозиціонерів:

«Я ненавиджу ці розмови на кухні. У мене ці розмови викликають огиду, — поскаржився Богомолов. — Ці всі розмови російської інтелігенції про добро і зло, перетікають з кухонь на Facebook, — це особливо прекрасний майданчик для боязких людей, які прибігають (покричать), а в вічі не дивляться»[9].

У серпні 2019 року у дебатах з Сергієм Пархоменко висловився про протести в Москві:

«Заклик до непокори, заклик до того, що „так більше терпіти не можна, гиря до підлоги дійшла, давайте вийдемо, давайте згуртуємося, вони не мають права, вони не пройдуть!“ і так далі. Але якщо ви революціонери, ну дійте. Ну, якщо це фашистський режим — створюйте підпільні осередки, займайтеся партизанщиною. Ну що ви виходите на узгоджені мітинги тоді, на Сахарова-таки виходьте?»[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Перша дружина — Дарія Мороз (нар. 1983), актриса. Пара розлучилася в 2018 році.
    • Дочка — Ганна Костянтинівна Богомолова (нар. 6 вересня 2010)[11], вчиться в німецькій школі при Посольстві Німеччини в Росії, розташованому в Москві, а також — у дитячій музичній школі, займається тенісом[12]
  • Друга дружина (з 13 вересня 2019 року) — Ксенія Собчак (нар. 1981)[13]. З 2018 року пара перебувала в близьких відносинах. 21 січня 2019 року сталася бійка між колишнім чоловіком Собчак, актором Максимом Віторганом, і Костянтином Богомоловим[14].
  • Старша сестра — Ольга Юріївна Богомолова (нар. 13 лютого 1971) — критик, сценарист, редактор, кандидат мистецтвознавства.[15]

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Різні театри[ред. | ред. код]


Московський драматичний театр імені М. В. Гоголя[ред. | ред. код]

  • 2003 — «Що той солдат, що цей» за Б. Брехтом
  • 2005 — «Кухар, злодій, його дружина, близнюки і зелений коханець» за К. Гоцці
  • 2007 — «Театральний роман, або Записки небіжчика» за М. О. Булгаковим

Московський Художній театр імені А. П. Чехова[ред. | ред. код]

Робота в кіно[ред. | ред. код]

  • 2017 — «Настя»[20].
  • 2018 — «Рік, коли я не народився»[21]
  • 2019 — «Утриманки»
  • 2020 — «Хороша людина»
  • 2020 — «Вторгнення»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  2. ↑ The Helena Modrzejewska National Stary Theatre (19 грудня 2015). Anton Czechow Dir. Konstantin Bogomołow. The Helena Modrzejewska National Stary Theatre. The Helena Modrzejewska National Stary Theatre. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  3. ↑ Художественным руководителем Театра на Малой Бронной назначен Константин Богомолов. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  4. ↑ Опубликован шорт-лист премии Андрея Белого 2019 года. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  5. ↑ Вера Брежнева Филипп Киркоров . Горячие новости: Объявлены победители премии журнала ОК!. www.loveradio.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
  6. ↑ Богомолов станет новым худруком Театра на Малой Бронной / RT. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  7. ↑ Константин Богомолов вступает в должность худрука Театра на Малой Бронной. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  8. ↑ Владимир Варфоломеев (26 серпня 2018). Но есть и новички. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  9. ↑ Константин Богомолов рассказал Собчак о разочаровании либеральной тусовкой (рос.). tsargrad.tv. 13 червня 2019. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  10. ↑ Дебаты. Взгляд на протест (рос.). Радиостанция «Эхо Москвы». 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
  11. ↑ Анастасия Козлова. Дарья Мороз стала мамой. — Актриса родила дочку. [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (7 сентября 2010 года)
  12. ↑ Лика Брагина. Дарья Мороз: «Дочь мудрее меня — я была эгоисткой». — Актриса рассказала «ТН» о родителях, непростом характере, гармонии в семейных отношениях, воспитании дочери и грядущих премьерах. [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.] «Теленеделя» // tele.ru (12 июля 2017 года)
  13. ↑ Спектакль окончен: Ксения Собчак и Константин Богомолов перестали скрываться / [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.] 7days.ru
  14. ↑ Кира БУЛЫЧЕВА | Сайт «Комсомольской правды» (23 січня 2019). После драки Виторгана и Богомолова Собчак увезла утешать режиссера в другой ресторан (рос.). KP.RU — сайт «Комсомольской правды». Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 25 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Театральное «Событие» как драма для всего человечества. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  17. ↑ «Идеальный муж. Комедия» в МХТ, Colta.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 25 січня 2020.
  18. ↑ МХТ им. А. П. Чехова: Юбилей ювелира. mxat.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2015.
  19. ↑ "Сентрал-Парк Вест" в МХТ им Чехова (рос.). mxat-chekhova.ru. Процитовано 13 лютого 2017.
  20. ↑ BFM.ru (5 липня 2016). Богомолов снимет фильм по рассказу Сорокина «Настя». BFM.ru - деловой портал. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 10 листопада 2016.
  21. ↑ Столяр, Татьяна. Константин Богомолов экранизирует "Настю" Владимира Сорокина. Life.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 10 листопада 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богомолов_Костянтин_Юрійович&oldid=36701051