Біда (оповідання)
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2019) |
| Біда | ||||
|---|---|---|---|---|
| Беда | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Антон Павлович Чехов | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1887 | |||
| Опубліковано | 1887 | |||
|
| ||||
«Біда» (рос. Беда) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1887 році.
Історія[ред. | ред. код]
Оповідання А. П. Чехова «Біда» написане в 1887 році, вперше опубліковане в 1887 році в «Петербурзької газеті» № 336 з підписом А. Чехонте, в 1890 році опубліковане у збірнику «Похмурі люди», твір увійшов до зібрання творів письменника, видаваного А. Ф. Марксом.
За життя Чехова оповідання перекладалося німецькою, румунською і сербськохорватською мовами.
Чехов цікавився роботою судів, знайомився з судовими процедурами. Серповский зазначав, що Чехов знаходив у судовій практиці «глибоко драматичні» і «прямо гумористичні, що межують з анекдотом» сюжети. В оповіданні відбилися враження письменника від роботи в 1884 році судовим хронікером процесу по «скопинскому справі». У 1884 році від шахрайських операцій правління банку у місті Скопин банк збанкрутував. Нотатки письменника «Справа Рикова і ко.» в 1884 році друкувалися в «Петербурзької газеті».
Критик Михайлівський писав про невдалу авторську назву збірки — «Похмурі люди» і посилався на оповідання «Біда»: «В якому сенсі може бути названий похмурою людиною, наприклад, купець Авдєєв („Біда“), який випиває, закушує ікрою і потрапляє у в'язницю, а потім у Сибір за те, що підписував не читаючи, якісь банківські звіти?»[1].
Ф. Пактовский відносив оповідання «Біда» до тих творів, які висвітлюють надзвичайно суттєве громадське питання, вирішення якого важливе не стільки для читачів, скільки для представників юриспруденції: як бути, коли "спостерігається роз'єднання цивілізованого суспільства, його форм життя, понять і переконань від форм життя, понять і переконань простого народу[2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Іван Данилович Авдєєв, купець, член ревізійної комісії банку, який вважає себе чесною людиною, хвилюється. Директор банку, Петро Семенович, нещодавно був заарештований разом з чотирма іншими співробітниками. Банк здійснив шахрайські дії і банкрутує. Будучи членом наглядового комітету, Авдєєв був гарантом звітних цифр. На звітах він зовсім не розуміється, але його підписи стоять у бухгалтерських звітах. Крім того, він «без всякого забезпечення взяв з банку 19 тисяч». Директор банку всучив йому ці гроші, інакше він вийшов би з-під його довіри. Крамниця купця була опечатана, всі меблі в його будинку описані. Авдєєв перебуває під домашнім арештом.
Наближається судовий процес. Авдєєв не розуміє суддів, а судді не розуміють його. Після півтора тижнів суду, Авдєєв в останньому слові сказав щось, що викликало сміх у залі, але зовсім не те, чому його вчив захисник. Авдєєва засудили до заслання в Тобольску губернію і через півроку рішення суду було виконано.
Джерела[ред. | ред. код]
- Чехов А. П. Беда // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
- Voir Dictionnaire Tchekhov, Page 193, Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010, ISBN 978 2 296 11343 5.
- Infortune, traduit par Édouard Parayre, éditions Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1970, ISBN 2 07 010550 4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чехов А. П. Біда [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]. Оригінальний російський текст.
