Бріс Оліґі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бріс Оліґі
фр. Brice Clotaire Oligui Nguema
Народився 3 березня 1975(1975-03-03)[1] (49 років)
Нгуоніd, Лекабі-Леволоd, Провінція Верхнє Огове, Габон[2]
Країна  Габон
Національність Фанґ[3]
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Meknes Royal Military Academyd[4][5] і Університет Омар Бонгоd
Учасник Військовий переворот у Габоні
Членство Committee for the Transition and Restoration of Institutionsd
Посада президент Габону[d]
Конфесія католицтво[6]

Бригадний генерал Бріс Клотер Оліґі Нгема (фр. вимова: [bʁis klɔ.tɛʁ ɔ.li.gi ɲwɛ.ma]) — габонський військовий офіцер, тимчасовий президент Габону (з 30 серпня 2023 року), голова Комітету з переходу та відновлення інституцій[7] і Головнокомандувач Республіканська гвардія Габону.[8][9][10] Вважається, що він зіграв ключову роль у державному перевороті в Габоні 2023 року, коли було повалено його двоюрідного брата Алі Бонго. Також відомий як мультимільйонер, замішаний у справі про розкрадання та зв'язки з наркоколами південноамерикансько-івуарських картелів.[8]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Син матері Теке та батька Фанга,[11] Оліґі народився в провінції Верхнє Огове в Габоні, яка вважалася оплотом правлячої родини Бонго.[12] Він пов'язаний з сім'єю колишнього президента Омара Бонго і навчався в університеті Омара Бонго. Був військовим офіцером.[13] Оліґі здебільшого виховувала його мати та її сім'я з Верхнє Огове.[12][14]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Оліґі навчався в Королівській військовій академії Мекнеса в Марокко.[10] Він був помічником президента Омара Бонго до його смерті в 2009 році. Потім працював військовим аташе в посольствах Габону в Марокко та Сенегалі.[15]

У жовтні 2018 року повернувся до Габону, де він змінив зведеного брата президента Алі Бонго Ондімбу, полковника Фредеріка Бонго, на чолі розвідувальної служби Республіканської гвардії: Генерального директорату спеціальних служб (DGSS).[12][16] У 2021 році він, зокрема, відновив операцію «Мамба».[17] У квітні 2019 року отримав військове звання генерала[12]

Бріс Оліґі очолив Республіканську гвардію Габону в квітні 2020 року, змінивши генерала Грегуара Куну, двоюрідного брата тодішнього президента Алі бен Бонго Ондімби.[18] Він суттєво реформував відділ спеціального втручання (SIS), спеціальний підрозділ, підпорядкований безпосередньо президенту, збільшивши його кількість із приблизно тридцяти до понад 300 службовців.[16] Оліґі також написав пісню, яка включала рядок «Я б захищав свого президента з честю та відданістю».[15]

Згідно з розслідуванням Проєкту розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) 2020 року, він володіє декількома об'єктами нерухомості в США вартістю понад 1 мільйон доларів[19], а також сприяв розширенню бізнесу Бонго за кордоном. Відповідаючи на запитання про ці угоди, Бріс Оліґі сказав, що це «приватна справа».[15]

Представники режиму Бонго та інші, хто спілкувався з Оліґі описували його як «досить розумну людину, з якою легко спілкуватися», «скромну» та «людину консенсусу», яку «дуже цінують інші люди».[12]

Державний переворот у Габоні 2023 року[ред. | ред. код]

Після державного перевороту в Габоні 2023 року, який повалив президента Алі бен Бонго, Комітет з переходу та відновлення інституцій призначив Бріса Оліґі тимчасовим президентом Габону в оголошенні, яке транслювалося на державному телебаченні.[20] Пізніше його носили на плечах радісні армійці, які називали його «президентом».[21]

Пізніше того ж дня в інтерв'ю Le Monde Бріс Оліґі назвав Бонго «відставним» і сказав, що військові влаштували переворот через невдоволення, яке зростає в країні після інсульту Бонго в 2018 році, його рішення балотуватися на третій термін, нехтування конституцією країни та відмовою проводити вибори.[22] Його призначення тимчасовим президентом було пізніше підтверджено іншими генералами[23], тоді як речник хунти заявив, що Оліґі офіційно вступить на посаду «перехідного президента» в штаб-квартирі конституційного суду 4 вересня.[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.jeuneafrique.com/1493818/politique/au-gabon-brice-tout-puissant-tombeur-des-bongo/
  2. ↑ https://www.africaintelligence.com/central-africa/2023/08/30/gabon-coup-general-oligui-leads-the-charge-as-bongo-clan-rivalries-reach-boiling-point,110037939-art
  3. ↑ Le Point — Kering, 1972. — ISSN 0242-6005; 1950-7461; 2491-3677
  4. ↑ Putsch au Gabon: qui est le général Brice Clotaire, formé à l'Académie de Meknès? — 2023.
  5. ↑ Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  6. ↑ https://thesportsgrail.com/who-is-brice-oligui-nguema-gabon-coup-leader-and-new-interim-president-bio-age-wife-family-religion-net-worth/
  7. ↑ General Nguema appointed transitional president of Gabon following coup. Anadolu Agency. Kigali, Rwanda. 30 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
  8. ↑ а б Qui est Brice Clotaire Oligui Nguema, le Général à la tête de la transition gabonaise ?. Cameroun Actuel (фр.). 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  9. ↑ Agbehonou, Kané; edem.fiadjoe (30 серпня 2023). Qui est Brice Oligui Nguema, le général à la tête du Coup d'État au Gabon ?. AfrikBuzz (fr-FR) . Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  10. ↑ а б Putsch au Gabon: qui est le général Brice Clotaire, formé à l'Académie de Meknès?. H24info.ma (fr-FR) . 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  11. ↑ «Gabon coup: General Oligui leads the charge as Bongo clan rivalries reach boiling point»
  12. ↑ а б в г д General Brice Oligui Nguema, the man named to lead Gabon after coup. France 24 (англ.). 30 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
  13. ↑ [africanews.com/2023/08/31/who-is-general-oligui-nguema-gabons-new-strongman/ Who is General Oligui Nguema, Gabon's new strongman?]. Africanews (англ.). 30 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  14. ↑ Putsch au Gabon : qui est le Général Brice Clotaire Oligui Nguema, nouvel homme fort du pays ?. Dakaractu (фр.). Процитовано 31 серпня 2023.
  15. ↑ а б в Who is Brice Oligui Nguema, alleged coup leader in Gabon?. Aljazeera (англ.). 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  16. ↑ а б Mondafrique, La redaction de (30 серпня 2023). Coup d'état Gabon, notre portrait du général Brice Oligui Nguema, patron de la Garde Républicaine. Mondafrique (fr-FR) . Процитовано 30 серпня 2023.
  17. ↑ GABON : Brice Clotaire Oligui Nguema resurrects Operation Mamba - 20/11/2019 - West Africa Newsletter. Africa Intelligence (англ.). 20 листопада 2019. Процитовано 30 серпня 2023.
  18. ↑ JUST-IN: Col. Brice Nguema Is New Gabonese Leader, Replaces Ali Bongo (амер.). 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  19. ↑ Zalan, Emmanuel Freudenthal, Roshanak Taghavi, and Kira. Gabon's First Family Stashed Cash in DC Property. OCCRP (англ.). Процитовано 30 серпня 2023.
  20. ↑ Qui est Brice Clotaire Oligui Nguema, le Général à la tête de la transition gabonaise ? (fr-FR) . 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  21. ↑ Gabon military officers claim to have seized power after election. CNN (англ.). 30 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 August 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  22. ↑ Gabon's coup-leading general says President Bongo has been 'retired'. Le Monde (англ.). 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  23. ↑ Gabon coup leaders name General Brice Oligui Nguema as new leader. BBC (англ.). 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
  24. ↑ Gabon Coup Chief To Be Sworn In Monday As 'Transitional President'. Barron's (англ.). 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
Королі
Президенти
Алжир Алжиру (Абдельмаджид Теббун) • Ангола Анголи (Жуан Лоренсу) • Бенін Беніну (Патріс Талон) • Ботсвана Ботсвани (Мокгвітсі Масісі) • Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо (Ібрагім Траоре (в. о.)) • Бурунді Бурунді (Еварист Ндаїшиміє) • Габон Габону (Бріс Оліґі (в. о.)) • Гамбія Гамбії (Адама Берроу) • Гана Гани (Нана Акуфо-Аддо) • Гвінея Гвінеї (Мамаді Думбуя (в. о.)) • Гвінея-Бісау Гвінеї-Бісау (Умару Сісоку Ембало) • Джибуті Джибуті (Ісмаїл Омар Гелле) • ДР Конго ДР Конго (Фелікс Чісекеді) • Екваторіальна Гвінея Екваторіальної Гвінеї (Теодоро Обіанг Нгема Мбасого) • Еритрея Еритреї (Ісаяс Афеверкі) • Ефіопія Ефіопії (Сахле-Ворк Зевде) • Єгипет Єгипту (Абдель Фаттах Ас-Сісі) • Замбія Замбії (Хакаінде Хічілема) • Зімбабве Зімбабве (Еммерсон Мнангагва) • Кабо-Верде Кабо-Верде (Жозе Марія Невіш) • Камерун Камеруну (Поль Бія) • Кенія Кенії (Вільям Руто) • Коморські Острови Коморських Островів (Азалі Ассумані) • Республіка Конго Конго (Дені Сассу-Нгессо) • Кот-д'Івуар Кот-д'Івуару (Алассан Уаттара) • Ліберія Ліберії (Джозеф Боакаї) • Лівія Лівії (Мухамед аль-Менфі) • Маврикій Маврикію (Притвіраджсінг Ропун) • Мавританія Мавританії (Мухаммед ульд аш-Шейх аль-Газуані) • Мадагаскар Мадагаскару (Анрі Радзуеліна) • Малаві Малаві (Лазарус Чаквера) • Малі Малі (Ассімі Гоїта (в. о.)) • Мозамбік Мозамбіку (Філіпе Н'юсі) • Намібія Намібії в.о. (Нанголо Мбумба) • Нігер Нігеру (Абдурагман Тчіані) • Нігерія Нігерії (Бола Тінубу) • ПАР ПАР (Сиріл Рамафоса) • Південний Судан Південного Судану (Салва Киїр) • Руанда Руанди (Поль Кагаме) • Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі (Карлуш Віла-Нова) • Сейшельські Острови Сейшельських Островів (Вавел Рамкалаван) • Сенегал Сенегалу (Бассіру Фай) • Сомалі Сомалі (Хасан Шейх Махмуд) • Судан Судану (Абдель Фаттах аль-Бурхан) • Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне (Джуліус Маада Біо) • Танзанія Танзанії (Самія Сулуху) • Того Того (Фор Гнассінгбе) • Туніс Тунісу (Каїс Саїд) • Уганда Уганди (Йовері Мусевені) • Центральноафриканська Республіка ЦАР (Фостен-Аршанж Туадера) • Чад Чаду (Магамет Дебі Ітно (в. о.))
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бріс_Оліґі&oldid=41581082