Бєлозьоров Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Павлович Бєлозьоров
Бєлозьоров Іван Павлович.jpg
Народження 1 вересня 1918(1918-09-01)
Малі Проходи
Смерть 14 лютого 2006(2006-02-14) (87 років)
Сімферополь
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР винищувальна авіація
Роки служби 1938—1964
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник авіації
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іва́н Па́влович Бєлозьо́ров (нар. 1 вересня 1918(19180901) — пом. 14 лютого 2006) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1918 року в селі Малі Проходи, нині Дергачівського району Харківської області, в селянській родині. Росіянин. Закінчив неповну середню школу та школу ФЗУ в Харкові. Працював токарем на паровозобудівному заводі, одночасно навчався в аероклубі, по закінчення якого залишений інструктором.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. У 1940 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював у складі 8-го (з 14.09.1942 року — 6-го гвардійського) винищувального авіаційного полку ВПС Чорноморського флоту. З грудня 1941 року — командир авіаційної ланки 3-ї ескадрильї. Брав участь у обороні Одеси та Севастополя. Член ВКП(б) з 1944 року.

До квітня 1944 року командир ланки 6-го гвардійського винищувального авіаційного полку (11-а штурмова авіаційна дивізія, ВПС Чорноморського флоту) гвардії старший лейтенант І. П. Бєлозьоров здійснив 300 успішних бойових вильотів, провів 34 повітряних бої, у яких збив особисто 8 та у складі групи — 18 літаків супротивника.

Після війни продовжував служити у ВПС ВМФ. У 1945 році закінчив Вищі офіцерські курси ВПС ВМФ. У 1964 році підполковник І. П. Бєлозьоров вийшов у запас. Жив у місті Сімферополі, працював старшим диспетчером авіаційного підприємства цивільної авіації. З 1988 року — на пенсії.

Помер 14 лютого 2006 року. Похований на сімферопольському кладовищі «Абдал».

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії старшому лейтенантові Бєлозьорову Івану Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3805).

Також нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами Червоного Прапора (13.05.1942, 22.05.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.03.1944, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (…) і медалями.

Посилання[ред. | ред. код]