Введенська церква (Чернігів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Введенська трапезна церква
Введенська церква. Чернігів.jpg
51°28′38″ пн. ш. 31°16′49″ сх. д. / 51.4774083° пн. ш. 31.2803944° сх. д. / 51.4774083; 31.2803944
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЧернігів
Поч. будівництва 1677
Кін. будівництва 1679
Стиль українське бароко
Належність УПЦ (МП)
Оригінальна назва Введенська церква
Введенська церква (Чернігів). Карта розташування: Україна
Введенська церква (Чернігів)
Введенська церква (Чернігів) (Україна)
Введенська церква у Вікісховищі?

Введенська трапезна церква — споруда що входить до складу Троїцького монастиря. Побудована в 1677—1679 роках, ще до зведення головної споруди цього ансамблю — Троїцького собору.

Єдина двобанева церква, що збереглась в лівобережній Україні.

Опис[ред. | ред. код]

Безстовпна трапезна є справжнім шедевром національного архітектурного стилю. Споруда трапезної — одна з найдавніших в групі пам'яток XVII ст. Вплив цієї споруди на ряд інших пам'яток безсумнівний. Її планувальна структура повторена в трапезній Михайлівського монастиря в Києві. В інших випадках існують незначні відмінності, наприклад, в трапезній Видубицького монастиря. Але загальна схема і тут зберігається: до приміщення церкви із заходу примикає обідній зал, до нього в свою чергу примикають допоміжні приміщення для приготування їжі і зберігання продуктів.

Така ж схема в безстовпних трапезних Гамаліївського, Густинського та інших монастирських ансамблів. Церква, обідній зал, сіни розташовані в одну лінію, дякуючи чому одноповерховий корпус є витягнутим, а в плані являє собою прямокутник з виступами — розкріповками, довжиною 37,5 м шириною в вузький частині 10 м, а в широкій — 17,5 м.

Особливістю композиції є те, що у церкві 2 бані, а не одна, як в більшості випадків. Тут підкупольний четверик за допомогою плоского парусу переходить в восьмерик, який конусоподібно звужуючись переходить в свою чергу в ліхтар, увінчаний главкою. В побудові внутрішнього простору використано прийоми, які йдуть від дерев'яної архітектури. Одна баня призначена для розміщення вівтаря, друга для тих, хто молиться. Подібна архітектура тим цікавіша, що в літературі виникла суперечка — чи існував взагалі в українській архітектурі тип двобанного храму.

Унікальним прикладом побудови інтер'єру в спорудах XVII ст. є перекритий циліндричним склепінням зал трапезної. Виразність склепінчастого перекриття підкреслена розпалубками стрільчатої форми з профільованими нервюрами. Сучасні бані церкви мають придавлену форму, яка не відповідає формі внутрішнього простору. Можливо, вони були перебудовані після пожежі монастиря в 1731 р. Бані такої форми в І п. XVIII ст. відомі в ряді інших пам'яток, наприклад, в Церкві Всіх Святих Києво-Печерської лаври.

В характері пластичної обробки фасадів трапезної, безсумнівно, деякі риси схожості з пластикою будинку Лизогуба. Але принципова різниця в тому, що трапезна має чітко виражений головний фасад, чого немає в будинку Лизогуба. Енергійний вертикальний ритм головного фасаду, глибокі віконні отвори в товщі стін, характерні трикутні фронтончики над вікнами — все це дає враження великої гармонії. Головний фасад виділено виразним ритмом напівколонок, а церква вже має інший крок напівколонок. Архітектура сіней і підсобних приміщень носить скромний характер, плоскі пілястри не сильно виступають за поле стіни.

Таким чином, кожну частину цієї споруди — церкву, трапезний зал і підсобні приміщення вирішено по-різному, але при цьому збережено цільність і єдність споруди.

Іконостас[ред. | ред. код]

Трапезна Введенської церкви

Через деякий час після спорудження церкви гетьман Іван Мазепа подарував іконостас, прикрашений його гербом. Це був чотириярусний бароковий іконостас, центральна частина якого була підвищена і починаючи з другого ярусу ікони розташовувалися по вигнутій лінії, що трохи піднімалася до центру. Але, на жаль, іконостас було знищено комуністами в 1930-ті роки.

Іконостас, що знаходиться зараз у Введенській церкві зроблений в 1988 — 89 рр. до відкриття духовного училища регентів-псаломщиків 1 вересня 1989 року, адже Введенський храм відноситься до духовного училища і є «студентською» церквою: тут студенти проводять заняття, складають іспити. І в той же час це є трапезна церква.

Замовником іконостасу виступив митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній. Проект іконостасу розробив благочинний церков Чернігівського округу митрофорний протоієрей отець Анатолій Товстогон. Він же є і автором всіх іконостасних ікон, а також настінних розписів, що були виконані пізніше.

Те, що саме одна людина є автором проекту іконостасу і автором його ікон — це те саме вдале поєднання архітектури, різьблення і малярства, якого домагалися ще в давні часи і яке зменшує або навіть виключає можливість еклектичних рішень. Так, наприклад, зараз за кордоном заведено такий порядок, що іконостас планує архітектор храму чи маляр ікон.

Основа іконостасу виготовлена з дерева сосни, а різьблення — з дерева липи. Столярні роботи виконав різьбяр Олексій Корець. Різьблення, колонки і рами ікон зразу ж були позолочені. Цю роботу виконав позолотник Савченко Микола Іванович. Тло іконостасу пофарбоване білою і частково червоною фарбою. Іконостас 4-х ярусний. Але ці яруси неповні, хоча загальний канон збережено І-й ярус знизу — намісний. В центрі знаходяться Царські врата, на яких розміщено композицію «Благовіщення» і зображення 4-х євангелістів. Справа від Царських врат — ікона «Спасителя», зліва — «Богоматір з немовлям», далі справа — південні дияконські врата з іконою «Архангел Гаврііл». Крайні ікони: справа «Введення до храму» — храмова ікона, присвячена одному з двунадесятих свят, якому відповідно присвячений головний і єдиний престол храму і відповідно сам храм, а зліва — ікона «Апостол Іоан». Таким чином, в І-му місцевому ряді знаходиться всього 12 ікон: 6 великих і 6 маленьких на царських вратах. Над царськими вратами знаходиться ікона «Тайна Вечеря», що входить до другого ярусу, в якому лише 3 ікони: окрім «Тайної вечері» ще «Різдво Христово» і «Різдво Богородиці». Таким чином, в іконостасі Введенського храму святковий ярус став другим, замість третього згідно з каноном.

Над святковим ярусом знаходиться третій ярус — апостольсько-святительський або просто апостольський. Згідно з каноном, в центрі повинна бути ікона Ісуса Христа. Дійсно, в центрі знаходиться ікона «Воскресіння Ісуса Христа» — точна копія такої ж ікони з іконостасу Троїцького собору, а по обидві сторони 4 ікони з зображенням апостолів: по три на кожній іконі (12 апостолів). Окремо, зліва і справа, ніби об'єднуючи ці два яруси: деісусний і святковий, знаходяться 2 великі ікони: «Іоан і Анна» та «Марія Магдалина і апостол Павло».

4-й ярус в іконостасах — пророчеський, повинен включати в себе зображення старозавітних пророків. Цей ярус о. Анатолій скомпонував довільно. В центрі знаходиться ікона «Цар слави», зліва — «Богоматір з немовлям» і «Пророк Ілля»; справа — «Іоанн Хреститель», «Пророк Мойсей зі скрижалями». Ця схема нагадує схему IV-го ярусу іконостасу Троїцького собору. І окремо, ніби складаючи V-й ярус, знаходяться маленькі ікони: в центрі — зображення св. Духа у вигляді голуба, справа — зображення скрижалей.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]