Собчак Ксенія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ксенія Собчак
Ksenia Sobchak 2017.jpg
Народилася 5 листопада 1981(1981-11-05) (36 років)
Санкт-Петербург, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Проживання Москва
Діяльність телеведуча
Alma mater ·Московський державний інститут міжнародних відносин
·Санкт-Петербурзький державний університет
·Рос. державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена[d]
Батько Собчак Анатолій Олександрович
Мати Нарусова Людмила Борисівна
У шлюбі з Віторган Максим Еммануїлович
Діти Platon Vitorgan[d]
Сторінка в Інтернеті ksenia-sobchak.com
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ксе́нія Анато́ліївна Собча́к (рос. Ксения Анатольевна Собчак; нар. 5 листопада 1981, Ленінград) — російська телеведуча, громадська та політична діячка, дочка першого мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака і Людмили Нарусової, члена Ради Федерації Росії. Кандидат у президенти РФ 2018 року.

Життєпис[ред.ред. код]

У дитинстві навчалась у балетній школі при Маріїнського театру та художній школі Ермітажу. 1998 року Ксенія покинула школу при університеті Герцена і вступила до Санкт-Петербурзького державного університету на відділення управління міжнародних зв'язків. Максим Віторган — чоловік, по нацiональності — єврей.

2001 року вона переїхала до Москви і вступила до Інституту міжнародних відносин на відділення міжнародних відносин. 2002 року вона вступила на магістерську програму з політології у тому ж університеті. Собчак знялась у фільмі 2004 року «Злодії та повії», що описує справжню історію її дитинства.

Періодично сценічний образ Ксенії Собчак, творчі і комерційні проекти за її участі[1] піддаються критиці[2], однак у Ксенії немало й прихильників[3][4]; хоча більшість професійних журналістів дуже стримані в своїх оцінках[5]. Часто ЗМІ порівнюють Ксенію Собчак із Періс Хілтон[6].

У березні 2015 року виїзджала на деякий час із Росії за рекомендацією спецслужб Росії. Це відбулося після похорон Бориса Нємцова.[7][8]

Телевізійна кар'єра[ред.ред. код]

Ксенія Собчак була ведучою телевізійних проектів «Хто не хоче стати мільйонером» на ТНТ, «Останній герой-6» на Першому каналі, «Блондинка в Шоколаді» на Муз-ТВ. Була однією з ведучих шоу «Дві зірки» на Першому каналі. У 2008 і 2010 разом з Іваном Ургантом була ведучою Премії Муз-ТВ. Знімалася в рекламних роликах компанії Євросєть.

в 2010 році була Провідною розважального Шоу Ідеальний чоловік на Телеканалі СТС

В останній час одна з ведучих реаліті-шоу «Дом-2» на телеканалі ТНТ, власної радіопередачі «Будні Барабака» на радіостанції Срібний дощ. З 15 березня 2010 року веде ток-шоу «Свобода думки» на П'ятому каналі. З 23 квітня 2010 року веде розважальну програму «Дівчата» на телеканалі «Росія 1».

Політична діяльність[ред.ред. код]

Участь у президентських виборах в РФ 2018 року[ред.ред. код]

18 жовтня 2017 року Ксенія Собчак офіційно оголосила про намір брати участь у виборах Президента РФ 2018 року[9].

Штаб кандидата в президенти РФ очолив політолог і медіаменеджер Ігор Малашенко, який є одним з творців телекомпанії НТВ, займав пости генерального директора РДТРК Останкіно і ТОО Телекомпанія НТВ. У 1996 році Малашенко був одним з керівників передвиборної кампанії Бориса Єльцина .

20 жовтня 2017 року стало відомо, що кампанію буде організовувати політтехнолог Олексій Ситников.[10] 31 жовтня 2017 року Олексій Ситников разом зі своєю командою пішов зі штабу Собчак.[11]

Позиція щодо анексії Криму[ред.ред. код]

У березні 2015 року в інтерв'ю польському виданню Newsweek Ксенія Собчак заявила, що на місці президента Росії вчинила би так само щодо Криму — анексувала би. Однак зробила би це «цивілізованим способом». Свою позицію вона пояснила тим, що Крим асоціюється в неї з дитинством, шкільними канікулами, першим коханням. Вона додала, що на відміну від Путіна, не вводила б на територію півострова зелених чоловічків, а зайнялася б його туристичним та інфраструктурним розвитком.[12]

24 листопада 2017 року під час прес-конференції з приводу заяви про намір брати участь у президентських виборах Собчак заявила: «З точки зору міжнародного права, Крим — український… Ми порушили наше слово, ми порушили будапештський меморандум 1994-го року. Ми обіцяли і порушили обіцянку. Це велика проблема.»[13]

Творчість[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

  • 2006 року випустила книгу «Стильні штучки».
  • 2007 року спільно з Оксаною Робскі видала книгу «Як вийти заміж за олігарха».
  • 2010 року випустила книгу «Енциклопедія лоха»[14]
  • 2010 року спільно з Ксенією Соколовою випустила книгу «Філософія в будуарі»

Фільмографія[ред.ред. код]

Озвучування[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Журнал «GQ», интервью «Мужчина и женщины. Рамзан Кадыров отвечает на провокационные вопросы о сексе, чеченской культуре и своём служении народу».
  2. Радио «Маяк», от 3 июля 2008 20:05, передача «Ксения Собчак в гостях у Кати Гордон и Дмитрия Глуховского»
  3. Радиостанция «Эхо Москвы», передача «Разворот» от 16 июля 2008, тема «По следам полемики Ксении Собчак и Кати Гордон: в чём суть спора?»
  4. Леонид Радзиховский, «Российская газета» — Центральный выпуск № 4849 от 16 февраля 2009 г., статья «Конец гламура. Сможет ли кризис потеснить моду на глянец?»
  5. Сергій Корзун, интервью, «Российская газета» — Федеральный выпуск № 4710 от 18 июля 2008 г. «Эфирное мыло. В чём секрет высокого рейтинга хамства и пошлости в радио- и телепередачах.»
  6. The Guardian: She has a TV show and a Porsche. Now Moscow's Paris Hilton wants a party too(англ.)
  7. Собчак виїхала з Росії
  8. Ксения Собчак уехала из России «по рекомендации спецслужб», 16 МАР, 2015, РБК
  9. Собчак іде в президенти /Кореспондент, 19.10.2017/
  10. Штаб Собчак очолив керівник президентської кампанії Єльцина. ЛIГА.Новости. 2017-10-24. Процитовано 2017-10-29. 
  11. Зі штабу Собчак пішло 2/3 співробітників. espreso.tv. Процитовано 2017-10-31. 
  12. Ксенія Собчак заявила, що на місці Путіна теж анексувала б Крим. ТСН. 1+1. 31.03.2015
  13. Кандидат в президенти РФ Собчак озвучила свою позицію щодо Криму та України. ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-10-29. 
  14. «Енциклопедія лоха»

Посилання[ред.ред. код]