Бібіков Павло Никонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бібіков Павло Никонович
Народження 27 грудня 1903(1903-12-27)
Криничне, Тростянецький район, Україна
Смерть 18 березня 1985(1985-03-18) (81 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Богословське кладовище
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання генерал-майор
Командування 19th Guards Rifle Divisiond і 10th Guards Budapest Rifle Corpsd
Війни / битви німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Medal "For the Victory over Japan" of Mongolia
CMNS: Бібіков Павло Никонович у Вікісховищі

Павло Никонович Бібіков (27 грудня 1903 року, Криничне, Охтирський повіт, Харківська губернія, нині Тростянецький район, Сумська область — 18 березня 1985 року, Ленінград) — радянський військовий діяч, генерал-майор (20 квітня 1945 року[1]).

Походження[ред. | ред. код]

Павло Никонович Бібіков народився 27 грудня 1903 року в селі Криничне нині Тростянецького району Сумської області. Українець[2].

Військова служба[ред. | ред. код]

Довоєнний час[ред. | ред. код]

У вересні 1920 року був призваний до лав Червоної армії і направлений червоноармійцем до 4-ї Туркестанської бригади (Туркестанський фронт).

У листопаді 1921 року був направлений на навчання на піхотні командні курси, дислоковані в Ашхабаді, після закінчення яких у червні 1923 року був направлений до 11-го стрілецького полку (4-я стрілецька дивізія), де служив на посадах командира відділення, взводу та роти. З травня по липень 1925 року брав участь у бойових діях проти басмачів на території Східної Бухари. У серпні 1925 року був направлений на навчання до Київської об'єднаної військової школи, після закінчення якої з серпня 1927 року служив на посадах командира взводу і роти у складі 241-го стрілецького полку (81-я стрілецька дивізія).

У червні 1930 року був направлений на навчання у Військову академію імені М. В. Фрунзе, після закінчення якої у травні 1933 року був призначений на посаду помічника начальника 1-го відділу штабу 24-ї стрілецької дивізії (Уральський військовий округ), а в квітні 1934 року — на посаду начальника 1-го відділу штабу 70-ї стрілецької дивізії (19-й стрілецький корпус, Ленінградський військовий округ). У жовтні 1937 року — на посаду начальника 1-го відділу штабу 19-го стрілецького корпусу, а в квітні 1938 року — на посаду секретаря заступника наркома оборони СРСР, а в січні 1939 року — на посаду заступника начальника і начальника 1-го відділу Керуючого справами при НКО СРСР.

Радянсько-німецька війна[ред. | ред. код]

З початком війни перебував на колишній посаді.

У жовтні 1941 року був призначений на посаду начальника штабу 53-ї стрілецької дивізії, яка брала участь в оборонних бойових діях на північний захід від Серпухова, у контрнаступі під Москвою, а потім у наступі на малоярославецькому і юхновському напрямках.

У квітні 1942 року був призначений на посаду начальника штабу 5-го гвардійського стрілецького корпусу, який брав участь в оборонних і наступальних бойових діях в районі міст Сухиничі, Великі Луки, Духовщина, Вітебськ. В період з 7 по 18 серпня 1943 року виконував обов'язки командира корпусу і 31 серпня повернувся на посаду начальника штабу корпусу.

У березні 1944 року був призначений на посаду командира 19-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка брала участь у бойових діях у ході Вітебсько-Оршанської, Каунаської, Мемельської, Інстербургсько-Кенігсбергзької і Кенігсберзької наступальних операцій.

Після закінчення війни дивізія на чолі Бібікова була передислокована Далекий Схід і під час радянсько-японської війни брала участь у бойових діях у ході Хінгано-Мукденської наступальної операції.

За вміле командування дивізією в боях з японськими військами генерал-майор Павло Никонович Бібіков був представлений до звання Героя Радянського Союзу, однак нагороджений орденом Червоного Прапора.

Післявоєнна кар'єра[ред. | ред. код]

У вересні 1945 року був звільнений від займаної посади, після чого перебував у розпорядженні Головного управління кадрів НКО і в лютому 1946 року був направлений на навчання у військову академію ним. К. Е. Ворошилова, після закінчення якої з лютого 1948 року перебував у розпорядженні Управління зовнішніх зносин Генштабу Збройних сил СРСР і потім був призначений на посаду військового радника Болгарської народної армії, а в квітні 1951 року був призначений на посаду командира 10-го гвардійського стрілецького корпусу (Одеський військовий округ).

З липня 1953 року служив у Вищому військово-педагогічному інституті на посадах начальника кафедри загальної тактики і родів військ і кафедри військових дисциплін, а у серпні 1958 року був призначений на посаду начальника кафедри військових дисциплін Військово-медичної академії імені С. М. Кірова.

Генерал-майор Павло Никонович Бібіков у червні 1966 року вийшов у запас.

Помер 18 березня 1985 року в Ленінграді. Похований на Богословському кладовищі (Санкт-Петербург).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дивизией командовали. 19-я гвардейская стрелковая дивизия. Воронежский государственный университет. 15 вересня 2011. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 16 вересня 2011. 
  2. Наградной лист. Бибиков, Павел Никонович. Подвиг народа. 22 серпня 1945. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 1. — С. 78—79. — ISBN 5-901679-08-3. 
  • Басик И. И., Введенский Б. А. и др. I. Командиры стрелковых, горнострелковых корпусов, Сталинградского корпуса народного ополчения / Бибиков Павел Никонович // Великая Отечественная: Комкоры. — Военный биографический словарь. — М.: Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 1. — 672 с. — 3000 экз. — ISBN 5-901679-11-3.

Посилання[ред. | ред. код]