Бондарівка (Коростенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бондарівка
120x120px 140x120px
Герб Прапор
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Рада/громада Бондарівська сільська рада
Код КОАТУУ 1822380801
Основні дані
Засноване 1618
Населення 497
Площа 2,965 км²
Густота населення 167,62 осіб/км²
Поштовий індекс 11562
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д. / 50.89194° пн. ш. 28.23917° сх. д. / 50.89194; 28.23917Координати: 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д. / 50.89194° пн. ш. 28.23917° сх. д. / 50.89194; 28.23917
Середня висота
над рівнем моря
193 м
Найближча залізнична станція Бондарівський
Місцева влада
Адреса ради 11562, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Бондарівка, вул. Миру, 50, тел. 9-95-42
Карта
Бондарівка. Карта розташування: Україна
Бондарівка
Бондарівка
Бондарівка. Карта розташування: Житомирська область
Бондарівка
Бондарівка

Бондарівка у Вікісховищі?

Бондарі́вка — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 497 осіб.


Загальні відомості[ред. | ред. код]

Бондарівка — село, центр сільської ради, розташоване за 40 км на південний захід від районного центру міста Коростень. Через село проходить автомобільна дорога Р49, та поруч з селом залізниця, станція Бондарівський. Площа населеного пункту складає 336,7 га. Кількість дворів — 201.

Назва[ред. | ред. код]

Назва села походить від роду занять місцевого населення, яке виготовляло дерев'яні вироби домашнього вжитку: відра, діжки тощо. Люди, які виготовляли діжки, називалися бондарями. Звідси назва села — Бондарівка. Крім того, раніше у селі переплавляли залізну руду, що залягала в навколишніх болотах. Це засвідчує назва окраїни села — Рудня, або Ковалі.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Крашевня (Кропивня, Кропивенька, Кропив'янка), ліва притока Ужу.

Історія[ред. | ред. код]

На сайті Верховної Ради України вказано дату заснування 1685 рік, але на карті Ґійома де Боплана 1665 року село вже позначене, а згідно Географічного словника Королівства Польського і архівних даних фактично існує як містечко вже в 1618 році[1], що дозволяє говорити про більш ранню дату заснування.

Населений пункт відомий з 1618 р. як містечко і власність Рафала Лещинського. У другій чверті XVII ст. перейшло до київського підкоморія Стефана Немирича. Після розподілу маєтків між його синами у 1650 р. дісталось Юрію Немиричу. У 1680 р. село подароване генерал-майору польських військ Еліяшу Лонцькому. У 1685 р. перейшло до його дочки Катерини Шуйковської. У 1688 р. село було продане Вацлаву-Констянтину Зубчевському, у 1741 р. — Овруцькому підчашому Олександру Гуревичу. У XVII—XIX ст. входило до складу Ушомирського маєтку поміщиків Гуревичів, Нововейських, Богушів. Земля в основному належала поміщику Нововейському — майже 2 тисячі десятин. 14 десятин було у користуванні церкви, що й до цього часу розташована в центрі села. Покровська дерев'яна церква збудована у 1899 р. на місці старого храму, що існував з кінця XVIII ст. У 1887 р. відкрито парафіяльну школу, її роботою керував священик Речичький. У 1899 р. в селі нараховувалося 733 жителі на 129 дворів. У 1911 р. — 1099 жителів, 199 дворів, у 1926 р. — 1655 жителів і 302 двори. У 1941 р. — 884 жителі і 302 двори. У 1915 р. через село прокладено залізницю Коростень–Новоград Волинський.[2]

У грудні 1917 р. встановлено радянську владу. Першим головою сільської ради обрали місцевого жителя Івана Глембу. 5 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду до Бондарівки несподівано прийшла ударна частина Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Тут було захоплено у полон кількох комуністів, серед яких один власноручно розстріляв перед цим 53 людей. За вироком військового суду його того ж дня було повішено у Пісках. У 1924 р. створено кредитно-кооперативне товариство «Хлібороб», яке у 1930 році реорганізовано в колгосп «Червоний промінь». У 1930 р. завершено колективізацію. До початку Німецько-радянської війни в селі діяли 2 магазини, клуб, семирічна школа. На території Бондарівки поховано 25 воїнів 195-ої стрілецької дивізії, які загинули 27 липня — 5 серпня 1941 р. в оборонних боях з нацистськими окупантами. У 1943 р. село було звільнене від німецьких військ. З тих років воно почало відбудовуватися. У 1950 р. створено колгосп імені Володимира Леніна, на базі якого з'явилося СТОВ «Бондарівське», що орендувало 648 га землі і займалося виробництвом молока, м'яса та вирощуванням зернових культур.

Сьогодення[ред. | ред. код]

До числа закладів соціальної сфери входять: терапевтине відділення Центральної районної лікарні на 20 ліжок та фельдшерсько-акушерський пункт. У селі діє будинок культури на 250 місць та бібліотека з фондом у 12 тис. томів. Школа припинила своє існування із 1 вересня 2016 року в зв'язку з відсутністю достатньої кількості дітей, хоча ще 30 років тому в ній навчалося 350 дітей. На території сільської ради працює два підприємства: ВАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» та ТОВ «Гулянецький щебзавод», діють чотири пилорами та працюють 13 магазинів. На даний момент головою сільської ради є Олександр Васильович Остапчук. Головним лікарем терапевтичного відділення лікарні є Василь Ярославович Петрів, який рішенням сесії районної ради від 17 серпня 2016 року нагороджений найвищою нагородою району «За заслуги перед Коростенщиною».

Відповідно до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" у Житомирській області, в Коростенському районі Бондарівська, Калинівська, Купищенська, Поліська, Ришавська та Ушомирська сільські ради рішеннями від 27 і 28 липня 2016 року об'єдналися в Ушомирську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у селі Ушомир, включивши до її складу села Березневе, Бондарівка, Велень, Вишневе, Гулянка, Жабче, Заріччя, Іванопіль, Калинівка, Ковбащина, Красногірка, Купище, Мошківка, Охотівка, Першотравневе, Поліське, Пугачівка, Ришавка, Рудня, Рудня-Ушомирська, Садибне, Сантарка, Струмок, Ушиця та селища Броди, Нова Ушиця.[3]

Персоналії[ред. | ред. код]

На фасаді Бондарівської школи встановлено Меморіальні дошки пам'яті старшого солдата Віктора Бутрика та солдата Олександра Іваненка, учасників російсько-української війни, які в цій школі навчалися.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (pl). Процитовано 2018-05-12. 
  2. А.С., Мельниченко, (2014-05-14). НАРИС З ІСТОРІЇ СЕЛА БОНДАРІВКА (uk). Процитовано 2018-05-12. 
  3. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2018-05-12. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  • Мельниченко, А. С. Нарис з історії села Бондарівка [] / А. С. Мельниченко // Тези Всеукраїнської науково-практичної on-line конференції аспірантів, молодих учених та студентів, присвяченої Дню науки, 14-16 травня 2014 року / М-во освіти і науки України, Житомир. держ. технол. ун-т, Всеукр. спілка вчен.-економістів, Нац. ун-т водного госп-ва та природокористування (м. Рівне) ; оргком.: Мельничук П. П. (голова) [та ін.]. — Житомир: ЖДТУ, 2014. — Т. 2. — С. 431 . — ISBN 978-966-683-402-0[1]
  • 2). Bondarówka., wś nad rz. Kropiweńką, pow. żytomierski, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.)[2]
  • http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=9403[3]
  • Погода в селі Бондарівка



  1. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :1 не вказаний текст
  2. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :0 не вказаний текст
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :2 не вказаний текст