Баби (оповідання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баби
рос. Бабы

Титульный лист рассказа Чехова Бабы 1894 год.jpg

Титульний аркуш оповідання.
Жанр оповідання
Автор Чехов Антон Павлович
Мова російська
Опубліковано 25 червня (7 липня) 1891
Видання Womend

«Баби» (рос. Бабы) — оповідання Антона Чехова, уперше опубліковане 1891 року. За сюжетом міщанин Матвій гостює в будинку Кашина, де розповідає історію про його прийомного сина-сироти Кузьку. Після публікація твір заборонили для вивчення в школах і читальнях. Однак, оповідання отримало схвальну критику від Антона Платона, Євгенія Ляцького, Льва Толстого, які високо оцінили мастерство Антона Чехова.

Публікація[ред. | ред. код]

Оповідання Антона Чехова «Баби» вперше опублікували 7 (25) червня 1891 року в № 5502 газети «Новое время». Відкоректовані версії з 1893 по 1899 роки потрапили до 1-7 видання петербурзького збірника «Палата № 6».[1]

Після публікації, у 1891 році твором зацікавилось видавництво «Посредник». А вже в липні Іван Горбунов-Посадов надіслав Чехову листа з проханням: «дуже хотілось би надрукувати … оповідання Ваш „Баби“, де так чудово викривається тип народного Тартюфа, розпусника, лицеміра, набожної людини». Уже 18 липня видавництво отримало позитивну відповідь від письменника. Окремим виданням оповідання вийшло лише у 1894 році.[1] 1999 року ввійшло до видання Адольфа Маркса.[2]

За життя Чехова оповідання переклали угорською, німецькою, сербохорватською мовами.[1]

Сюжет[ред. | ред. код]

У селі Райбуже, у двоповерховому будинку з залізним дахом, живе із сім'єю хазяїн Пилип Іванов Кашин, на прізвисько Дюдя. У нього зупиняється на ніч міщанин Матвій Савович. Дюдя з розмови дізнався, що Матвій Савович домовласник і живе в місті, а нині він їде із сином Кузькою дивитися сади, які орендує у німців-колоністів. Під час діалогу Кашин запитує в міщанина, звідки в нього взялося дитя, яке виглядає і поводить себе як перелякана служниця. Матвій Савович розповідає йому приголомшену історію про Машеньку, мати Кузька, яку спокусив. Коли повернувся її чоловік Вася з армії, то вона відмовилась повертатися до нього, бо ненавиділа. Пізніше Вася помирає вірогідно від холери. Але селом пішли чутки, що його вбила Машенька. Повідомлення дійшло до начальства. Тіло Васі вирили, розпатрали й знайшли в його животі миш'як. Поліція забрала Машеньку і Кузьку. Машеньку відправили в острог. Суд виніс рішення заслати її на 13 років на каторгу в Сибір. Проте вже в губернії вона померла від гарячки. Кузьку повернули додому, і Матвій вирішив його забрати до себе.

Наступного дня після розмови Матвій Савович і Кузька сили у візок і виїхали з двору.

Критика[ред. | ред. код]

Відразу після публікації твір заборонили вивчати в читальнях і школах. Дмитро Аверкієв, член ученого комітету Міністерства народної освіти виніс вирок оповіданню «Баби»: «Моральні його основи хиткі, а тому навряд чи бажаний допуск його в народні читальні».[3]

Співробітник видавництва «Посредник» Олександр Хірьяков у листі від 9 серпня 1891 року своєму колезі Івану Горбунову-Посадову негативно висловлювався про відсутність прямої авторської оцінки в оповіданні: «Мені здається, що навіть із ґрунтовою передмовою відраза відрази буде недостатньо переконлива».[1]

Першим друкованим відгуком про твір стала стаття Віктора Гольцева «А. П. Чехов» у журналі «Русская мысль», де в позитивному ключі наголошувалась авторська об'єктивність: «Симпатій своїх Чехов не підкреслює, від себе не каже ні слова, і засуджують розпусного святенника лише баби, які виведені в оповіданні; але помилитися в тім, куди власне направлено співчуття автора і на що він обурюється, як на мене, неможливо. Об'єктивна форма розповіді в даному випадку, щоправда, посилює враження».[4]

Літературний критик Євген Ляцкий розглядав розповідь разом з незавершеною повістю Чехова «Мужики»: «Такі розповіді, як „Баби“ або „Мужики“, розкривають у Чехові вже справжнього майстра і, незважаючи на дещо однотонне висвітлення, справляють враження істинно художніх творів. У цих оповіданнях усе природно, жваво, усе буває і може бути, образи запам'ятовуються відразу». Аналізуючи нічну сцену, Ляцкий вказав: «Отут дана тільки зав'язка нової драми, але вона й не потребує розвитку: одна з ймовірних розв'язок її вже розказана в повісті міщанина».[5]

Лев Толстой включив розповідь «Баби» у власний список найкращих чеховських оповідань.[1]

Екранізація[ред. | ред. код]

За мотивами оповідань Антона Чехова «Баби», «У Москве на Трубній площі», «Сирена», «У суді» в 1969 році знятий художній фільм «Головний свідок», від кінокомпанії «Мосфільм» і режисера Аїди Манасарова.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Чехов А. П. Примечания к рассказу «Бабы» // Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. . — М. : Наука, 1974—1982. — Т. 7 [Рассказы. Повести]. — С. 340—352.
  2. Чехов, Антон Павлович; Бельчиков, Николай (1985). Полное собрание сочинений и писем в тридцати томах. Наука. с. 616. Процитовано 27 листопада 2019. (рос.)
  3. А. П. Чехов. Собр. соч., т. 6. М., 1962, стр. 524. (рос.)
  4. «Осенние беллетристы». — «Труд», 1895, № 1, стр. 205.
  5. Ляцкий Е. А. П. Чехов и его рассказы… — «Вестник Европы», 1904, № 1.

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Баби» (оригінал) (рос.)
  • «Баби», два ранніх (1908 і 1918) переклади англійською