Білолобий (оповідання)
| Білолоба | ||||
|---|---|---|---|---|
| Белолобый | ||||
 | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Антон Павлович Чехов | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1895 | |||
| Опубліковано | 1895 | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
|
| ||||
«Білолобий» (рос. Белолобый) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1895 році.
Задум сюжету про вовчиху, що поцупила в господаря в сараї цуценя замість вівці, виник у Чехова приблизно за рік до публікації оповідання. У записах, що стосуються роботи над повістю «Три роки» від 1894 року є така: «Вовчиха, нервова, турботлива, чадолюбна, поцупила в зимовищі Білолобого, прийнявши його за ягня. Вона знала раніше, що там ярка, а в ярки діти. Коли тягла Білолобого, раптом хтось свиснув, вона стривожилася і випустила його з рота, а він за нею… Прийшли на місце. Він став ссати її разом в вовченятами. — До наступної зими він мало змінився, тільки схуд, і ноги у нього стали довші, та біла пляма на лобі набула абсолютно трикутної форми. У вовчихи було слабке здоров'я».
Брат письменника Ал. П. Чехов писав: «У брата у дворі „в Меліхові“ жили три чорні дворові собаки <…> і між ними середнього зросту пес — Білолобий. Останнього брат обезсмертив у своєму коротенькому оповіданні: „Білолобий“»[1].
Восени 1894 року Чехов скаржився редактору журналу «Детское чтение» Тихомирову, що писати спеціально для дітей важко. Однак Тихомиров сподівався, що Чехов буде надсилати йому в журнал по два-три оповіданнячка в рік.
Оповідання А. П. Чехова була вперше надруковане в збірнику «Детское чтение», 1895, № 11 за підписом Антон Чехов і малюнками Андрєєва.
Оповідання надруковане в 1899 році в збірнику «Казки життя і природи російських письменників. Зібрав для дітей Васильєв». Без дозволу Чехова в 1899 році Клюкін опублікував оповідання окремою брошурою у серії «Добрі душі», № 36.
Оповідання увійшло до зібрання творів А. П. Чехова, видаване А. Ф. Марксом. За життя Чехова оповідання було перекладене німецькою мовою.
Одного разу березневої ночі голодна вовчиха вирушила на полювання до людського зимовища, що знаходилося близько чотирьох верст від її нори. У лігві вовчиці було троє голодних вовченят. Вовчиця була в роках, тому задовольнялася дрібною здобиччю. Сарай з живністю охороняв літній сторож Гнат. У сараї було дві вівці. Вовчиця залізла у сарай, однак там піднявся шум і хтось гавкнув. Вовчиця схопила найближче ягня і відбігла на таку відстань, поки гавкіт перестав бути чутний. Тільки після цього вона звернула увагу, що в зубах у неї щеня. Відраза до собак не дозволило їй з'їсти цуценя. Вона кинула його і побігла до нори. Щеня побігло за нею. У норі воно лестилося до вовчиці і грало з вовченятами.
Одного разу вона вирішила знову з'їсти цуценя, але воно лизнуло її в ніс, і вовчиця знову передумала. Через деякий час вовчиця повторно вирушила на полювання. Але за нею ув'язалося щеня, воно здійняло в будинку людини гавкіт, і вовчиця втекла ні з чим. Гнат вирішив, що дірку в даху проробив Білолобий — так звали люди цуценя.
Оповідання «Білолобий» увійшло до першого тому тритомного зібрання перекладів Чехова українською мовою, що вийшло 1930 року у видавництві Книгоспілка. Перекладач — Іван Рильський[2].
- ↑ Ал. Чехов. В Мелихове. (Страничка из жизни Ант. П. Чехова). — «Нива», 1911, № 26, 25 июня, стр. 478
- ↑ А. Чехов (1930). Вибрані твори. Т. 1. Харків: Книгоспілка. с. 97-102. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка)
- Гольцев В. А. Ст. «Дети и природа в рассказах А. П. Чехова» «Детское чтение», 1904, № 2, стр. 248—249.
- Ал. Чехов. В Мелихове. (Страничка из жизни Ант. П. Чехова). — «Нива», 1911, № 26, 25 июня, стр. 478.
- Чехов А. П. Белолобый // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
- Чехов А. П. Білолоба [Архівовано 5 червня 2017 у Wayback Machine.]. Оригінальний російський текст.
