Перейти до вмісту

Умару Сісоку Ембало

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Умару Сісоку Ембало
порт. Umaro Mokhtar Sissoco Embaló Редагувати інформацію у Вікіданих
Прізвиськоle général Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 вересня 1972(1972-09-23) (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бісау, Португальська Гвінея Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Гвінея-Бісау Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, офіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьполітика Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТехнічний університет Лісабонаd і Мадридський університет Комплутенсе Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпортугальська, іспанська, фульфульде, французька, бамбара, суахілі і арабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрем’єр-міністр Гвінеї-Бісауd, президент Гвінеї-Бісау[d][1] і президент Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяАфриканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (2018) Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зDinisia Reis Embalód[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Knight Grand Cordon with Collar of the Order of Palestine

Умару Сісоку Ембало (порт. Umaro Mokhtar Sissoco Embaló; 23 вересня 1972(19720923), Бісау, Португальська Гвінея) — державний і політичний діяч Гвінеї-Бісау. Політолог і військовий офіцер, який обіймав посаду прем'єр-міністра 18 листопада 2016—16 січня 2018[5]. Президент країни з 27 лютого 2020 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 вересня 1972 року в Бісау, Португальська Гвінея. Здобув ступінь з міжнародних відносин у Вищому інституті соціальних та політичних наук у Технічному університеті Лісабона і ступінь магістра в галузі політичних наук, а також ступінь доктора міжнародних відносин у Мадридському університеті Комплутенсе. Вільно володіє португальською та іспанською мовами, а також володіє англійською, французькою, арабською мовами та суахілі[6].

Проходив військову службу в армії Гвінеї-Бісау, навчався у Центрі національної оборони Іспанії, а потім проводив дослідження в галузі національної безпеки в Брюсселі, Тель-Авіві, Йоганнесбурзі, Японії та Парижі. Йому присвоєно звання бригадного генерала збройних сил Гвінеї-Бісау[6]. До 2020 спеціалізувався на африканських і близькосхідних питаннях, а також у галузі оборони, міжнародного співробітництва та розвитку. Є колишнім міністром у справах Африки. Сформував кабінет уряду 13 грудня 2016 року, після призначення президентом Жозе Маріу Вашем на посаду прем'єр-міністра 18 листопада 2016 року.[7]

Після того, як став прем'єр-міністром, то зіткнувся з бойкотом своєї власної партії — Африканської партії незалежності Гвінеї і Кабо-Верде (ПАІГК), яка силами Центрального комітету висловила йому недовіру: 26 листопада 2016 року «проти» нього проголосувало 112 осіб та 11 «за»[8].

Як голова уряду він міг розраховувати лише на підтримку Партії соціального оновлення, другої за кількістю парламетаріїв у Національному народному зібранні Гвінеї-Бісау. 13 січня 2018 року в нього розпочався конфлікт з президентом країни Жозе Маріу Ваш[9], що призвело до відставки Умару Сісоку Ембало 16 січня 2018 року[10].

24 листопада 2019 року вийшов у другий тур президентських виборів у Гвінеї-Бісау[en], отримавши у першому турі 27,65 % голосів виборців та друге місце[11]. 29 грудня 2019 здобув впевнену перемогу у другому турі над колишнім прем'єр-міністром країни Сімойншем Домінгуш Перейра з результатом 53,55 % голосів виборців[12]. Про це стало відомо вже 2 січня 2020 року.

На чолі країни

[ред. | ред. код]

Проте у січні розпочалися зволікання, багато прихильників діючої влади не хотіли віддавати владу опозиції. Наприкінці січня ЕКОВАС заявило, що воно визнає президентом країни Ембало. 27 лютого 2020 року обійняв посаду президента Гвінеї-Бісау, новим прем'єр-міністром став постійний кандидат в президенти від військових Нуно Гоміш Набіам. На наступний день противники проголосили тимчасовим президентом Сипріану Кассама[13].

У лютому 2022 Умару Сісоку Ембало повідомив, що в країні відбулася невдала спроба державного перевороту. За словами глави держави, це був не просто переворот, а спроба вбити президента, прем'єр-міністра Нуно Гоміша Набіама і весь кабінет міністрів.[14][15][16][17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ رئيس-وزراء-غينيا-بيساو-السابق-إمبالو-يفوز-في-الانتخابات-الرئاسية-بـ54-بالمئة-من-الأصوات
  2. ↑ https://www.jeuneafrique.com/mag/885758/politique/guinee-bissau-umaro-sissoco-embalo-alpha-conde-macky-sall-compaore-sassou-nguesso-kadhafi-et-moi/
  3. ↑ https://www.jeuneafrique.com/1452483/politique/macky-sall-ali-bongo-les-amis-de-recep-tayyip-erdogan/
  4. ↑ https://www.dw.com/pt-002/sissoco-embal%C3%B3-re%C3%BAne-se-com-biden-e-lavrov/a-63222430
  5. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Guinea-Bissau names new prime minister, fifth in nine months - Africa - DW - 19.11.2016. DW.COM.
  6. ↑ а б Umaro Mokhtar Sissoco Embalo. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 30 січня 2017. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка)
  7. ↑ Foundation, Thomson Reuters. Guinea Bissau prime minister names cabinet amid political crisis. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 червня 2020. [Архівовано 2018-11-14 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Reuters (28 листопада 2016). Guinea Bissau's dominant party to boycott new government. Business Insider (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020. [Архівовано 2020-06-12 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Agência Lusa (13 січня 2018). Guiné-Bissau: Presidente analisa pedido de demissão do primeiro-ministro. Deutsche Welle.
  10. ↑ Agência Lusa (16 січня 2018). Umaro Sissoco Embaló deixa Governo da Guiné-Bissau. Deutsche Welle.
  11. ↑ [1]
  12. ↑ [2]
  13. ↑ Гвінея-Бісау отримала двох президентів в результаті конфлікту.
  14. ↑ Guinea-Bissau launches probe into botched coup that killed 11. France 24 (англ.). 2 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  15. ↑ Президент Гвінеї-Бісау заявив про невдалу спробу держперевороту. РБК-Украина (рос.). Процитовано 3 лютого 2022.
  16. ↑ Dabo, Alberto (2 лютого 2022). Guinea-Bissau president: Failed coup may have been linked to drug trade. Reuters (англ.). Процитовано 3 лютого 2022.
  17. ↑ Спроба держперевороту в Гвінеї-Бісау: стало відомо про жертви. РБК-Украина (рос.). Процитовано 3 лютого 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Умару_Сісоку_Ембало&oldid=43910152