Веб-застосунок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Веб-застосунок — розподілений застосунок, в якому клієнтом виступає браузер, а сервером — веб-сервер. Браузер може бути реалізацією так званих тонких клієнтів — логіка застосунку зосереджується на сервері, а функція браузера полягає переважно у відображенні інформації, завантаженої мережею з сервера, і передачі назад даних користувача. Однією з переваг такого підходу є той факт, що клієнти не залежать від конкретної операційної системи користувача, тому веб-застосунки є міжплатформовими сервісами. Унаслідок цієї універсальності і відносної простоти розробки веб-застосунки стали широко популярними в кінці 1990-х — початку 2000-х років.

Print Screen Інтернет-анімації[1].

Технічні особливості[ред. | ред. код]

Істотною перевагою побудови веб-застосунків для підтримки стандартних функцій браузера є те, що функції повинні виконуватися незалежно від операційної системи клієнта. Замість того, щоб писати різні версії для Microsoft Windows, Mac OS X, GNU/Linux й інших операційних систем, застосунок створюється один раз для довільно обраної платформи і на ній розгортається. Проте різна реалізація HTML, CSS, DOM й інших специфікацій в браузерах може викликати проблеми при розробці веб-застосунків і подальшої підтримки. Крім того, можливість користувача налаштовувати багато параметрів браузера (наприклад, розмір шрифту, кольори, відключення підтримки сценаріїв) може перешкоджати коректній роботі застосунку.

Інший (менш універсальний) підхід полягає у використанні Adobe Flash або Java-аплетів для повної або часткової реалізації призначеного для користувача інтерфейсу. Оскільки більшість браузерів підтримують ці технології (зазвичай, за допомогою плагінів), Flash- або Java-застосунки можуть легко виконуватись. Оскільки вони надають програмістові більший контроль над інтерфейсом, то здатні обходити багато несумісностей у конфігураціях браузерів, хоча несумісність між Java або Flash реалізаціями клієнта може спричиняти різні ускладнення. У зв'язку з архітектурною схожістю з традиційними клієнт-серверними застосунками, певним чином «товстими» клієнтами, існують суперечки щодо коректності зарахування подібних систем до веб-застосунків; альтернативний термін «Насичений інтернет-застосунок» (англ. Rich Internet Application).

Типи мобільних веб-додатків[ред. | ред. код]

Існує декілька підходів для створення веб-додатків для мобільних пристроїв:

  • Адаптивний веб-дизайн може бути використаний для створення як від звичайного веб-сайту так й для односторінкового додатку, який зручний у використанні на пристроях з невеликими екранами.
  • Прогресивний веб-застосунок поєднання звичайних веб-сторінок із мобільним додатком.
  • Мобільний застосунок або «рідний додаток» запускається на виконання безпосередньо на мобільному пристрою без веб-браузера й зазвичай не потребують наявності інтернет з'єдання. Типово пишуться мовою Java для Android-пристроїв або на Objective-C чи Swift для iOS. Останням часом, такі програмні каркаси, як React Native, Flutter, Xamarin дозволяють розробляти мобільні додатки відразу для декілька мобільних платформ використовуючи одну мову програмування (як правило, одну із поширеніших, на зразок JavaScript), замість стандартних для мобільних додатків.
  • Гібридні додатки вбудовують веб-сайт всередину мобільного додатка. Можуть бути побудовані за допомогою гібридних програмних каркасів (framework) таких як: Apache Cordova, Ionic або Appcelerator Titanium. Цей підхід дозволяє розробникам використовувати існуючи веб-технології, разом із збереженням певних переваг саме мобільних додатків: застосування апаратного прискорення, офф-лайн операції, доступ до магазину додатків тощо.


Архітектура веб-застосунків[ред. | ред. код]

Веб-застосунок отримує запит від клієнта і виконує обчислення, після цього формує веб-сторінку і відправляє її клієнтові мережею з використанням протоколу HTTP. Саме веб-застосунок може бути клієнтом інших служб, наприклад, бази даних або стороннього веб-застосунку, розташованого на іншому сервері. Яскравим прикладом веб-застосунку є система управління вмістом статей Вікіпедії: безліч її учасників можуть брати участь у створенні мережевої енциклопедії, використовуючи для цього браузери своїх операційних систем (Microsoft Windows, GNU/Linux або будь-якої іншої операційної системи) без завантаження додаткових виконуваних модулів для роботи з базою даних статей.

Для більшої інтерактивності і продуктивності розроблений новий підхід до розробки веб-застосунків, названий AJAX, і який нині є стандартним де-факто. При використанні Ajax сторінки веб-застосунку здатні відправляти веб-запити до сервера у фоновому режимі, і не перезавантажуються цілком, а лише довантажують необхідні дані з сервера, що значно пришвидшує роботу і робить її зручнішою.

Для створення веб-застосунків використовуються різноманітні серверні технології та мови програмування

Назва Ліцензія Веб-сервер
ASP власницька спеціалізований
ASP.NET власницька спеціалізований
Java вільна безліч, зокрема вільних
Groovy вільна практично будь-який
Perl вільна практично будь-який
PHP вільна практично будь-який
Python вільна практично будь-який
Ruby вільна практично будь-який

Клієнтська частина може використовувати:

Література[ред. | ред. код]

  • Марко Беллиньясо Разработка Web-приложений в среде ASP.NET 2.0: задача — проект — решение = ASP.NET 2.0 Website Programming: Problem — Design — Solution. — М.: «Диалектика», 2007. — С. 640. — ISBN 0-7645-8464-2
  • Олищук Андрей Владимирович Разработка Web-приложений на PHP 5. Профессиональная работа. — М.: «Вильямс», 2006. — С. 352. — ISBN 5-8459-0944-9

Посилання[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]