Боммер (кінотеатр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кінотеатр «Боммер» (первинно Брати Боммеръ) — перший у Харкові та Російській імперії стаціонарний кінотеатр, відкритий у спеціально збудованому, найстаріший діючий кінотеатр у Східній Європі[1].

Загальна інформація[ред.ред. код]

Кінотеатр розташований у своєму первинному приміщенні за адресою: вул. Полтавський Шлях, 6, м. Харків (Україна).

За час свого існування «Боммер» жодного разу не змінював свого призначення, показував фільми навіть у роки Другої Світової війни, був і лишається єдиним культурним осередком у місті (і одним з небагатьох по країні), що спеціалізується на показі некомерційного кіно, документалістики, стрічок-переможців різноманітних фестивалів, також у закладі демонструється «нове» кіно — студентські роботи, тут же проводяться різноманітні заходи й огляди сучасного європейського та азіатського кіно.

Станом на осінь 2009 року в кінотеатрі працює один кінозал на 90 місць. Розміри екрану — 4,2 x 8,0 м. Звук — Dolby Stereo[2].

Кінотеатр єдиний у місті кінозаклад обладнаний для інвалідів на візках (інф. на жовтень 2009 року).

Станом на 1 листопада 2009 року заклад лишається в комунальній власності Харкова.

Історія[ред.ред. код]

Відкриття і функціонування до 1917 року[ред.ред. код]

Перша демонстрація кінематографу в Харкові відбулася 7 липня 1896 року — фактично на 10-ліття раніше за початок розповсюдження від 1906 року на території сучасної України практики відкриття постійно діючих кінотеатрів. Зазвичай вони містилися у переобладнаних орендованих приміщеннях, що нерідко були непристосовані для цих цілей.

Фойє кінотеатру Боммер, старе фото

Брати-французи Боммер вирішили в Харкові відкрити свій власний кинотеатр не в орендованому будинку, а у новозбудованому приміщенні, яке було розташоване біля готелю «Росія» на вулиці Єкатеринославській (нині Полтавський Шлях, 6). Його будівництво було завершено в березні 1908 року.

На першому поверсі харківського кінотеатру «Боммеръ» було обладнано глядацьку залу на 380 місць, на другому ж — розмістилось велике фойє, де тих відвідувачів, які чекали на новий сеанс, розважав своєю грою оркестр.

Головна контора братів Боммер розміщувалася в Ростові. Філії фірми працювали в Харкові, Єкатеринославі, Ялті, низці інших міст. Крім показу фільмів у кінотеатрах фірма також займалася кінопрокатом і продажем обладнання для кінотеатрів. Так, зокрема, дирекція харківського кінотеатру «Бр. Боммер» почала першою в місті систематично знімати місцеву кінохроніку.

Після початку громадянської війни брати Боммер припинили свою комерційну діяльність на території колишньої царської Росії.

Кінотеатр за СРСР[ред.ред. код]

Вже від перших років існування СРСР влада зрозуміла значення пропаганди і зокрема, за допомогою сучасних засобів, в т.ч. і кіно. Са́ме тому на початку 1920-х років кінотеатр знову було відкрито, звісно під іншою назвою — «Кінотеатр № 5».

1920 року в приміщенні кінотеатру трапилась надзвичайна подія — у тисняві на сходах звалилися поручні і декілька осіб зазнали смертельних травмуань. Відтак, після цього нещасного випадку у всіх кінотеатрах міста почали вказувати окремі місця на квитках[3].

У 1940-х роках кінотеатр було перейменовано на «Кінотеатр імені Дзержинського». Заклад лишався діючим у роки Німецько-радянської війни (194145 рр.).

1951 року було здійснено реконструкцію кінотеатру — на другому поверсі за рахунок фойє обладнали другу глядацьку залу місткістю 280 осіб.

«Боммер» у наш час (від 1990-х рр.)[ред.ред. код]

1993 року кінотеатр вкотре змінив свою назви, і почав іменуватися «Зустріч».

2003 року закладові було повернуто його історичну назву на честь фундаторів — «Боммер».

Навесні 2007 року кінотеатр уперше потрапив до приватизаційного списку об'єктів міської комунальної власності, виставлених на продаж з аукціону. Тоді ж розглядався варіант викупу «Боммера» власним коштом (трудовим колективом) чи за гроші потенційного інвестора. Рішення про продаж закладу викликало значний громадський резонанс у межах міста і країни[4], і депутати міськради проголосували за виключення приміщення кінотеатру з приватизаційного списку[5].

3 квітня 2009 року на сесії Харківської облради було прийнято рішення про приватизацію 3 міських кінотеатрів — «Холодногірський», «імені Орджонікідзе» та «Боммер». Ініціативна група «Врятувати «Боммер» організувала низку акцій, і за підтримки громадськості та постійних відвідувачів кінотеатру орендарям вдалося досягти виключення закладу зі списку об'єктів для приватизації.

Однак нове рішення Харківської облради від 25 червня 2009 року №1269–V, зокрема його п. 18 наголошував:

« «Продати цілісний майновий комплекс кінотеатру «Зустріч», який перебуває в оренді ВАТ «Кінотеатр «Боммер»»  »

і це попри договір оренди, що є чинним до 2012 року[6].

8 вересня [2009] року активісти кампанії почали збір підписів проти продажу кінотеатра[7], і вже за 2 доби під петицією, розміщеною в Інтернеті[8], підписалася понад тисяча харків'яні жителів інших міст країни, а станом на 1 листопада ц.р. інтернет-підписантів понад 1 700 осіб (загалом зібрано понад 6 000 підписів). 10 вересня 2009 року звернення оргкомітету на ім'я Голови та депутатів Харківської обласної ради з вимогою зняти «Боммер» з приватизаційного переліку було передано за призначенням.

Перед засіданням 29 жовтня 2009 року сесії Харківської облради було розгорнуто достатньо широку кампанію в межах всієї держави з протидії планам влади приватизувати найстаріший у країні кінозал — в «епіцентрі» подій на знак протесту розбили поблизу будівлі Харківської облради намети й було провеедно протестне за духом театралізоване дійство, а також показ просто неба некомерційних, фестивальних фільмів, на цю акцію підтримати харків'ян приїхали прибічники з інших міст країни; у столиці місті Києві відбувся пікет перед будівлею уряду, причому акція супроводжувалася аматорським театральним дійством, де учасників–захисників у феєричних костюмах «розстрілював» актор–«депутат»; подібні ж акції проти закриття закладу відбувалися також у Сумах, Львові, Вінниці, Ужгороді, Хмельницькому. Київська молодь із гаслом «Вовкун, врятуй «Боммер»!» просила міністра культури, який прибув на засідання уряду, посприяти тому, аби найстаріший діючий кінотеатр Східної Європи внесли до Державного реєстру пам'яток. Однак винесений на розгляд під час сесії депутатом Цимбалюком проект рішення про виключення «Боммеру» з приватизаційного списку більшість депутатів облради не підтримала[9].

Виноски[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]