Біографістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біографістика, біографіка — наукова історична дисципліна, що досліджує теорію, методологію, історіографію, історико-біографічну термінологію, проблематику джерелознавства на складання біографій та види біографічної продукції.

В Україні біографістикою, історично-біографічниими дослідженнями займається Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та інші академічні інституції.

Термін «біографістика» замінив термін «біографіка», що використовувався в широкому плані на позначення літературно-біографічного жанру. Тому розрізняють:

  • «донаукову» біографістику (від доби античності) та
  • наукову біографістику (від кінця XVIII ст. до початку XIX ст.).

Донаукова біографістика, була як звід правил з настановами, й розвивалася на початку підо впливом агіографії, а пізніше була життєписом монархів та можновладців. Наукова біографістика пов'язана з розвитком гуманітарних наук у XIX ст., із зростанням обсягів друкованої продукції, з розширенням структури довідково-інформаційних можливостей та розвитком словниково-енциклопедичної справи.

Біографістика має розгалужені міждисциплінарні зв'язки з

з суспільно-політичними й гуманітарними дисциплінами (регіональною історією, соціально-політичною та церковною історією, біобібліографією, літературознавством, психологією, соціологією, наукознавством, культурологією, інформатикою та іншим.

Відрізняють види біографічної продукції, які набули значного поширення в XIX-XX століть:

  • ювілейні матеріали,
  • некрологи, збірники на пошану або пам'ять визначних осіб,
  • біобібліографія,
  • виступи сучасників,
  • мемуарні згадки (портрети-спогади),
  • енциклопедичні та словникові статті,
  • генеалогічні розписи та довідники,
  • офіційні та неофіційні довідки в періодичній пресі тощо.

Сучасні біографічні дослідження за структурою та функціональним призначенням поділяють на

  • основні (історико-біографічна монографія, історико-біографічний нарис, науково-популярний життєпис, автобіографія),
  • довідково-допоміжні (некрологічні підвиди, словники та покажчики, біографічний коментар, біобібліографія) та
  • суміжні (персонологічні й генеалогічно-біографічні дослідження).

У біографістиці класифікують біографії за

  • сферами діяльності та
  • професійною належністю особи.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  • Епістолярій архіву редакції "УЗЕ" - джерело української біографістики / М. Трегуб // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника: Зб. наук. пр. - 2003. - Вип. 11. - С. 303-310.
  • Чишко В. С., «Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України», м. Київ, 1996 р.; «Методологія біографічних досліджень»: Основні принципи. «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство», 1999 р., вип. 1. (укр.)
  • Валевский О. Л., «Основание биографики». Киев, 1993; Українська біографістика: Збірник наукових праць, вип. 1. К., 1996
  • Рыбников Н. А., «Изучение биографии» (Темы семинария, указатель литературы), г. Москва, 1922 г. (рос.)
  • Кауфман И. М., «Русские биографические и биобиблиографические словари». М., 1955 (рос.)
  • Веревкина А. Н., «Общие биографические и библиографические словари зарубежных стран». М., 1970 (рос.)
  • Вильсон А., «Биография как история». М., 1970 (рос.)
  • Миколецкий Г. Л. и др., «Биография и историческая наука». М., 1970 (рос.)
  • Мейлах Б. С., «Биография как методологическая проблема». В кн.: «Человек науки». М., 1974 (рос.)
  • Беленький И. Л., «Биография как историко-культурная проблема». В кн.: «Историческая биография». М., 1990 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]